Постмайданна Україна продемонструвала величезний запит на нові обличчя у владі. Свідченням цього стало вагоме оновлення депутатського корпусу під час парламентських виборів. Не проминув цей запит і на місцевому рівні. Верховна Рада змінила виборчу систему для обрання місцевої влади, однак політичні важковаговики зуміли схилити шальки терезів на свій бік, збільшивши прохідний бар'єр до 5% і ліквідувавши інститут самовисування. Попри те нові політичні сили мають шанси увійти до місцевих рад, зокрема Галичини. Соціологічні опитування засвідчують, що «Народний контроль» долає прохідний бар'єр до Львівської міської ради, а Українська галицька партія вже зараз набрала 3,9% симпатій виборців. В УКРОПу та «Нашого Краю» справи трохи гірші.
«Z» розпитав місцевих експертів про перепони для нових партій на законодавчому рівні та їхні шанси оновити місцеву владу Львівщини.
керівник моніторинґово-аналітичної групи «Цифра»
Назар Бойко (Львів):
Шанси нових партій високі навіть попри п'ятивідсотковий бар'єр
«Шанси цих нових партій є непоганими навіть попри п'ятивідсотковий бар'єр. Частина з них буде позиціонувати себе на загальнонаціональному рівні, інші — як суто місцеві. Відповідно і вибудовуватимуть свої кампанії. Перші — із залученням центральних ЗМІ, упізнаваних на національному рівні лідерів і так далі; другі — локальними кампаніями і роботою зі своїм виборцем.
До їхніх високих рейтинґів наразі потрібно ставитися обережно, адже до дня голосування є ще місяць часу. Зараз в кампанію увійдуть основні гравці, і картина зміниться. Деякі з цих умовно нових партій вже протягом півроку проводять роботу з виборцями в полі, деякі — утримують свій місцевий рейтинґ за рахунок національного. Зрештою, ще є методологічний момент соцопитування. Виборців питали, яку з партій вони готові підтримати, однак кожна партія матиме ще свого кандидата в окрузі. Це також вплине на виборця. І ще один момент. Думаю, буде така тенденція: що нижчого рівня рада — то більше представництво нових партій там буде».
політолог
Ігор Качмарський (Тернопіль):
Найцікавіший новий політичний проект — Українська галицька партія
«"Добрий самарянин" і "Наш край" — на мою думку, звичайні технологічні політпроекти, які з'являються пачками перед кожними виборами. На сході "Наш край" — партія так званих господарників, до якої сховалися мери великих міст, що раніше були членами Партії реґіонів. В Галичині таких небагато, тому успіх цієї сили під сумнівом.
УКРОП пов'язують з Ігорем Коломойським, який не має бізнес-інтересів в Тернопільській області. Через це, крім дуже великої кількості зовнішньої реклами, про місцевих "укропів" мало що відомо.
Найцікавішим із нових проектів, як мені видається, є Українська галицька партія. Без великих грошей, зате з цікавими людьми. В Тернополі це лідери та активісти місцевої Самооборони Майдану. Шанси виграти вибори у згаданих партій невисокі, власне, через їх кількість. Виборці губляться в розмаїтті нових назв і гасел. Може, так було задумано від початку?
політичний консультант
Роман Кошовий (Львів):
Партії лідерського типу все ж у виграші
«Прохідний бар'єр у п'ять відсотків є перепоною для молодих партій — для того, щоби перемогти на цих виборах. Це однозначно маніпулятивна норма, закладена маніпуляторами у Верховній Раді для, того щоб неможливо було пройти новим обличчям. Друга така норма — що висувати кандидатів можна тільки від політичних партій.
Третій момент, про який я хотів би зазначити, полягає у тому, що ми можемо отримати ситуацію в різних місцинах, коли партія, яка має сильного лідера, зможе подолати п'ятивідсотковий бар'єр. Але треба відзначити, що це радше виняток, а не правило. У переважній більшості великі національні проекти будуть мати, та й уже мають, переваги над молодими політичними проектами.
Наші виборці люблять голосувати за лідера, за конкретну фізичну особу, а не за абстрактну для них політичну ідею. Українці дуже розчаровані у політичних партіях і вважають, що партії мають тільки одну ціль — дорватися до корита. А якщо є лідер, який до того ж балотується на мера або ж є чинним мером, то його пов'язуватимуть з цією політичною силою, а відтак — будуть персоніфікувати відповідальність».
експерт Інституту політичної освіти
Тарас Случик (Івано-Франківськ):
Нові не за формою, а й за змістом партії навмисно відсунули високим бар'єром
«Законотворці спеціально для того, щоб обмежити можливість молодих та інших за змістом партій, встановили п'ятивідсотковий бар'єр та організували роботу територіальних комісій так, що контроль за ними мають лише парламентські партії. Також, враховуючи коротку виборчу кампанію, більше шансів дістали ті політичні партії, що мають велике фінансування, тому молоді політичні партії, які не мають олігархічної підтримки, можуть активно змагатись лише в маленьких містах. Адже там ціна ведення виборчої кампанії не така висока, як в обласних центрах.
Такі молоді політичні партії, як Українська галицька партія, "Сила людей" чи "Воля", намагаються здобувати голоси через залучення відомих активістів. Проте зміст виборчого бюлетеня підказує, що логіка прийняття рішення виборцем буде не на основі особистості, а на основі бренду політичної партії. А бренди у нас формують виключно центральні телеканали.
Також важливо відрізняти нові за замістом партії та нові політичні проекти. Партії «Відродження», «Наш край» чи УКРОП є новими брендами, проте ті, хто представляють партії, давно в українській політиці. Тому вони нові лише з точки зору реєстрації, але не змісту чи підходів до політики.
політолог
Ігор Танчин (Львів):
Нова виборча система відсікла спонсорів
«На мою думку, питання лідера відіграватиме амбівалентну роль. Ще питання, чи той або інший лідер підвищить чи понизить рейтинґ. Хоча на лідерів надія велика. Наприклад, УКРОП збирався виставляти на мера кандидатуру народного депутата Володимира Парасюка, а потому зрозумів, що треба шукати іншого, і знайшов Ігоря Зінкевича з "Варти-1". Його, щоправда, менше знають, але це й краще. А про інших — все залежатиме від конкретних осіб. Якщо будуть люди, то в такому місті, як Львів, де всі всіх знають, вони допоможуть і бар'єр подолати. Але це в теорії. А на практиці людей немає, на виборчі дільниці приходить малоосвічений виборець (переважно) і як наслідок — голосуватимуть за розкручені бренди (БЮТ, БПП).
З іншого боку, нова система виборів створила перепони для нових партій. Це високий прохідний бар'єр і залежність здобуття мандату конкретним кандидатом від результату партії, зокрема.
Плюс ще одне: нова система виборів "відсікла" спонсорів, бо тепер потенційний грошодавець не може бути впевнений, що його люди потраплять до ради, ніхто йому цього ґарантувати не може. А отже, він буде купувати окремі питання в нового складу ради, а не намагатиметься створювати там депутатські групи».
політолог
Ігор Ткач (Івано-Франківськ):
В молодих партіях найбільше демократії
«Ми знаходимося на межі електоральної втоми. Для прикладу, "Батьківщина" зараз жне дивіденди по критиці уряду, але люди розуміють, що лідер цієї ж партії і вся партія вже у владі були і навіть самі є частиною причини ситуації, що склалася.
Так само Тягнибок, якому не вистачило духу взяти відповідальність і змести Януковича, помножив на нуль «Свободу». Те саме Кличко, хоч їх урятувало об'єднання із БПП. Те саме "Сєня", хоч його не урятувало об'єднання із БПП...
Люди перебувають в стані очікування, є запит на цілковито нові сили, тому Українська галицька партія, "Сила Людей", "Воля", УКРОП, інші свіжі партії мають бонусний кредит довіри як нові сили.
Більше того, через певний час саме реґіональні партії матимуть перевагу над загальнонаціональними, тому, наприклад, Українська галицька партія має дуже серйозні перспективи.
Щодо високого рейтинґу при відносно невеликому потоку реклами і просуванні умовно невідомих людей, то це тільки ілюструє факт фази втоми. Втоми передусім від відомих політиків.
Фактично зараз в нових партіях і нових політичних проектах (а серед них є одноразові проекти) є закладений горизонтальний пласт людей, впізнаваний учасниками Майдану.
Це і є вираз надії і сподівання на суспільні зміни. І хоч ці сподівання здебільшого досить перебільшені, але сила віри їх така, що це дасть рушійну силу малим чи новим партіям до подолання п'ятивідсоткового бар'єру на місцевих виборах.
Більше того, при існуючій системі партія, яка ледь долає бар'єр, але де ще немає ранґування партійців між собою, — там буде найбільше партійної демократії. І в цьому суть хоч невеликого, але тектонічного зрушення в партійній системі України. Плоди цього процесу буде видно на найближчих чергових парламентських виборах».
доцент кафедри політичних наук і філософії Львівського реґіонального інституту державного управління НАДУ
Ірина Кіянка (Львів):
Тішить, що ці ради будуть тимчасові
«Нова виборча система — це обрізання своєрідного соціального ліфту для молоді та громадських організацій, які прагнули взяти участь у політичному житті, але тепер мусять іти до великих і патріархальних партій з харизматичним лідером. І як складеться їхня політична доля, поки що ніхто не знає. Тішить те, що ради тимчасові, тобто на півтора–два роки, за цей час багато що може зміниться. На мою думку, наступного року у виборче законодавство внесуть суттєві зміни.
Щодо нових політичних сил, то виборцям слід поводитися обережно, бо за деякими з них стоять старі політичні олігархічні лідери та кола, які використовують ці проекти у власних цілях. З іншого боку, є кілька партій, за якими олігархів не видно і які реально можуть бути цікавими на тлі загальної політичної одноманітності».
політолог
Василь Кедик (Івано-Франківськ):
Кандидати від нових партій мають сподіватися самі на себе
«Є два позитивні виборчі варіанти: кандидат додає партійному бренду, партійний бренд додає (сильному, відносно сильному, слабкому) кандидату. Якщо ми говоримо про нові партії, то тут кандидати повинні розраховувати фактично самі на себе: на власний авторитет, грамотну роботу штабу — і сподіватись, що так само системно працюватиме ще кілька кандидатів від партії. Адже не треба забувати, що згідно з нормами нової редакції Закону "Про місцеві вибори", як кажуть, один в полі не воїн. Прогнозую, що локально такі проекти можуть десь "засвітитись". Та це буде дуже локально і не симптоматично в масштабі держави».
експерт Громадянської мережі ОПОРА
Олександр Неберикут (Львів):
Місцевим партіям потрібно більше часу
«Насправді усім було зрозуміло, що при збільшенні виборчого бар'єру одразу ж діятиме дискримінаційна виборча норма щодо нових партій. Ще під час обговорення законопроекту і, в тім числі, встановлення виборчого бар'єру багато партій надіялися, що він не буде надто високим, що це не буде п'ять відсотків, а три або чотири проценти. Багато нових політичних проектів готувалися до участі у виборчій кампанії, а коли стало зрозуміло, яким буде виборчий закон, які встановлено бар'єри, то я знаю з публічних і непублічних розмов, що багато нових політичних партій чи тих проектів, які планували розгорнути діяльність, після ухвалення закону суттєво зменшили свою діяльність, бо стало очевидним, що ресурс може бути витрачено намарно.
За будь яких обставин, навіть якщо ми не говоримо про виборчий бар'єр, для того, щоб створити сильну місцеву партію, яка могла би висувати кандидатів, потрібен певний час. Це не парламентські вибори, де простіше збудувати партію з нуля та розпіарити її через медіа, тут треба вести певну роботу. Але навіть партії, які почали працювати на виборчу кампанію значно раніше, продовжували робити це за інерцією або взагалі відмовилися від роботи, зважаючи на те що подолати цей відсотковий бар'єр буде важко.
Соціологи дають значні відсотки новим партіям: "Народний контроль" у Львові долає п'ятивідсотковий бар'єр, а Українська галицька партія перебуває близько до цієї позначки. Трохи меншими є показники УКРОПу. За рахунок чого вони можуть поліпшити свій результат і потрапити у ради?
На мою суб'єктивну думку, я поки що на бачу, за рахунок чого ці нові партії зможуть подолати п'ятивідсотковий бар'єр. Фактично виборча кампанія дуже стиснута в часі, і ми всі маємо розуміти, що соціологія тут, як і на будь яких виборах, використовується для того, щоб дати виборцям певні сиґнали, які дозволять переконати виборця, що та чи інша сила претендує на подолання виборчого бар'єру. Але на рівні міста та області це буде дуже складно, на відміну від районів, де трохи інша специфіка.
Результати попередніх виборів показують, що не така вже й велика кількість партій могла долати цей бар'єр. У 2010 році до місцевих рад пройшли представники 12 партій, частина з них були мажоритарниками. Але якби тоді існував такий поріг, то його долали 3–4 партії. Якщо прогнозувати, то, на мою думку, цього року це буде максимум 5 партій.
Ми розуміємо, що парламентські партії мають найбільший ресурс та стартовий потенціал, який дозволить їм подолати цей бар'єр. З чим мають вклинитися ще дві–три партії, щоби пройти у ради? Вони борються не у вакуумі, і всі мають розуміти, що, долаючи 5%, вони відсувають за цю позначку якусь силу з подібним електоральним рейтинґом. Зрозуміло, що всім не пощастить подолати цей бар'єр, відібравши відсотки у більших партій, яким ідеться про максимальну кількість мандатів.
Щодо виборців, які не визначилися, то є певна рація: частина їхніх голосів може відійти до когось з нових. Але маємо той факт, що люди орієнтуються на партійні бренди, і тут маємо пропозицію "до вибору, до кольору" навіть з-поміж парламентських партій. Ці бренди відіграватимуть певну роль навіть для виборців, які не є прихильниками цих політсил. А частина "невизначених" може віддати перевагу новим партіям, але для цього ті мусять розкрутити свій партійний бренд.
Підготували Тарас БАЗЮК, Олена НЕЧВІДОВА, Віра ПЕРУН
28.09.2015