Горбачов - про Богомазова

проф. Дмитро ГОРБАЧОВ (м. Київ): Як матерія перетворюється на енергію. Олександр БОГОМАЗОВ — один з найбільших футуристів Європи

Світ визнавав Богомазова поступово. 1966 – напівлегальна виставка «українського Пікассо» у Спілці письменників, Київ. 1973 –сенсаційний показ його творів у Лондоні на виставці «Мрія Татліна». Богомазова визнано одним із трьох найбільших художників-футуристів Європи: італієць Боччоні, німець Франц Марк, українець Богомазов. 1991 – "персоналка" у Тулузі. 2015 – на постійній експозиції гонорового музею футуризму в Утрехті. Був у нього «меланхолійний період» з мрійливо-скорботними, блакитно-примарними акварелями. І раптом – 1913 рік. Душа художника увійшла в резонанс з вольовим активним імпульсом, який долає Смерть. Того року він одружився з маляркою Вандою Монастирською через п’ять рокі після їхнього знайомства. Й ось «чорна меланхолія, себто Санько»,(як підписав він одного листа) відчув ритми Життя, потік дужої енергії, у променях якої по-новому забриніла рідна земля, найтепліше місце у космосі. «Київ, промовив він, виповнений прекрасного динамізму. Тут вулиці впираються в небо, лінії енергійні, вони падають, розбиваються, співають і грають». Відчуття долученості близьких явищ у космічну енергетику усвідомив Богомазов у вибухових для нього 1913-1914 роках. 1920-ті, він – професор Київського художнього інституту поруч із вельтмейстерами Малевичем, Татліним , Бойчуком, Пальмовим. Помер Олександр Костьович у 1930-му, п’ятдесяти років, від сухот – хвороби злидарів.