виголошена на засїданю сойму дня 29 н. ст. жовтня при мотивованю свого внесеня шкільного.
Високій сойме! Шість лїт минуло, як я першій раз в сїй високій палатї виступав з внесенями на розширенє обєму прав руского язика в школах народних і середних. На засїданю з дня 2 жовтня 1884 р. внїс я новелю до теперішного закона о язицї викладовім, домагаючи ся, щоби в тих місцевостях, де єсть більше шкіл народних, а людність мішана, бодай в одній школї язиком викладовим був язик другої народности, скоро та народність становить, що-найменше четвертину всеї людности, що-найменше 3.000 душ, а в середних школах щоби в рівнорядних клясах на жаданє poдичів 25-тьох учеників заведено зараз рускій язик викладовий. Високій сойм не залагодив в тім родї мериторично мого внесеня, а передав єго видїлови краєвому до розслїдженя і предложеня з своїми внесенями на найблизшій сесії. Від того часу справа шкіл руских майже щороку трактована або бодай порушена була в сoймі. В сїчни 1886 року по 8-дневних дебатах і повторнім відосланю цїлої справи до комісії ухвалив Високій сойм лише першу часть мого внесеня, дотикаючу шкіл народних, тай то з такими застереженями, котрі вартість єго робили илюзоричною. Aнї сеся устава, анї устава ухвалена на внесенє ґp. Войт. Дїдушицкого о обовязковій науцї руского язика яко предмету в ґімназіях не одержали цїсарскої санкції. Отже на послїдуючій сесії я поставив два нові внесеня: одно на заложенє рускої ґімназії в Перемишли і руских паралельок при шістьох ґімназіяхь в инших містах, друге на заложенє рускої семінарії учительскої і руских шкіл народних в кількох більших містах. Се друге внесенє не прийшло під обради, а перше залагоджено 24 січня 1887 року в той спосіб, що ухвалено рускі паралельки при ґімназії в Перемишли w miarę udowodnionej potrzeby. На щастє Русинів цісарске розпорядженє унормувало сю справу в той спосіб, що від року шкільного 1889 заведено там сталі паралельки під окремим управителем. То єдиний додатний результат из всїх моїх внесень, из всїх розправ соймових і трудів комісійних.
В роцї 1888 я поставив нове внесенє в справі заложеня руских 4-клясових шкіл народних в ciмox більших містах евентуально за підмогою краєвою, одної рускої семінарії учительскої і руских паралельок при двох ґімназіях. Внесеня того не залагоджено навіть в комісії. Наконець в 1889 роцї я поставив дальше внесенє, ограничене вже лише на ґімназію і учительскі семінарії з поминенєм шкіл народних. Внесенє те залагоджено вправдї в комісії, мимоходом сказавши, некористно, але оно не прийшло перед повну палату. Отам тепер я поновляю моє торічне внесенє майже в незміненій формі.
Мотивувати потребу руских шкіл тілько разів умотивовану мною в соймі, розслїджувану в видїлї краєвім, а навіть в радах повітових, обговорювану в комісії шкільній і дискутовану в повній палатї, я уважаю за зовсїм злишне. Я зроблю тілько дві замітки. Потреба нових ґімназій в нашім краю узнана єсть всесторонно, межи иншими також правительством краєвим, а в части і центральним. Потребу руских ґімназій доказують: число рускої людности в краю і число руских учеників в ґімназіях. Головний закид против закладаню руских ґімназій, т. є. обава, чи будуть они мати достаточну фреквенцію, відпертий світло результатом в руских паралельках в Перемишли.
Там сего року в трех клясах єсть 160 учеників, а в самій першій клясї єсть 60 учеників; отже властиво повинна би тота кляса бути подїлена на два віддїли, т. є. паралелька повинна би мати ще паралельку. Число руских учеників ґімназіяльних в Перемишли в руских клясах єсть далеко більше як було перше в тих самих польских клясах. Коли ж при тім зважить ся, що і в академічній ґімназії у Львові, доси все ще одинокій рускій ґімназії на весь край, число учеників по основаню руских паралельок в Перемишли не зменшило ся, то в тім єсть доказ, що Русини радо посилюють своїх синів до ґімназій руских.
Друга замітка відносить ся до учительских семінарій. І тут єсть признана потреба побільшеня числа семінарій, а доказує єї, хоч-би та обставина, що в роцї шкільнім 1890 було 216 шкіл нечинних для недостатку учителїв, в 1468 школах подавала ся наука південна, а 200 посад учительских було обсаджених особами без всякої кваліфікації. Против рускої семінарії підносить ся головно той закид, що у всхідній части краю суть не тілько рускі але і польскі школи, що отже і учительскі семінарії повинні подавати можність узисканя кваліфікації в обох краєвих язиках. Я однакож не виключаю польского язика з проєктованої мною рускої семінарії, я згодив би ся навіть, аби оден або і два предмети були в нїй викладані по польски, але менї иде найбільше о то, щоби тота семінарія, хоть би при частковім утраквізмі, мала загальний характер заведеня руского, коли всї теперішні так звані утраквістичні семінарії мають характер польских шкіл.
На тім кінчу. Якій ycпix буде мати сего року моє внесенє, не знаю; може так само як в минувшім і поза-минувшім роцї не прийде навіть перед Вис. палату. Але то відай не перешкодить Вам, панове, як і доси не перешкаджало, величати ся великою зичливостію для руского народу а закидати нам ненаситність, що нас нїякими концесіями не можна вдоволити! Скажіть, панове, але скажіть щиро, з рукою на серци, чи благородне то таке поступованє, такі слова при таких дїлах? Чи не було би то достойнїйше народу лицарского, яким Bи хвалите ся бути, сли вже не хочете змінити свого поступованя супротив руского народу, то успособленє своє котре, так рказуєте дїлами, отверто оказувати також і словами. Таж Ви анї не зведете чужих, анї не відстрашите або знеохотите нас. Ми, і то ми всї, від князїв нашої церкви, котрі перші підписали моє внесенє, аж до бідного селянина в курній хатї, не устанемо добивати ся наших прав, не устанемо так довго, доки их не узискаємо. А я маю тверду віру, що ми их скорше чи пізнїйше, за вашою волею чи против вашої волї, таки узискаємо конче, бо ми жиємо в державі, котрої рація екзистенції полягає в розвою і задоволеню всїх єї народностей і котрої девізами суть: justitia regnorum fundamentum і viribus unitis.
Сли би через ваше поступованє той жаль до вас, якій є вже в серцях Русинів, єще взріс і взміг ся, то будете мусїли вину того сами собі приписати. Ми можемо зробити тілько то, що подаємо Вам спосібність і то спосібність легку, той жаль улагоджувати.
Я скінчив. Під взглядом формальним прошу, щоби моє внесенє передати комісії шкільній. (Браво.)
[Дѣло]
31.10.1890