Провід над Головною Церковною Радою при Українськім Центральнім Комітеті у Кракові перейняв заслужений діяч на церковному полі проф. д-р Іван Огієнко. З цього приводу згадаємо бодай коротко декілька дат з його життя.
Професор І.Огієнко народився в Брусилові на Київщині 2-го січня 1882-го року. В 1903 р. склавши іспит зрілости в Острізькій клясичній ґімназії, вступив на історично-фільольоґічний факультет університету Св. Володимира в Києві та покінчив його 1909 р. притому і надалі залишився професорським стипендистом; 1915 р. склав професорські іспити і став приват-доцентом, а в 1917 р. професором.
В роках 1918—1920 в новозаложенім Українськім Державнім Університеті у Камянці Подільськім був його ректором, завдяки йому основано при цьому ж університеті православний богословський факультет. В роках 1918—1923 проф. І.Огієнко був міністром освіти та ісповідань УНР.
Зокрема великі заслуги проф. д-ра Огієнка в церковній ділянці. Це довгий ряд наукових праць, що разом а діяльністю на церковній ниві склали би цілу окрему книгу.
В 1918 р. був членом-основником Української Церковної Ради в Києві, дня 14. І. цього ж року, на запрошення Президії, відчитує двогодинний реферат на Всеукраїнському Церковному Соборі п. н. "Відродження Української Церкви", тоді був кооптований і членом цього Собору, та працював у секції богослужбових книжок.
В 1921—1922 рр. видавав неперіодичне церковне видання в Тарнові "Українська Автокефальна Церква", в 1921 р. організував також Українські Пастирські Курси в таборі для інтернованих українців у Каліші.
1921 р. 21. IX. єпископ Кремянецький Діонісій поблагословив переклади проф. І.Огієнка: "Св. Служба Божа Івана Золотоустого", "Св. Відправа Вечірня й Рання" та "Український Православний Молитовник", з якого часу їx уживає Українська Православна Церква.
1921. 19. XI. Голова Директорії й Головний Отаман подякував окремим листом тодішньому маґістрові ісповідань Ів. Огієнкові за працю: "повсякчас, при найнесприятливіших обставинах, з повною відданістю та великою любовю віддавав усі свої сили, знання і енерґію для справи духовного відродження Українського Народу. Ревна та вельмикорисна праця Ваша заслужила собі признання серед вояцтва й громадянства нашого. Маю певність, що таку ж вдячну оцінку зyстріне Вища праця й на рідній землі".
1921. 26.—27 ХІІ. Подяка про. Огієнкові за культурну працю від Всеукраїнського Євангельського Собору в Америці в Бофало. "Хоч ми й не православні, але Вашу культурну працю дуже цінимо".
1921—1923. Праця для підтримки військового духовенства. 1922 1. січня: Подяка всього військового духовенства за допомогу, що "не залишили самотини свого рідного українського духовенства підчас зневіри та розпуки". Від них ж 5. ІІ. 1923 р. подяка "за невпинні турботи" про них.
1923. 16. V.: "Праця, яку виконав проф. Ів. Огієнко по перекладу Богослужбовий книжок з грецької мови на українську, велика. Вона свідчить про його глибоке знання мов та заслуговує великої вдячности українського народу", Митрополит Діонисій ("Дзвін" 1923 р. №6, Рівне).
1924. 28. VIII.: Благословенна Грамота: "Священний Синод Православної Митрополії в Польщі уділює від своєї мірности благословення, з видачею цієї грамоти, вельмишановному Професорові Івану Івановичу Огієнкові за його корисну діяльність для Православної Церкви взагалі й особливо за його славнозвісну працю по перекладу святих Служб церковних мовою українською.
Свята Почаївська Лавра, 28. серпня 1924 року Божого, Голова Священного Синоду Діонисій, Митрополит Варшавський і Волинський й усієї Польщі. Теодосій, архиєпископ Віленський і Лідський. Александер, єпископ Поліський і Пінський. Член Правитель Діл Св. Синоду Алексій, єпископ Гродненський і Новогродський".
В р. 1925. 27. IV. Проф. Огієнко став членом Синодальної Комісії для перекладу св. Письма й богослужбових книжок на українську мову та виголосив доповідь про методольоґію перекладів св. Письма, що була опісля видрукована. 1926. 1. ІІ. — 30. IX. 1932. Був звичайним професором Богословського Факультету при Варшавському Університеті, займаючи катедру церковнославянської мови та кирилівської палеоґрефії.
Дня 14. ІІІ. 1927 р. одержав проф. І.Огієнко почесну грамоту: "Оцінюючи Вашу невтомну працю на користь рідної Української Православної Церкви та Рідного Краю, Рада Луцького Православного Чесно-Хресного Братства ухвалила вибрати Вас почесним членом нашого Братства".
Дальша діяльність проф. Огієнка як діяча на церковній ниві:
1927. 8. XI. Заступник Голови Комісії для перекладу Св. Письма й богослужбових книжок на українську мову при Св. Синоді Православної Церкви в Польщі. 1928. 15. VI. Обраний головою Державної Перекладної Комісії при Міністерстві Освіти в Варшаві. 1930. 12. III. обраний Сенатом Варшавського Університету заступником Декана Богословського Православного Факультету. 1930. 12. V. членом Передсобору й Собору Православної Церкви від Православного Богословського Факультету при Варшавському Університеті. 1930. 29.—30. VI. заступником Голови Передсобору. 1930. 30. VI. головою Освітньої Комісії Передсобору Православної Церкви (до 1934 р. опрацював увесь плян цієї Комісії). 1931. з доручення Професорської Ради виробив повний Статут Православного Богословського Факультету.
В р. 1932. Університет ім. През. Т.Масарика в Брні, беручи на увагу наукові праці проф. Огієнка, надав йому без іспитів ступінь доктора фільософії. В тому ж році аж до 1939 р. проф. Огієнко видавав місячник "Рідна Мова", помішуючи там і численні статті з церковної ділянки, в 1935—1937 рр. видавав місячник "Наша Культура", помішуючи також багато статтей церковного вмісту.
3. серпня 1939 р. проф. І.Огієнко головує в Церковній Раді в Варшаві при Українському Комітеті, а з 26. червня 1940 р. стає головою Головної Церковної Ради при Українському Центральному Комітеті в Кракові.
Наукові праці проф. Івана Огієнка з церковної ділянки:
По 1937-ий рік проф. Огієнко написав 173 праці з церковного обсягу: 1) Історія Церкви 31 праця №№ 48, 49, 51, 88, 90-92, 101-103, 105, 107—110, 120, 121, 143, 144, 158, 159, 161, 169, 179-181, 186, 187, 191, 353, 408, (№№ див. "Науковий Збірник в 30 річницю наукової праці проф. д-ра Івана Огієнка" стор. 13—33); 2) Історія українського проповідництва 16 праць: №№ 19, 25-33, 39, 40, 54, 55, 64, 86 (там же); 3) Церковнословянська мова 30 праць: №№ 93—96, 145, 168,170—172, 174, 188—190, 193, 194, 197, 200, 201, 203, 215, 219, 221, 235, 238, 301, 302, 374, 378,437 (там же); 4) Кирилівська церковнословянська палеоґрафія 17 праць: №№ 173, 185,192, 212, 218, 223, 236, 278, 340, 367, 379, 380, 382, 383, 410, (там же); 5) Церковка культура 31 праця: № 36, 38, 50, 53, 89, 106, 132—142, 152, 156, 160, 164, 165, 217, 228, 233, 280, 329, 330 (там же); 6) Переклад Св. Письма та богослужбових книг 26 праць: №№ 68, 99, 100, 112—119, 130, 155, 166, 177, 184, 195, 207, 208, 385, 398, 402, 438— 441 (там же): 7) Св. Письмо 22 праці: №№ 97, 98, 122, 131, 157, 178, 198, 199, 202—204, 206, 209, 229, 231, 242, 244, 285, 359, 409, 412 (там же).
Опісля написав проф. Огієнко ще більше праць, які тут не вчислено.
В 30 роковини його наукової праці появився у Львові окремий "Науковий Збірник" присвячений Ювілятові.
В 1933—1940 рр. проф. Огієнко переклав цілу Біблію на живу українську літературну мову, з того Новий Заповіт та Псалтир вийшов друком 1939-го року.
[Краківські вісті]
08.09.1940