Поворот зі становищ.

Під вечір рознесла ся між хлопцями в третїм курінї вістка, що "стара война", себто перший і другий курінь, приходять сюди зі становищ, аби доповнити вмундурованнє, одержати зимове біллє й притім відпочити. В залї проб загреміли труби, засвистали флєйти. Полкова музика почала готувати ся на прийняттє "старої войни."

 

За той час місяць вийшов на чисте небо й лагідним оком дивив ся на подільські степи. Недалекі тополї шуміли від бистрого вітру якусь дивно-тужну мельодію. По дорозї снували ся стрільцї третього куріня то гуртками, то одинцем. На їх лицях видко було цїкавість побачити тих ославлених героїв, що серед найтяжших обставин витримали на становищах цїлий рік.

 

Ось перші вістуни приходу курінїв уже з'явили ся в селї. Се сотенні писарі, котрі мали постарати ся про кватири для своїх. Курінї були ще в дорозї.

 

Нарештї далеко ще залунала пісня. Бадьора пісня, похідна, що серце підносила й додавала віри в кращу долю.

 

Музиканти ждали на прихід куріня на площі коло спаленого панського двора. Деякі з них випробовували ще інструменти. Дірiґент Михайло Ґавронський роздавав останнї вказівки.

 

Мов могутня хвиля на морі, яка приближаєть ся до берега й, ударивши об скелю, розбиваєть ся на бризки та гине, а за нею жене друга, третя й десята, одна сильнїйша від другої, так і хвиля співу куріня линула й розбивала ся межи вуличками й хатами подільського села. Та за нею все близше та близше линули инші. Ось почув ся вже і стукіт ніг. Що хвиля сильнїйший і сильнїйший. Ось уже показали ся й перші ряди. Музика заграла сокільський марш. Понесли ся могутнї звуки на зустріч молодим воякам, що стільки пережили й перебули. Понесли ся й на поморщений вітром став і на широкі поля та самітний гай, несли ся й гинули десь далеко-далеко.

 

А ряди йшли за рядами бадьоро, рішучо й гордо. Знали свою цїну. При світлї місяця блищали певні себе, хоч помучені очі. В кождого опалене здорове лице, трохи змарнїле, від невигод і трудів. Ясний місяць глядїв на них ласкавим оком. Рахував і переглядав ряди. Він же нераз бачив їх серед ріжних обставин. Бачив серед граду ворожих куль, серед диму ґранатів, що вибухали. Бачив їх у ровах причаєних. Бачив багатьох з них у смертельних судорогах. Бачить і ті могили, що мріють у полї тай оповідають вітрови про молоде скошене життє.

 

А музика грала сокільський марш гучно й бадьоро. Дивлячись на ті ряди, мимоволї снуєть ся гадку, що так виглядатиме наш поворот з війська. Та чи стільки з нас стане до того останнього походу? Багато з тих, що тепер машерують при звуках музики, нинї-завтра забагрить молодою кровю рідні поля.

 

За курінем Дїдушка наспів перший курінь Ґорука, і знову той самий образ. Ті самі очі, ті самі лиця, та сама горда, та свідома своєї цїни постава. Курінї розійшли ся, один управо, другий улїво й розкватирували ся в призначеній околицї.

 

[Вістник Союза визволення України]

 

 

28.11.1915