Певно Вам уже відомий факт, якій остатними часами зайшов серед нашої кольонії. Ото "Січи" конче забагло ся посестричити ся з "Буковиною" і — чого ніхто би ще до недавна не був надїяв ся — таке посестриченіє наступило при обстанові дуже характеристичній. "Січ" сказала "Буковині": ти будь собі "обєдинителем", — а "Буковина" сказала "Січи": ти будь собі чим хочеш, але за тую мою ласку, що я тобі позволяю бути тим, чим собі хочеш, гукни з цїлого горла разом зі мною: "Проч з Романчуком, Сїчиньским і Телишевским!" І деякі смирні баранцї з "Сїчи" нa Ex-kneip-ї по зборах "Буковини", вибравши командирем Кnеір-и Володимира Ф. Дудикевича, замекекали за ним: "ми протестуємо..." Бідні сараки! Піґмеями показали ся супротив своїх попередників з-перед семи лїт, котрі також протестували, — тілько-ж не против Романчука, а против Володимира Ф. Дудикевича.
Як оно тогдї було, годить ся нині пригадати.
Товариство "Ciч" зірвало було зносини з "обществом русских студентів Буковини" в падолисті 188З року з ось-якої причини. О тій порі відбував ся ювілей профеcоpa Міклосича. Русини взяли в сїм торжестві живу участь. 3і Львова вислали Русини-народовцї делегата — проф. Н. Вахнянина, щоби віддав поклін ученому славістови і приятелеви нашого народу від товариства "Просвіти" і від тіла учительского рускої гімназії. Проф. Вахнянив, віддавши поклін Міклосичеви "в имена народу, що за собою має 1000-лїтню исторію; в имени народу, що колись грудью своєю заступав Европу перед варварством азійских горд; в имени народу, що колись буйні свої голови покладав в защиті свободи віри і рівних прав чоловіка; в имени 20 міліонового мало-руского народу, що, враз з другими, всїми силами стремить нині до свого духового відродженя — вручив ювілатови пишну адресу. По промові проф. Вахнянина, принятій цїлим славяньским збором грімкими оплесками, вручили ювілатови члени "Січи": Евгеній Озаркевич адресу від "Академічного Братства" зі Львова, Евгеній Кобриньскій від львівских богословів, а Василь Поляньскій i адресу від "Січи", висказуючи при тім вдячність рускої молодежи Милосичеви за єго заслуги для мало-руского язика. По торжестві т. зв. "академії" почав ся комерс. На комерсї насамперед прославляв один Чех, потом в имени "Січи" д-р Теофіль Окуневскій, відтав Поляк, а опісля предсїдатель "Буковини" Володимир Дудикевич. Вже підчас академії він, передаючи Миклосичеви адресу від львівского "Академического Кружка", в своїй промові в язицї pocciйскім висказав такій погляд, якій противив ся поглядови Міклосича, — тепер же на комерсї, відчитавши з натиском з якоїсь телеґрами оклик: "Да погибнут сепаратисти", почав, немов навязуючи до того оклику, по россійски бесїду, вимірену против мало-руского народу і єго самостійности. Бесїда єго на темат "адін народ" (на вечері в честь Міклосича, котрий на основі глубокої науки дійшов як-раз до противного вислїду!) викликала велике роздразненє. Коли-ж Дудикевич звернув ся що до Славян з заявленєм, що их щастє в тім, єсли зіллють ся з Россіянами, піднеслись криви і протести. Хтось крикнув: "Тогдї всї в Сибір пійдем!" — а на те Дудикевич: "Сибір хорошая страна особенно для заблуждающих ся!" Підняв ся крик страшний: Pereat! pereat! Серб Петкович, дужій мущина, прискочив до Дудикевича, відсунув єго від трибуни, а сам по россійски крикнув голосно: "Не то народ, котрий шле на Сибір, а то народ, котрого на Сибір шлють!" Дудикевич хотів ще щось говорити, але заглушуюче pereat не допустило єго до слова. Впрочім не було вже й потреби говорити, бо всї Русини, Серби, Словінцї і Поляки опустили салю і комерс скінчив ся.
На другій день по комерсї товариство "Січ" умістило в віденьских дневниках заявленє такого змісту: "На торжестві в честь Міклосича, котрого ти згідно з нашим народом глубоко поважаємо... на торжестві, де так сильно була замаркована наша народна идея — ми під конець, коли представитель "Буковини" тяжко оскорбив честь і повагу нашого народу, мусїли, яко вірні сини піднести протест і вийти. В наслїдок того, що зайшло, ми мусимо відказатись від приреченого співудїлу в святкованю враз з другими Славянами памяти Тургенева, щоб не наразитись на демонстрацію против нашої народности. Ми бьємо чолом перед ґевіяльним великаном, що підніс свій голос могучій в обороні нашої переслїдуваної літератури і щирим серцем святкували-б ми спільно єго память, але зваживши, що предсїдатель "Буковини" на комерсї в честь Міклосича, мужа, що важким словом правди і науки вступив ся за самостійностію нашого язика, — посмів прилюдно і остентативно се все заперечити, а тим нас і наші національні чувства глубоко оскорбив; зваживши дальше, що "Буковина" навіть не уповажнена заступати великорускій нарід; зваживши також, що "Буковина" своїм поступком не дає нам найменшої поруки, що она буде гідно обходити память сего борця за свободу і людскість; зваживши вкінци, що ми Русини на святі в честь Тургенева під проводом тов. "Буковини" не маємо жадної поруки і обезпеченя, що не будемо виставлені на подібну зневагу; — єсьмо зневолені відказати ся від співудїлу в сїм світі. Заразом заявляємо прилюдно, що ми всякі зносини з "Буковиною" зриваємо, і що з висше наведених причин на будуще не будемо брати удїлу в ніякім славяньскім святі, єсли нам не буде достаточно запоручено, що честь і повага нашого народу не буде нарушена, і що ми, тут у Відни одинокі заступники руского народу не будемо виставлені на ніякі напади і обиди. Вкінци заявляємо, що память Тургенева будемо обходити в нашім кружку. — Від видїлу товариства "Січ". Иван Куровець, голова. Зиновій Левицкій, секретар."
