Станиславівська язва.

Пишуть вам з кругів нашого духовенства: Печенїжинський сотрудник о. Гр. Дурделла зволив ласкаво написати кілька глубокоумних заміток на тему "націоналїзму а церкви", а Ру­слан поспішив ся зараз надрукувати ті мудрощі в ч. 57. с. р. Коли згадуємо про отсю статю о. Дурделли, то не робимо сего з уваги на вартість порушених у нїй думок, а тим менше з уваги на нїчим незамітну особу автора (хоча він з відо­мих причин підписав ся під плодом свого мозку повним іменем і з точною своєю адресою!); ста­тя о. Дурделли висловлює офіцияльний по­гляд на справу національну більшої частини станиславівського духовенства, і тому міркованя о. Дурделли являють ся симптомом загальнїйшої хороби, яка заражує уми некритичних одиниць серед нашого духовного стану, а з якою наше суспільство повинно енерґічно боротись.

"В наших часах" — мізкує станиславівський фільософ — "опанував націоналїзм ума суспіль­ности і дійшов до небувалої "вибуялости"... Лю­бов народа доводять навіть Русини до загорілости й заслїпленя".

Отсе перший коник, на котрім так радо люблять їздити станиславівські фільософи з сво­їм пастирем на чолї. У своїй ненависти до на­ціональної справи посунув ся еп. Хомишин так далеко, що назвав його "безглуздим і туманним", а в своїй ексцентричній уяві бачить навіть в пробі уведеня молитов на народ­ній мові "напрям до утвореня національ­ної церкви". Одним словом — цїле наше суспільство так пересякло національним шовінїз­мом, як нїодно инше в сьвітї.

Та чи се правда? Кождий здорово думаю­чий чоловік бачить у нас якраз щось про­тивне. Ще велика маса нашого народу доси майже цїлком національно неосьвідомлена, польщенє поступає серед нас в застрашаючий спо­сіб; росийські аґенти вже беруть ся навіть мос­ковщити наш нарід ; наша інтелїґенция переважно пасивна з національного погляду; до шанова­ня прав нашої мови по урядах, треба аж взива­ти по часописях наших "патріотів"; наша преса мусїла завести постійну рубрику, де пятнує інте­ліґентську хрунїяду; в наших церквах не почуєш майже нїколи патріотичної проповіди; наші епи­скопи сторонять з прінціпу від патріотичних об­ходів; по наших школах плекає ся аж до пере­сади духа національної терпимости й рабства; наші радикали й социялїсти перегонюють ся в космополїтизмі та національній "зрівноважено­сти"; в нашій літературі шукай із сьвічкою за якою патріотичною книжкою — а тут станислав­ські фільософи кричать про національний шові­нїзм серед нашого суспільства.. Се хиба чиста іронїя!

Та нї, се не іронїя. Се вже така тактика слабоумних та лїнивих людий. Вони чують про шовінїзм у инших народів. Вони не хотять, а радше вони нездібні перетравити почутє, вони не в силї приглянутись нашим обставинам та застановитись, чи і у нас дїєть ся таке саме; вони хапають готові міркованя чужих людий і пописують ся ними по ріжних своїх посланїях та ґазетах. Таке нахапуванє шматочків з теорий і сьвітоглядів, приладжених для инакших відно­син, — є характеристичне для всїх малокуль­турних суспільств: у нас "процвитає" воно в ультра-поступових і ультра-клєрикальних кругах. Наші клєрикали всїлякого калїбру тут показу­ють ся рідними братьми усяких наших социялї­стів. В сїй соромній культурній і інтелєктуальній незрілости лежить жерело і причина тої "станиславівської ориєнтациї".

"Близшими нам мають бути католики ин­ших народів, як Русини схизматики..." мудрує дальше станиславівський фільософ. Розуміє ся, о. Дурделла говорить тут без жадного застере­женя, отже загально. А се знов великий абсурд. Бож католики иншої народности близші нам лише щодо справ релїґійних та церковних, а нї­ коли щодо справ инших, які є спільні тіль­ки нам одним, членам української нациї, без огляду на те, якої вони віри. Такого розуміня католицизму не стрічаємо у жадного иншого народу на сьвітї. Се специяльний витвір мізків­ниць станиславівських фільософів. Ми певні, що нїодна инша шануюча себе нация не стерпіла би просто між собою таких духовників, котрі своїми посланїями, проповідями та статями зне­важають і обезчещують національні почуваня своїх вірних, для котрих повинні бути у всїм, що лише добре й благородне, гарним прикла­дом. Такі злочинні виступи о. Щепковича (гл. брошуру "В імя правди", яку ще й доси вико­ристовують наші вороги!), о. Фациєвича (гляди його виступи в Русланї проти Рідної Школи) або вкінци й найновійший виступ о. Дурделли, — се лише зразок тої деморалїзациї, яка ца­рить в епархії еп. Хомишина. Се лише україн­ський народ уміє в своїй безмежній терпеливо­сти зносити ті наруги супокійно та покірно. Коли би такі одиницї знайшли ся між польським або чеським народом, то вже давно прогнано би їх на бразилїйські та арґентинські степи.

Але ми все стерпимо. Ми привикли до вся­кої кривди, тож і кривда в церковній области нас не болить. Нам і на думку не прийде, що ми маємо право домагати ся своїх рідних духовників, які б ішли з на­ми рука в руку також в національних справах. Щодо духовників, які йдуть в супереч національним інтересам своєї пастви, маємо право жадати від компетентних властий, щоби їх усунено. І таке домаганє мусить бути сповнене.

Коли станиславівські фільософи такі вже тупоумні чи лїниві, що не уміють чи не хотять самостійно думати, а беруть лише за готове, то нехай будуть бодай консеквентними. Нехай чи­тають не лише "Sonntagsblatt-и", але й инші католицькі часописи, нехай дивлять ся не лише на те, що пишуть чужі люди, але й на те, що вони роблять. Такий еп. Більчевський або еп. Бандурський далеко красший, глибший і ро­зумнійший напише пастирський лист і красшу виголосить проповідь, нїж наш еп. Хомишин, але як знов ріжнять ся їх дїла від дїл еп. Хомишина! Се справдїшні епископи-патріоти, які притягають своїм поведенєм вірних до церкви, а не, як еп. Хомишин, котрий своєю непоміркованостию та безтактовними виступами проти національних почувань свого народа — відчужує той нарід від церкви. Та не лише епископи Більчевський і Бандурський так поступають; подібно робить кождий правдиво като­лицький епископ, котрий розуміє духа Хри­стового і духа Христової церкви. Длятого то найбільші католики були завсїди найбільшими патріотами, а зрадниками свого народу були або фарисеї, або люди підлого характеру.

Сьвященик.

[Дїло]