В січні 1940 року народився цікавий музичний колектив під керівництвом талановитого режисера і композитора Генрика Барса. Організація теа-джазу проходила в досить складних умовах: зовсім не було нот, музиканти не мали інструментів.
Питання з інструментами сяк-так розв'язали. Але як з нотами? Допоміг сам ініціатор організації Г. Варс. Деякі номери програми він склав сам, твори інших композиторів опирав на нам'ять, і сам розучив їх з оркестром. Так була створена програма першого концерту.
Після першого виступу теа-джаз зразу завоював coбi симпатії аудиторії.
Те, що вражає передусім, — це прекрасна зіграність оркестру.
Кожний музикант добре знає свою партію, що дає можливість диригентові добитись значних звукових ефектів. Не треба ж забувати, що джаз існує недавно, а ансамблеву зіграність можна досягти тільки після довгої підготовки. До того, кожний музикант проходив свою професійну практику не на концертній естраді, а в ресторані, кабареті, на дансінгу, довелось переходити з одного жанру на другий, ще й нашвидку.
В оркестрі теа-джазу треба відзначити скрипачів, саксофоністів, трубачів, солістіїв-співаків, балетну пару, піаністів, які володіють віртуозною технікою. З виконаних творів слід згадати: "Єврейську рапсодію", "Привіт", "Доги" та оригінальну джазову пісеньку "То не ти" і нарешті "Фугу".
Можна зробити докір диригентові в занадто великому перевантаженні звучності в акомпанементі. Не зважаючи на мікрофон, співака виразно не чути.
Як значний недолік у репертуарі джазу є те, що в ньому надто мало радянських масових пісень. А цікаво було б почути широко популярні твори радянських композиторів Дунайського, Покраса, Блантера, Лістова і це треба обов'язково зробити. Репертуар мусить бути очищений від ресторанних номерів і поповнений новими, радянськими піснями.
М. Гольдштейн — лауреат 2 Всесоюзного конкурсу музикантів-виконавців.
