Блеф українських урядовців сягнув максимуму: вони відверто заговорили про те, що грошей для іноземних приватних кредиторів у них наразі нема. І найближчим часом не буде. Бо у нас на цей випадок навіть окремий закон є — згідно з ним, уряд має право відтермінувати такі виплати.
У кредиторів є вибір: погодитися на пропозицію українців і списати близько 40% основної суми боргу (таку цифру називають чиновники, знайомі з деталями перемовин), розтягнувши виплату решти боргу на кілька зайвих років; або ж отримати повідомлення на кшталт: «Вибачте, зараз можливості заплатити у нас немає. Приходьте пізніше — може, колись гроші будуть».
Власне, до оголошення дефолту (цим словом можна лякати або пенсіонерів, або особливо ніжних лихварів – а таких у природі не трапляється) справа навряд чи дійде. Хоча про його наслідки для нашої держави немає єдиної думки: нам пророкують від дрібних проблем в окремих компаній до кількарічної фінансової ізоляції країни.
Утім інтриґу учасники процесу — наші урядовці й декілька міжнародних фондів, які викупили боргові зобов'язання України — закрутили по-дорослому. І хоча переговори тривають вже понад три місяці, результату поки що жодного. Зате лише за останні два дні міністр фінансів і кредитори встигли обмінятись кількома гучними заявами, які, щоправда, мало на що вплинули.
ДЛЯ ДОВІДКИ
На кінець травня борг України становив 1 424,1 млрд грн, що на 6,7 млрд грн або 0,5% більше, ніж на кінець попереднього місяця. У доларовому еквіваленті, борг становив $67,7 млрд, що на $0,3 млрд або на 0,5% більше, ніж на кінець квітня.
У травні стабільність повернулася на валютний ринок України. Офіційний курс гривні до долара США на початок місяця дорівнював курсу на кінець місяця: 21,05 грн за $1. Отже, динаміка боргу у травні не залежала від курсових коливань.
Зовнішній борг (його частка становила 64,3%) збільшився на 1,4% ($0,6 млрд). 26 травня Мінфін розпочав випуск облігацій під кредитні ґарантії США (кошти у розмірі $1 млрд надійшли 2 червня). Ставка становить 1,847% на рік; сплата відсотків здійснюватиметься двічі на рік (29 травня і 29 листопада), а термін погашення — 29 травня 2020 року. Також було здійснено виплати за єврооблігаціями.
Внутрішній борг (його частка становила 35,7%) зменшився на 1,2% (на 6,2 млрд грн). У травні не оголошувалися аукціони з розміщення внутрішніх облігацій, але Мінфін здійснив випуск для Фонду ґарантування вкладів (3,8 млрд грн). Погашення (11,7 млрд грн) та сплата доходу (4,6 млрд грн) за внутрішніми облігаціями відбулися без проблем.
За червень борг відчутно не зміниться: гривня стабільна, другий транш від МВФ ($1,7 млрд) та перший транш Третьої програми від ЄС (600 млн євро) затримуються.
Міністри-шантажисти VS удави-кредитори
Україна «теоретично» може оголосити мораторій на виплату частини держборгу вже наприкінці липня, оскільки це право закріплено законом, повідомила журналістам міністр фінансів України Наталія Яресько.
Справді, 17 червня набув чинності Закон «Про особливості здійснення операцій з державним, ґарантованим державою та місцевим боргом», який дає право Кабмінові запровадити мораторій на виплату зовнішніх боргів приватним кредиторам терміном до 1 червня 2016 року. «Протягнувши» цей закон через парламент, прем'єр Яценюк убив одразу двох зайців: розділив відповідальність уряду з Верховною Радою, а також створив механізм, як офіційно не сплачувати за кредити і при тому не оголошувати дефолт.
Щоправда, на трохи шокованих таким нахабством представників приватних фондів, які акумулювали українські облігації, шантаж поки що не надто подіяв. І зі свого боку Комітет приватних кредиторів, який складається з чотирьох фондів — T. Rowe Price, TCW Group, BTG Pactual Europe та Franklin Templeton Investments, — написав відкритого листа, в якому попередив українську владу про наслідки.
«Критерії реструктуризації боргу, запропоновані МВФ, Україна трактує як списання (частини боргу), зниження відсоткових платежів та пролонґацію платежів. Такий підхід відкладе вихід України на ринок капіталів, підвищить вартість запозичень і підвищить залежність країни від офіційного фінансування (з боку інституційних кредиторів)», — йдеться в листі.
Натомість максимум, на що згодні «комітетчики», це щоб Україна не виплачувала основну суму боргу до 2019 року.
Нагадаємо, що українські урядовці далекоглядно заручились підтримкою головного (хоча й досить скупого) інституційного кредитора — Міжнародного валютного фонду. Він видав Україні три критерії розв'язання боргової проблеми: економія $15,3 млрд за борговими виплатами, зниження рівня держборгу до 71% ВВП до 2020 року (зараз приблизно 88%) і зниження залежності від зовнішнього фінансування до 10–12% ВВП до 2019–2025 років.
Вже завтра (30 червня) у Вашинґтоні має відбутись довгоочікувана тристороння зустріч Україна — Комітет кредиторів — МВФ, на якій сторони збиралися поторгуватись по-максимуму.
Щоправда, згодом з'ясувалося, що МВФ надає цьому рандеву ранґу «технічних консультацій». Тож голова українського Мінфіну вже передумала летіти до США і відряджає туди урядового уповноваженого з питань держборгу Віталія Лісовенка. Виглядає на те, що подія не буде такою масштабною, як заповідалася спочатку. Тож, зважаючи на загальну тривалість перемовин з кредиторами (від 13 березня), ця зустріч навряд чи принесе конкретні результати.
Хто такий цей Темплтон
Franklin Templeton (FT) — одна з найбільших американських фінансових компаній, під управлінням якої (за даними Foreign Policy) перебувають активи на суму понад $800 млрд. Її керуючий портфелем зарубіжних облігацій Майкл Хейзенстеб здобув славу менеджера з нестандартним мисленням після кількох вдалих скупівель ризикових боргових зобов'язань країн, що потерпають внаслідок економічної кризи. Скажімо, подібний фокус з ірландськими держоблігаціями свого часу приніс компанії прибуток у $2,5 млрд — коли економіка стабілізувалась і вартість придбаного FT боргу подвоїлася.
У 2013 році нестандартний Хейзенстеб вирішив повторити такий самий фокус з Україною. Американські джерела стверджують, що спочатку він вклався в українські облігації орієнтовно по 80 центів за долар. Однак через кризу їх вартість впала до 50 центів.
Кажуть, що фінансова доля України фактично опинилась в руках Хейзенстеба: якщо він наполягатиме на виплатах (а у нас залишились хіба золотовалютні резерви Нацбанку, які вдалося наростити до $9,9 млрд, станом на початок червня), наша країна залишиться без валюти, що викличе лавиноподібний обвал — від падіння гривні та інфляції до руйнування фінансової системи. Натомість досягнення домовленостей з Києвом може дати поштовх до зростання вартості українського боргу, що не буде зайвим і для FT і зменшить їхні втрати. Головне в цьому випадку — що коли представник Темплтона погодиться на реструктуризацію, решті кредиторів не залишиться іншого виходу, як підтримати цей крок.
В історії з цим американським фондом є один нюанс: у певних колах достатньо популярною є версія, що FT викуповував українські борги в інтересах Сім'ї Януковича.
На користь цієї версії свідчить інформація про неофіційний візит тодішніх першого віце-прем'єра Арбузова (вважався одним з «гаманців» Сім'ї) та міністра фінансів Колобова до штаб-квартири FT у 2013 році. А також те, що чергову порцію українських облігацій фонд викуповував просто у розпал Майдану — надто вже ризикованою на той момент виглядала така оборудка, як для звичайного фонду.
Є ще й інший варіант — що Franklin Templeton під «українські» операції фінансував Кремль. Подейкують, що не просто так FT багато років працює у Росії, а також провадить певну діяльність у Китаї. Звісно, офіційного підтвердження ці «теорії змов» не мають, але й дим без вогню не так уже й часто трапляється. В такому разі списання боргів було б не просто порятунком України, а й уподібнилося б якомусь актові вищої справедливості.
Що нас чекає
Найкращим варіантом розвитку подій було б досягнення консенсусу з Комітетом кредиторів і реструктуризація боргу. Тоді МВФ продовжить програму розширеного фінансування. Нарощення резервів зменшить тиск на гривню, тож зростають шанси на вихід з піке і запуск економіки.
Існує і неґативний сценарій.
Так, аналітики американської інвесткомпанії Goldman Sachs вважають, що український уряд навряд чи домовиться з кредиторами і, ймовірно, оголосить мораторій на виплати вже до 24 липня — на цю дату призначено черговий платіж за купоном єврооблігацій. Внаслідок цього Україна увійде в стан дефолту, прогнозують у Goldman Sachs.
Зі слів Наталії Яресько, оголошення дефолту не матиме на українців жодного впливу, навпаки — зменшиться тиск на валютному ринку, бо «валюта лишатиметься в країні», не повинно бути й девальвації. Це, мовляв, лише неґативно позначиться на можливостях залучати міжнародні запозичення. «Але ми цієї можливості не маємо і сьогодні, без дефолту, через складну фінансову ситуацію, значну кількість уже існуючих боргів і війну», — зазначила пані Яресько.
Мабуть, вона воліла б не згадувати досвід Греції, де останнім часом на тлі провальних перемовин з кредиторами громадяни за кілька днів винесли з банків близько $2 млрд своїх заощаджень. Адже такого кроку наша банківська система не витримає і просто лусне.
Натомість неґатив відчують комерційні підприємства, які виходять на зовнішні ринки запозичень: для них відсоткові ставки помітно підвищаться. Але таких компаній в Україні дуже мало, «заспокоїла» міністр.
Відповідаючи на питання щодо судових позовів, санкцій за контрактами, арештів і стягнень майна, міністр зазначила, що на території України це неможливо, механізм захисту наших активів чітко прописаний у законі про мораторій. «А за межами України такого майна просто немає. Ну не маємо ми багатств за кордоном! Не скажу, що зовсім, але закордонних активів у нас дуже мало. Звичайно, я не можу сказати, що ризиків не існує, вони є, і ми готуємося до всього», — стверджує Яресько.
Найголовніше, вважають наші урядовці, що співпрацю з урядом міжнародні фінансові організації (МВФ, Світовий банк та ін.) обіцяють продовжити за будь-якого розвитку подій.
Більш песимістичний у своїх оцінках можливого дефолту президент Центру ринкових реформ Володимир Лановий. «Після цього ще років три (а якщо економіка падатиме, то й значно більше) українські цінні папери — державні, окремих банків, аґрарних корпорацій та інші — не будуть купуватись на біржах чи інвестмайданчиках іноземними кредиторами. Україну буде переоцінено як державу, що не виконує своїх зобов'язань. Дефолт буде моральним ударом, за ним буде реакція фінансових кіл Заходу, які відвернуться від України», — зазначив експерт у коментарі для «Радіо Свобода».
Ніхто не хотів поступатись
Уряд і кредитори, немов професійні боксери, зійшлись у жорсткому клінчі. Обмін заявами засвідчив бажання перекласти провину за ступор в перемовинах один на одного: пані Яресько заявила, що лише приватні кредитори не бажають вносити свою частку в благородну справу порятунку України. А ті відповіли, що в Уряді від 9 травня на столі лежить їхня пропозиція про реструктуризацію, яка нібито повністю відповідає критеріям МВФ.
Насправді до цієї ситуації призвела хибна політика обох сторін.
Арсеній Яценюк та обидва його уряди за останній рік робили міжнародні запозичення, які, здається, від початку не збиралися повертати, мовляв, нам складно, нас треба підтримати, у нас війна і т.ін.
Крім того, нещодавно було здійснено черговий купонний платіж за російським тримільярдним кредитом, який оформляв ще Янукович. Хоча цю позику ще торік треба було визнавати «одіозною» — такою, що бралась попереднім режимом, і зовсім не для блага свого народу. Саме за цим механізмом Ірак після скидання Саддама Хусейна домігся списання більшої частини свого 125-мільярдного зовнішнього боргу перед США. Тепер буде складно пояснити іншим кредиторам, чому одним виплачують борг, а інших просять його списати.
А от МВФ виявився просто старим скнарою: замість того, щоби дати одразу велику суму і закрити усі дірки, вони торік обмежились лише одним траншем в межах окремої антикризової програми для України, яка виявилась суцільним провалом. І вже цього року Фонд повторив свою помилку, надавши менше половини коштів від загального обсягу програми, що за фактом виливається у політику «ямкового ремонту» українських економічних проблем, але аж ніяк не їх кардинального вирішення. І приклад Греції (яка вже вдруге переживає ті самі проблеми) МВФівців нічого не навчив.
Ну а щодо приватних кредиторів, то оскільки велику частину українських облігацій вони купували з дисконтом (а сьогодні намагаються відбити вкладення по-максимуму), їм би пасувало трохи зменшити свої апетити. І не висмоктувати, як вампіри, останню кров з роздертої війною України, а піти на низку поступок. Але вони, здається, не надто довіряють українським урядовцям. Можливо, оцінюючи результат роботи постмайданної влади, вони бояться, що не побачать взагалі ніяких грошей?
ДУМКА ЕКСПЕРТІВ
Виконавчий директор центру CASE-Україна
Дмитро БОЯРЧУК:
ПОГРАЮТЬСЯ І ПОТІМ ЗАПЛАТЯТЬ
З приводу російського боргу і можливості визнання його одіозним. Це був варіант для вирішення проблеми ще рік тому. Це затяжний процес, і потрібно було припинити платити Росії ще торік. Очевидно, на це не було політичної готовності — сподівались, що Росія заспокоїться. Зараз на це навіть часу не буде.
З приводу поточних перемовин — тут багато нюансів. Перший момент полягає в тому, що Україна а) виплатила внутрішні валютні облігації, які за якістю повинні бути гірші за євробонди; б) Україна м'яко реструктуризувала корпоративні бонди, які теж стоять ранґом нижче, ніж суверенні євробонди. Тому кредиторам немає ніякого сенсу погоджуватись на таке масштабне списання за суверенними боргами, це з їхнього боку буде нелогічним.
Другий момент: Україна нічого цінного не запропонувала кредиторам. Зараз іде мова про те, що кредитори дають все, а Україна їм — нічого. Так справи не робляться.
Третій момент — це російський борг. Очевидно, що Росія за жодних умов не погодиться на реструктуризацію. А коли є хоч один, який не згоджується, усім іншим теж немає змісту. Тож щодо російського боргу варіантів не залишилось. Зрештою, як і за іншими боргами…
Я не вірю в дефолт, бо для нас це означатиме руйнування тієї хисткої стабільності, яку вдалося досягти Мінфіну. Владі ніхто не вірить, а тому коли в липні оголошують дефолт, то в серпі–вересні люди винесуть депозити з банків (у нас кризи відбуваються вже традиційно в серпні). Враховуючи, що ціна питання — один мільярд доларів (ці гроші є), а росіянам все одно зібрались платити, я не бачу сенсу дефолтити.
Я думаю, що жорстокі умови проголошують, аби залякати інвесторів. Але вони не бояться — для них це просто гроші. А нам це може вилитись у реальну чергову хвилю дестабілізації. І людям не поясниш, що не купуйте валюту і депозити не забирайте.
Платити таки доведеться із золотовалютних резервів (ЗВР), бо у нас валюта на рахунках казначейства рахується як частина ЗВР.
До речі, в інструкціях МВФ написано, що Україна повинна продемонструвати свої неймовірні зусилля провести реструкрутуризацію. Про успішні результати там нічого не сказано. Тож, я думаю, пограються [урядовці], а потім заплатять.
Член виконкому Українського товариства фінансових аналітиків
Віталій ШАПРАН:
ІМОВІРНІСТЬ ГРЕЦЬКОГО СЦЕНАРІЮ ДУЖЕ ВЕЛИКА
Думаю, що в цілому ситуація у Міністерства фінансів залишається під контролем. Поки що всі платежі, в т.ч. купон за євробондами на користь РФ у сумі $75 млн., виконувалися. Більше того, наявних резервів вистачить для того, щоб погасити весь обсяг заборгованості за євробондами. Також нагадаю, що приватні кредитори не виступають проти реструктуризації. Вони не хочуть списувати частину боргу, тобто питання не в тому, відбудеться реструктуризація чи ні, а в тому, на яких умовах. І якраз зараз йдуть переговори щодо такої реструктуризації.
Насправді імовірність грецького сценарію для нас дуже велика. Боргове навантаження значне, оскільки надмірно девальвували гривню. Тому вважаю, що наприкінці літа або восени МВФ і Україна прийдуть до спільної думки — що програма EFF була помилковою і її потрібно переписати.
29.06.2015