Оргкомітет відмовився від ініціативи перепоховання праху невідомих воїнів Другої світової війни та війни на Донбасі у меморіалі "Парк вічної слави" в Києві з нагоди Дня Незалежності.
"Церемонія перепоховання, попередньо запланована на 23 серпня, не відбудеться", – повідомила прес-служба глави держави.
Натомість президент планує створити організаційний комітет, котрий має обговорити увічнення пам'яті захисників свободи, незалежності та територіальної цілісності, а також видатних діячів минулого України. "Мета комітету – сформувати концепцію меморіалу, який дозволить гідно вшанувати пам'ять усіх, хто ціною свого життя захистив незалежність Української держави. Такий меморіал повинен зміцнити єдність українського народу, увічнити пам'ять захисників, а також сприяти збереженню національної пам’яті країни", – прокоментував заступник глави Адміністрації президента Ростислав Павленко.
Минулого тижня члени оргкомітету анонсували, що одним із центральних заходів з нагоди Дня Незалежності буде поховання у меморіальному комплексі "Парк вічної слави" останків двох невідомих солдатів – воїна-учасника Антитерористичної операції та воїна Другої світової війни (поховання виявили одне під одним). "Це поховання є символом того, що ми, українці, вміємо шанувати своїх захисників – як героїв минулого, так і героїв сучасності. Україна пам'ятає і мусить пам'ятати усіх тих, хто загинув за неї, – і в армії Української народної республіки, і у Червоній армії, і в Українській повстанській армії, і в лавах сучасного українського війська. На пагорбах Дніпра має постати Національний пантеон героїв", – коментував тоді голова Інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович.
Ідея осучаснення меморіалу викликала неоднозначну реакцію в колі спеціалістів. Зокрема, волонтер "Київархітектури" Дмитро Гурін обурювався, що ініціатори перепоховання дотримуються совкових підходів до історичної пам'яті. "Меморіал – не пам'ятник. Це жертовник, вівтар жорстокого божества з вічно палаючим вогнем. У 40-х до його ніг кидали мільйони людей. І сам "Парк вічної слави" – страшне місце. Дивишся зі входу на штик – і стає не по собі. Бо він символізує біль, кров і смерть. Цей монумент – святилище Невідомого солдата, святилище піхоти, котру кидали на танки, святилища загородзагонів, святилище тієї війни, де люди – обіговий матеріал, а їхні смерті – статистика. В тому ваша віра? В тому, що у XXI столітті, у світі, де давно існує аналіз ДНК, українці, полеглі за незалежність своєї країни, можуть залишатися невідомими?". Гурін вважає, що ініціатива доповнити поховання у "Парку вічної слави" прахом двох воїнів псує символіку цього "сюжету світового масштабу".
18.08.2015