Перед роком.
5—7 вересня.
І так уже перші чотири дні війни вирішили про перемогу німецької армії, а дальші наближували послідовно катастрофу Польщі.
Звідомлення з 6-го вересня подає про повне заломання польського спротиву на всіх фронтах та відворот її серед безладдя і метушні. З інших звідомлень цього дня довідуємось про зайняття північною армією укріплень Ґравденцу, Млави та міста Бромберґ. В західній Галичині праве крило полудневої армії посунулося так уперед в напрямі Кракова, що польські дивізії на Горішньому Шлеську мусіли з поспіхом залишити оборону цього промислового району. Німецькі війська зайняли Катовиці і Кеніґсгітте. Поважної невдачі зазнала польська ґрупа під Ченстоховою, де попав у полон цілий штаб 7-ої дивізії разом із комендантом ґен. Ґенсьоровським, бувшим шефом польського головного штабу. Проломання фронту коло Ченстохови мало ці траґічні наслідки, що панцирні відділи нім. ґрупи ґен. Райхенава рванули вперед, так, що вже 8-го вересня загнались аж під Варшаву.
Дні 5-го, 6-го і 7-го вересня позначились нестримною погонею німців за ворогом, причому німецькі війська зайняли 6-го Новий Санч та Краків, а на півночі захопивши Кельце дійшли під Томашів Маз. і Лодзь. Виразно слідний уже і новий пролом здовж ріки Піліци, що покінчився небаром черговим мішком біля Радома. В тих днях Варшава вже поважно загрожена, бо саме ці панцирні відділи шлеської ґрупи, про які була згадка, прорвались під Ченстоховою і наближались до столиці, а водночас північна німецька армія дійшла вже коло Пултуська до оборонної лінії ріки Нарев.
Траґічних форм набрали тоді і спроби замкненої польської поморської ґрупи, що намагалася прорвати в полудневому напрямку. Спроби ці мали вже наскрізь хаотичний характер. Лише деяким кінним відділам поморської кінної бригади удалося прорвати та получитись з т. зв. познанською ґрупою, решта все що було попало в полон.
М.
На порозі шкільного року
Крaків, 4. вересня 1940.
Радістю сповняється серце, коли при всій сучасній дійсности виринає перед нами райдужна картина: гурти дітвори, що в поважному скупченні, в святкових одягах, збираються на перший день науки у власній, рідній школі. Початок шкільного року! І думкою пробігаєш по лемківських селах, бачиш і малих холмщан та підляшан, бачиш і отих з-під Переворська і Ряшева — всюди сотки й тисячі оцих маленьких громадян українського народу, що по довгих, проклятих роках жаху і божевільного володіння — починають оце перший нормальний рік науки й виховання у рідній школі і з рідним учителем.
Може за сміло було би назвати день 2. вересня — днем історичної для нас у сучасному події, одначе це день виїмковий, що під аспектом майбутнього може мати для нас величезне значіння.
Здійснювати національне виховання — це творити нову людину і нове обличчя народу. Національне виховання створило в сучасній Німеччині оце незвичайне в історії покоління, що йому коряться одна по одній потуги Европи і що приносить цій же Европі нове обличчя в кожній площині людського життя.
Нове, національне виховання створило з Італії потугу, що двигає її на вершини слави й розвитку могутности.
Нація — це не міліони шлунків, нація — це серця й уми. Пламенну любов у серцях і гостроту ума плекати, волю сталити, тіло гартувати, словом повну людину формувати з оцеї маленької, кволої істоти, що зветься дитина — ось вічно нові, вічно актуальні ідеали виховання.
Людина — ось велике слово, що в ньому замкнута вся творча, формуюча сила людського життя, ось двигун невпинного змагання на вершини. Українська людина — ось ідеал виховання і майбутній двигун нового українського світа, що таки жбурне геть на смітник історії всі прокляття української крови, а двигне й виплекає в непереможну потугу ці божеські сили, що скніють у глибинах українського духа, але стихією рвуться на поверхню. Ждуть оцього великого майстра, що збагне ці сили й їх стихію спрямує в русло творчого діяння, поведе на вершини величнього божеського буття.
Великими майстрами-форматорами людини, творцями основ виховання є і мусять бути ці кадри учителів-виховників, що їм історична дійсність, дала незвичайне щастя дар, величню ролю й завдання. Дала їх серцям, умам і сумлінням сповняти найвищу службу в орґанізмі народу.
Черговий етап оцеї незвичайної, величньо-святої місії почався з великим днем 2. вересня 1940 року.
Українські учителі станули на своїх постах, щоб серцем і сумлінням сповняти свою величню місію.
Богдан Данилович.