Гітлєр захопив Австрію подвійно: танками, літаками та поліцією і – своєю особою. Хто слухає радія, той чув захоплення і одно і друге.
Спеціяльно захоплення ч. 1. було дуже цікаве. Нагадувало воно давні, добрі часи, коли один цісар на імя Наполєон причалив з Ельби до француського берега і рушив на Париж. Тодішні париські ґазети писали:
першого дня:
"Кровожадний тигр вирвався з клітки."
другого дня:
„Авантурник посунувся дещо вперед."
третього:
„Франція дасть належний відпір панові Бонапарте"
четвертого:
„Ґенерал Бонапарте перемовив бриґаду кавалерії"
пятого:
„Бувший цісар Наполеон Бонапарте перед брамами столиці"
„Цісар Наполеон зайняв Париж”
„Їх Цісарське Величество вїхали до Туілерів".
А в віденськім радіо:
„Нехай живе Шушніґ! Плебісцит викаже, по чиїм боці австрійські патріоти.“
„Нехай живе Австрія! Вірні і вільні австрійці не дадуть собі вирвати волі.“
„Вірні і вільні австрійці боронитимуть своєї самостійности ”.
„Австрія уступить хіба перед силою".
„Не стріляти і не пустити.“
„Не допустимо до проливу крови. Тому армія має відступати.“
"Гітлєр появився в Лінцу".
„Канцлєр Гітлєр заявив, що прилучує Австрію до Німеччини."
„Вождь і канцлєр Гітлєр має приїхати до Відня."
„Нехай живе Гітлєр! Австрія получилася нарешті з Німецькою Державою."
„Один нарід,, одна держава, один вождь! Гайль! Гайль! Гайль! Зіґ гайль! Зіґ гайль! Фірер урра-а-а!"
Скінчилася ціла історія дуже швидко, але розмови на тему австрійської історії ще довго будуть тривати.
Каже мені вчора один юдофіл:
— Досі я вірив, то жиди мають будучність, а тепер бачу, що вони зденервувались.
— Чому?
— Гляньте на Ротшильдів. Вони свій маєток завдячують свому розумові. Все знали на місяць наперед, де і яка війна буде, все довідувались перші хто виграв і тягнули з цього бариші. Про перемогу Наполеона знав один із Ротшильдів скорше як уряд і використав це на нове позолочення родинного шильду.
— А тепер?
— Читайте! Віденський Ротшильд сів на літак і хотів тікати за границю. Але німецькі літаки завернули.
— Цікаво скільки віз?
— Напевно більше як ми на першого трамваєм до дому!
Інший громадянин чіплявся Шушніґа:
— Підозріваю, шо Шушніґ не німець. Дуже легко це може бути наш брат. Шушніґ — Сушник... І з його поведінки видно, що він так, якби трохи українець. Поїхав до Гітлєра той настукав на нього і Сушник присів, обіцяв і перепрошував. Але вернувши додому, почіхав потилицю, поміркував і усміхнувся: Не такий дідько страшний, бо далеко. І почав крутити. А тепер десь кається.
Булоб це все імовірне, якби не останні вістки: Б[увший] канцлєр Шушніґ жениться з графинею Чернін-Фуґґер.
Ні! Він таки справедливий австрієць, бо тримається старої австрійської засади: "Bella gerant alii, tu felix Austria nube!"
17.03.1938