Поки хвилюється спокійна поверхня німецького суспільства, позитиви від імміґрації важко зауважити
Ще на початку цього року Анґела Меркель мала добрі підстави, щоб бути найуспішнішим політиком у світі. Німецький канцлер здобула три успішні виборчі перемоги. Вона була домінантною політичною фіґурою в Європі й заживала великої популярності вдома.
Однак міґраційна криза, яка охопила Німеччину, може покласти край епосі Меркель. Через те, що країна чекає лише цього року прийняти більш як мільйон осіб, які шукають притулку, громадський неспокій зростає — а разом з ним зростає критика на адресу пані Меркель зсередини її власної партії. Деякі з її найближчих політичних соратників визнають за цілком можливе, що канцлер буде змушена покинути посаду ще перед наступними загальними виборами у 2017 році. Навіть якщо вона відбуде повний термін, ідея четвертого уряду Меркель, що широко обговорювалася ще кілька місяців тому, тепер виглядає неправдоподібною.
У певному сенсі це все зовсім нечесно. Пані Меркель не спричинила громадянську війну в Сирії або заворушення в Еритреї чи Афганістані. Її відповідь на скрутне становище біженців, спричинене конфліктами, була сміливою та співчутливою. Канцлер намагалася діяти згідно з найкращими традиціями післявоєнної Німеччини, виявляючи повагу до прав людини й рішучість дотримуватися міжнародних правових зобов'язань.
Проблема в тому, що уряд пані Меркель остаточно втратив контроль над ситуацією. Німецькі посадовці відкрито підтверджували заяву канцлера: «Ми можемо це зробити». Однак відразу ж під поверхнею почалася паніка: витрати збільшуються, система соціального забезпечення тріщить, рейтинґи пані Меркель падають, а праворадикальне насильство зростає. Der Spiegel, часопис новин, написав цього тижня: «Цими днями Німеччина — це місце, де люди почуваються цілком вільними, виражаючи свою ненависть та ксенофобію».
Наскільки спокійна поверхня німецького суспільства хвилюється, настільки арґументи про позитивний економічний та демографічний вплив імміґрації втрачають свою дію. Натомість страхи щодо довгострокових соціальних та політичних ефектів від такого великого напливу новоприбулих, зокрема з вибухового Середнього Сходу, посилюються. Тим часом біженці, як і раніше, тримають курс на Німеччину, і прибуває їх приблизно 10 тисяч на день. (Для порівняння, Велика Британія добровільно приймає 20 тисяч сирійських біженців протягом чотирьох років).
Це все дуже контрастує зі спокоєм та контролем, який зазвичай випромінювала пані Меркель і який був закріплений у її прізвиську Мутті (чи «мама»). Протягом 2014 року, коли пані Меркель визначала реакцію Європи на кризу єврозони та анексію Росією Криму, німецькі виборці виглядали як ніколи схильними покладати свою віру на розсудливість канцлера.
Проте криза біженців відкрила інший бік пані Меркель. Здається, що деякі виборці вирішили, що Мутті збожеволіла — залишити відкритими кордони Німеччини для злидарів цього світу.
Це, звичайно ж, велике спрощення. Рішення Німеччини останнього місяця не повертати сирійців, що шукають притулку, в першу безпечну країну, яку вони перетнули, частково було прагматичним визнанням того, що така стратегія вже не є практичною. Проте усталилася думка, що пані Меркель оголосила про «відчинені двері». Оскільки таке враження зберігається, то це робить Німеччину (разом зі Швецією) країною ЄС, яку обирають ті, що шукають притулку.
Єдиним способом швидко змінити цю ситуацію було б збудувати прикордонні огорожі на зразок тих, які спорудив угорський уряд Віктора Орбана. Деякі німецькі консерватори сьогодні закликають саме до таких заходів. Однак дуже малоймовірно, що пані Меркель скористається опцією Орбана. Вона знає, що така політика може зазвучати похоронним дзвоном для вільного пересування людей всередині ЄС, а також серйозно дестабілізує Балкани, якщо затримати біженців там.
Натомість пані Меркель прагне загального рішення ЄС. Але німецькі плани щодо примусового механізму розподілу біженців по країнах ЄС — а також щодо надзвичайного фонду для розподілу витрат — зіткнулися з жорстким опором. Як наслідок, стосунки Німеччини з її партнерами в ЄС, напружені ще через кризу в єврозоні, погіршуються. Вибори антиміґраційного уряду в Польщі, що відбулися останніми вихідними, цьому не зарадять.
Чи може пані Меркель змінити таку ситуацію? Якщо німецькому урядові пощастить, прихід зими сповільнить потік біженців, даючи перепочинок, щоб організувати прийом для тих, хто шукає притулку, та обміркувати нові домовленості з транзитними країнами, насамперед з Туреччиною.
Якщо канцлер поверне контроль над ситуацією, то стане можливим те, що через 20 років її можуть вважати матір'ю нової, більш динамічної та багатокультурної Німеччини — країни, яка вистояла на своїх цінностях тоді, коли її піддавали випробуванням.
Однак якщо кількість біженців, що прямує до Німеччини, збережеться на теперішньому рівні протягом певного часу, а пані Меркель надалі буде зобов'язаною відкрити кордони, то тиск, спрямований на те, щоб вона залишила посаду, зростатиме. Наразі у неї немає очевидних суперників. Однак продовження кризи, безсумнівно, їх породить.
Попри особисту долю канцлера та її репутацію, криза біженців знаменує поворотний момент. Десятиліття після першого приходу пані Меркель до влади у 2005-му тепер виглядає як благословенний період для Німеччини, під час якого країна змогла насолодитися миром, процвітанням, міжнародною повагою, тримаючи проблеми світу на безпечній відстані. Ця золота доба закінчується саме тепер.
Gideon Rachman
The end of the Merkel era is within sight
The Financial Times, 27.10.2015
Зреферувала Леся Стахнів
30.10.2015