Лемківщина по прогнаню ворога.
Кінська курация москвофільської дурійки. — Лекше зрозуміти Американця нїж Москаля! — Уважали Лемків за Поляків. — Отверезїнє Лемків. — Ратунку!
Нам пишуть:
В минулім роцї, передовсїм по ганебнім львівськім процесї "staroruska" Лемківщина з великим запалом чекала тої обіцяної хвилї, коли то прийдуть "братя" освободжувати її з "мазепинсько-австрийської неволї". Хвиля ся прийшла скорше, нїж самі сподївали ся. Сьвітові подїї хотїли, що Лемківщина стала ся тереном шестимісячних крівавих борб; шість місяцїв "гостили" Москалї у Лемків. Лемки тепер такі ущасливлені своїми "гостями", що нинї аби прийшов сам білий батюшка-цар в золотій корон" і казав, що він їх правдивий бог, — то баби мітлами вигнали би його з села і кричали би за ним: "ти збую, злодїю, — ти наслав на нас свої війська, що сплюндрували наші села, мордували наших кревних, та поробили нас жебраками!"
Колись виводили менї загорілі збаламучені Лемки, що "правдива руська мова" се росийська. Аж коли змушені були шість місяцїв розмовляти з правдивими Москалями, то скаржать ся тепер, що скорше з Американцем розмовить ся, як з "гадом Москалем".
Цїкава річ, як глядїли на Лемків обожані ними Москалї. Тих самих Лемків, котрі мали себе за більше "русских", нїж сам Бобрінський, — Москалї уважали за... Поляків і говорили до них лише по польськи — хто вмів — або порозумівали ся "на міґи". Коли хто старав ся впевнити Москалїв, що Лемки — Українці, то вони відповідали, що "хахли" мешкають в східній Галичинї і вони "хахлацьку" мову знають, бо в Росиї є також "хахли", але Лемки говорять — по польськи.
Українська приповідка каже: "нема злого, що на добре не вийшло-б". Війна з Москалем на Лемківщинї принесла для нашої національної справи велику користь. Росийське військо рабунками і мордованєм цивільного населеня показало Лемкам в повній наготї моральну вартість Росиї. Нїяка сила не вміла викоріняти на Лемківщинї москвофільства, аж — на диво — доконав сего сам цар, за посередництвом свого розбишацького війська. На Лемківщинї вигас нараз слїд москвофільства. Найбільші приклонники Юрчакевичів, Колдрів, Вислоцьких та Сандовичів стали ся тепер їх смертельними противниками. Тепер тільки пізнав Лемко велику правду, хто він.
Нужденно, дуже нужденно виглядає тепер пробуджена з просоня гарматньою музикою Лемківщина. Розпука хапає ся чоловіка, як подивить ся на теперішне лемківське село. Українська господарська орґанїзация повинна тепер доложити всїх сил, щоби прийти як найскорше з помочю знищеній Лемківщинї. Передовсїм повинен "Сїльський Господар" постарати ся, щоби в кождім повітовім запомоговім комітетї, в повітах з змішаним населенєм, була відповідно заступлена українська людність. Ще лїпше було би, якби роздїлом таких підмог заняв ся сам "Сїльський Господар", а то з огляду на се, що в Новосандецькім, Грибівськім, Горлицькім, Ясельськім, Кроснянськім, Сяніцькім та Лїськім повітї найгірше потерпіли гірські части, замешкані виключно Лемками. Запомогова акция для Лемківщини повинна бути дуже приспішена, бо населенє в дукельськім поясї передовсїм тепер в місце кусника хлїба знайде хиба в своїх каменистих горах много куль, черепя з ґранатів та шрапнелів і землею легко припорошені людські та зьвірячі трупи. Сумні горизонти має нинї бідний Лемко на найблизші днї: голодова смерть та холєра з домішкою инших хоріб.
Аж страх подумати, що конечна скора поміч могла-би прийти запізно!
Осип Яворський.
Цїсар, наступник престола і начальний вожд до Українцїв.
З нагоди відбитя Перемишля вислали посли д-р Кость Левицький і Микола Василько іменем українського парляментарного заступництва телеґрафічні ґратуляциї Українців Галичини і Буковини. Подаємо низше в ориґіналї виміняні депеші.
Депеша Цїсаря.
"In anhänglich getreuester Gesinnung zur geheiligten Person Eurer Majestät ist die parlamentarische Vertretung des ukrainischen Volkes in Oesterreich entsprechend des im Frieden wie auch jetzt im Kriege stets bekundeten unerschütterlichen Bekenntnisses zu Kaiser und Reich den wechselvollen Ereignissen auf dem heimatlichen Kriegsschauplatze gefolgt; in durch nichts zu beugender Zuversicht auf die Führung, Schlagfertigkeit und die todesmutige Kampfeslust der tapferen Armee Eurer Majestät den Tag der glücklichen Wendung ersehnend, an welchem durch die Wiedereroberung unseres altehrwürdigen Przemysl die Truppen freie Bahn zur endgültigen Säuberung unserer Heimatscholle erhalten. Diese unsere Zuversicht hat uns nicht getäuscht. Der Weisheit der Führung, der beispiellos zähen Tapferkeit der verbündeten Armeen verdanken wir es, dass nach zehnmonatigem Ringen mit dem Erbfeind unserer Nation die Befreiung des ukrainischen Volkes in Oesterreich von der von uns so verhassten Russenherrschaft erfolgt. In diesem Augenblicke, wo jubelnde Begeisterung und unauslöschliche Bewunderung für die Armee Eurer Majestät die Herzen aller Ukrainer erfüllt, wenden wir uns in tiefster Ehrfurcht an unseren gnädigen und geliebten Kaiser, ihm die aus den Herzen von Millionen kaiser- und staatstreuen Ukrainern kommenden tiefehrerbietigsten Glückwünsche zu Füssen legend."
На сю депешу наспіла отся: відповідь Цїсаря:
"Seine k. u. k. Apostolische Majestät danken herzlich für die im Namen der parlamentarischen Vertretung des ukrainischen Volkes in Oesterreich anlässlich des hocherfreulichen Ereignisses der Wiedereinnahme von Przemysl dargebrachte Huldigung und für die in patriotischer Treue daran geknüpften Segenswünsche. Auf Allerhöchstem Befehl: Freiherr von Schiessl.u
Начальний вожд армії архикнязь Фрідріх відповів:
"Ich danke der parlamentarischen Vertretung der ukrainischen Bevölkerung Oesterreichs für die mir in bewährter treuer Anhänglichkeit an Kaiser und Reich dargebrachte tiefpatriotische Freuden- und Dankeskundgebung aus Anlass der glänzenden Erfolge unserer heldenhaften verbündeten Truppen. Feldmarschall Erzherzog Friedrich."
Відповідь наступника престола Карла Франца Йосифа:
"Seine k. u. k. Hoheit der durchlauchtigste Herr Erzherzog Karl Franz Josef geruhten das Huldigungstelegramm der parlamentarischen Vertretung des ukrainischen Volkes mit Befriedigung gnädigst dankend entgegenzunehmen und Höchstseiner zuversichtlichen Hoffnung Ausdruck zu verleihen, dass der unseren Siegen zujubelnden ukrainischen Bevölkerung Österreichs die eherne Stimme unserer Geschütze den endgültigen Erfolg über den Erbfeind verkünden wird. Im höchsten Auftrage: Der Generalstabsoffizier Seiner k. u. k. Hoheit "Otrubay, Hauptmann."