В українській владі не склалося традиції доводити до кінця резонансні справи, чи навіть до них братися. Представників режиму Януковича залишили у спокої. Бійців найбрутальніших загонів МВС зберегли на службі. Ватагу «Правого сектору» випустили з-під Мукачева… Скрізь, куди не глянь, влада намагалася не бити глеків з тими середовищами, які могли їй або прислужитися, або нашкодити: і тоді, коли йшлося про можливість використання кадрів Януковича, і тоді, коли йшлося про небажання сваритися з Дмитром Ярошем, який оголошував то один, то другий «походи на Київ». Аж тут — операція із затримання Геннадія Корбана. Не операція-ексцес, а добре продуманий каскад обшуків та затримань у структурах, пов'язаних зі скандальним бізнесменом.
Корбан, здавалося, належав до недоторканних. Про це свідчила його зухвала і самовпевнена поведінка. Про це свідчила його належність до команди Ігоря Коломойського, де Корбан відігравав одну з провідних ролей. Тим більше, що в березні Коломойський уклав пакт порозуміння з Петром Порошенком і сторонам вдалося уникнути гострого конфлікту, який пророкували ще на весну.
Версії арешту Корбана, що був би неможливим без санкції з найвпливовішого кабінету на Печерських пагорбах, множаться з такою самою швидкістю, що й епізоди кримінальної справи щодо яскравого «приватівця». Боротьба проти олігархів, боротьба проти олігарха, олігарх «здає» соратника, битва за Дніпропетровськ, помста за Дніпропетровськ, відставка Ложкіна, формування авторитарного режиму, який «корбою» накручує політв'язнів… «Z» поцікавився в експертів: чого Україні чекати від загострення конфлікту між найвпливовішим українським політиком і найвпливовішим олігархом?
Експерт Школи політичної аналітики Києво-Могилянської академії
Петро БУРАКОВСЬКИЙ:
Корбана взяли в заручники
На мою думку, останньою краплею були вибори у Дніпропетровську та Харкові. Придивімося: хто вів переговори між президентом і Коломойським? До цього задіяли голову Адміністрації Президента Бориса Ложкіна, в якого склалися добрі стосунки з Геннадієм Боголюбовим, одним із лідерів групи «Приват». У Дніпропетровській області на місце Коломойського призначили людину, котра виходить із «обойми» Ложкіна, — Валентина Резніченка. З іншого боку, в нас є Харків, де Геннадій Кернес теж має добрі стосунки з Коломойським. На область поставили Ігоря Райніна, котрий теж пов'язаний із Ложкіним.
За результатами місцевих виборів у Харкові, більшість здобув Геннадій Кернес. З ким він формуватиме команду, на кого опиратиметься — відкрите питання. У Дніпропетровську ж у другий тур виборів вийшли людина Коломойського Борис Філатов і Олександр Вілкул. Уявімо, що Філатов виграє вибори. Що тоді? Як цю ситуацію можна подати президентові? Пофантазуйте, що у вас інакше прізвище, наприклад Кононенко, і ви заходите до президента і кажете, що за підсумками виборів у двох серйозних містах, котрі мав би курувати Ложкін, прийшли до влади люди Коломойського. Навряд чи це йому б сподобалося.
Моя версія подій — арешт Корбана невипадково відбувся між першим і другим туром виборів у Дніпрі. Корбана, на мою думку, взяли заручником для того, щоб дати сиґнал Коломойському і Філатову — відмовитися від амбіцій на виборах мера у Дніпропетровську, посприяти правильній конфіґурації більшості у міській раді, або включити до управлінської команди представників БПП, якщо переможе Філатов, або не чинити дестабілізації, якщо переможе Вілкул.
Свідомо чи мимоволі, частково влада підігрує «Опозиційному блокові». Чи існують ширші домовленості між президентом і Ахметовим? Чи не є це частиною домовленостей по Донбасу? Мусимо подивитися, як розгортатимуться події далі, зокрема і в інших містах. Цікава ситуація склалася у Запоріжжі, де в другий тур вийшли висуванець БПП і людина Ахметова. Подивимося, якою буде кампанія, і чи не «зіллють» місто. У Маріуполі, після того всього, що сталося, кажуть, що винна одна людина — голова ТВК, і терміново пропонують провести вибори 15 листопада. Цілком очевидно, хто виграє там вибори.
Чому Коломойський менш комфортна постать для президента, ніж Ахметов? Логічно: коли ти борешся за владу, спочатку слід розправлятися з сильними суперниками — з тими, хто може дати тобі серйозний опір. Якщо усунути сильного суперника або його нейтралізувати, то всі решта вже не чекатимуть удару, а самі прийдуть до тебе і приймуть твої умови. З точки зору маккіавелістської політики, це правильно. Воно звучить дико, по-середньовічному, але виглядає на те, що Корбана таки взяли в заручники. Якщо Коломойський надумав серйозно боротися, він мусить усвідомлювати, що стає мішенню «номер один». Ахметов — слабший, більш залежний. Його бізнес залежить від влади і від правил, котрі вона встановлює. Такому олігарху легше диктувати умови.
Я не згоден із думкою, що цей арешт матиме істотний вплив на долю президента. Його доля залежить у першу чергу від мінського процесу і від того, чи вдасться йому втримати коаліцію у Верховній Раді. В коаліційних переговорах є безліч інших нюансів: починаючи від бюджету на наступний рік і завершуючи питаннями відставки генпрокурора. Так, ситуація з Корбаном ускладнить політичну взаємодію, бо з боку Адміністрації Президента то була демонстрація сили. З якимись депутатами, наприклад «Опозиційним блоком», навпаки — посприяє, бо вони розуміють мову сили, і звикли до того ще за Януковича. Щодо коаліції, то можливі труднощі, пов'язані не з самим Корбаном, а з тим, як там сприйматимуть мотиви президентської команди. Якщо його дії трактуватимуть як загрозу, то відповідно й діятимуть.
Керівник Міжнародного центру стратегічної політики
Вікторія ПОДГОРНА:
Можемо втратити країну
Ситуація дуже драматична. Сценарій, котрий зараз розігрується (при чому, на жаль, за ініціативи президента), може завершитися повторенням подій початку XX століття, коли ми втратили незалежність. Мусимо розуміти, що в цих конфліктах виграє наш зовнішній ворог, який, мабуть, тому і припинив воєнні дії, бо не лише остерігається санкцій, а й через те, що українські політики зсередини можуть зруйнувати ту позицію, на котрій стоїть Україна, — і, фактично, віддати незалежність у руки ворогу.
Деолігархізація не може робиться шляхом наступу на одну силу, а потім на другу, третю. Ні, це не деолігархізація, це боротьба одних проти інших. Для того, аби відбулася деолігархізація, президент — котрий теж є олігархом, але при цьому має вплив на всі силові структури — має першим сказати, що треба сісти за стіл переговорів, і всі олігархи мають напрацювати єдині правила гри. Це був би найбільш оптимальний сценарій. Із останніх коментарів Коломойського видно, що він готовий до переговорів, називаючи і свою команду, і команду президента «патріотичними». Але поки що президент іде за сценарієм, котрий є вигідним саме Путіну. Сьогодні є шанси це припинити — але політичної волі я не бачу.
Не виключаю, що це робиться якраз під тиском зовнішнього аґресора. Можливо, в межах цього процесу йтиметься про переформатування парламентської більшості, появу «ширки», про зміну уряду. Про «ширку» говорили давно, і 31 серпня «реґіонали» голосували за президентський проект Конституції. Чому президент на це йде? Гадаю, в нього нема виходу. Він не знає, як подолати російський збройний конфлікт. Він бачить, що питання треба вирішувати з Путіним.
Це не найкращий сценарій. Він може привести до серйозних наслідків. Є багато людей, не згодних із такою позицією і котрі можуть взяти у руки зброю. Україна пройшла воєнний конфлікт, він іще триває, зброї є вдосталь, і готовності стріляти теж. Це небезпечно для України.
Насправді ж усі рішення лежать всередині. Внутрішня консолідація може врятувати від таких сценаріїв і від таких загроз. Іще одним інструментом внутрішньої консолідації може бути нормальний конституційний процес, підсумком якого стане нова конституція.
Екс-депутат, аналітик
Тарас ЧОРНОВІЛ:
Коломойський — «хресний батько», а Корбан — «ґанґстер»
Це дійсно удар по Коломойському. Вибито людину, котра курувала низку його проектів: у кількох бізнес-формуваннях, у партійному проекті, що приносив певну політичну мобілізацію, у «ґанґстерських» діях. Коломойський і Корбан належали до одного холдинґу, хоча масштаб їхніх постатей, а також і статків був, звісно, різним.
Напряму воювати з Коломойським будь-якій владі було складно. Коломойський завжди залишався обережним. Він може багато говорити, але коли йдеться про конкретні підписи, пряму прив'язку до певних злочинних схем, він формально залишався поза процесом. Але завжди могли з'явитися люди, відповідальні за певні дії, чи то захоплення дніпропетровського ринку «Озерка», чи події, пов'язані з «Укрнафтою» чи «Укртранснафтою».
Натомість Корбан — людина нахабна, людина «хамовита», котра сама лізе у процеси. Помилок, котрих наробив Корбан, достатньо для того, щоб слідство мало зачіпки. Якщо Коломойського можна назвати «хресним батьком мафії», то Корбан навіть не повністю мафіозі, а лідер ґанґстерської групи. Ґанґстери, на відміну від хресних батьків, легко потрапляли в тюрми.
Коли ми говоримо про умови, котрі приймалися у зв'язку з відставкою Коломойського, — так, тоді уклали мирову угоду. Але ця мирова очевидно, що не виконувалася в повному обсязі. Коломойський довго блокував зміну керівництва у державних нафтових підприємствах, розвивав політичні впливи, в тому числі деструктивних сил, формував власні бойові загони, прикриваючись добровольчими батальйонами. Ця загроза поступово наростала. Корбан діяв останнім часом із особливим викликом. То було демонстративне відчуття безкарності. Це теж прискорило процес розв'язки.
Міцність позиції президента значною мірою залежить від ефективності дій прокуратури. Слідство має показати, що Корбана було за що арештовувати. Правоохоронці мусять демонструвати не лише відеоролики, в яких вони гарно дали нарізку матеріалів, а й матеріали, отримані під час слідчих дій, котрі би показали, що йдеться не про політичну жертву, а про бандита. Це дозволило би владі та Порошенку зняти з себе удар. Окрім того, зараз треба терміново продемонструвати активність слідства щодо представників колишнього режиму, із команди Януковича.
Ще один ризик для президента — втрата контролю над парламентом. Коломойський включив у роботу фракцію Ляшка, максимально мотивував «Свободу», підштовхує «Самопоміч» і «Батьківщину». Якщо не буде переконливих результатів розслідування, то робота Верховної Ради розвалиться. Питання безвізового режиму, котре є пріоритетним у тому числі для Порошенка, може провалитися ще цього тижня. В майбутньому може йтися про зрив голосування щодо Конституції, котре є дуже важливим у контексті міжнародних зобов'язань України. Це може нам дорого обійтися: зняття санкцій із Росії, активізація бойовиків. Проти Порошенка може відкритися парламентський фронт. І це в час, коли парламент йому максимально потрібен. Інше питання: чи працювала б Верховна Рада інакше, якби Корбана не затримали? Гадаю, відбулося б те саме, просто під іншим приводом.
04.11.2015