Де вчора ще бренїла сталь
І начиняла землю вщерть,
Де було глянеш в синю даль,
Усюди смерть, усюди смерть.
Де вчора ще, під гук гармат
Гудів, ридав зелений лїс.
Де йшов на нас і кат і брат
Та за покосом клав покіс...
А нинї тихо, тихо тут,
Хиба птатина де бренить.
Вертaє люд у рідний кут,
Сльозами згарища гасить.
[Вістник Союза визволення України]
24.10.1915