Росийське панованє в Самборі.
Самбір, 19. мая 1915.
Уступаючи з нашого міста, Росияни забрали 9 закладників, щоби — як казали — Австрийцї не вішали їх прихильників. Між закладниками знаходять ся також два Українцї: адвокат д-р Андрій Чайковський, наш відомий письменник, і радник суду Іван Герасимович. Оба вони люди хорі. Росийські власти в обходженю з ними зовсїм не грішили чемністю. Дуже мало бракувало, що не пігнали їх до Львова пішки, бо так нагло годї було знайти фіри. Арештували їх коло 3. год. в ночи. а коло 11. год. рано мали вже відходити. Фіра, нанята очевидно на кошт арештованих, бо росийські власти сим не журили ся, як відставити їх, — дігнала їх уже далеко за містом.
Імена инших закладників: д-р Біґельмаєр, д-р Бравн, Лїберман, Лєрман, Сап, Раб і Каверман. Перші два — лїкарі; через вивезенє їх місто остало без нїякої лїкарської помочи — серед ріжних пошестий.
Ми тут страшно натерпили ся від росийського правлїня. Арештованя "підозрілих елєментів", переводжені в серпни минулого року австрийськими властями, зовсїм не захопили наших тутешних москвофілів, яких видно місцеві власти вважали австрийськими патріотами, коли оставили їх на свободї.
Так лишили ся вони в нашім містї на нашу голову, ждучи приходу своїх "освободителїв". Зараз по приходї росийських властий радник суду Павлїков перейшов на росийську службу і ходив у російськім мундурі, катехит о. Ільницький перейшов на православє і вони разом з адвокатом д-ром Кміцикєвичем та ин. весь час мстили ся на Українцях, підюджуючи проти них росийські власти.
Бувшого парляментарного посла адвоката д-ра Данила Стахуру і проф. Біленького вивезли Росияни ще в зимі; ревізиям по українських домах не було кінця; скрізь забирали папери і книжки. У д-ра А. Чайковського забрали рукопис історичної повісти, над якою він працював кілька лїт. В. Ч.
З засїдань "Сїльського Господаря".
Засїданя "Сїльського Господаря" відбувають ся правильно що понедїлка о год. 5. по полудни у власній комнатї при Josefstädterstrasse 43. дв. 8. На засїданю з 10. мая віцепрезидент д-р Евген Олесницький здав звіт з авдиєнциї у мінїстра справ внутрішних бар. Гайнольда в справі ратункової акциї і повороту до краю, в котрій взяли участь також д-р Кость Левицький та Микола Василько, а також звіт з конференциї в міністерстві рільництва в справі достави поживи, насїня і коний для східної Галичини. Ухвалено ріжні зарядженя в справі господарського курсу у Відни, що якраз зачав ся, та в справі заповідженого господарського курсу для евакуованих в бараках в Ґміндї. Принято до відома письмо буковинської Ради культури краєвої в справі закупна бараболь на Буковинї. Обговорено становище, яке заняли українські делєґати д-р Лесь Кульчицький та д-р Т. Кормош на засїданю прибічної ради Kriegs-Getreideverkehrsanstalt. На засїданю з 17. мая принято до відома, що президент Товариства радн. Кивелюк виїхав разом з Видїлом краєвим до Бялої, і упрошено віцепрезидента д-ра Евгена Олесницького вести дальше аґенди президиї. Ухвалено вислати обіжник до філїй в справі ратункової акциї та обіжник той помістити в наших часописях. Ухвалено видавати орґан Товариства "Господарський листок", як додаток до "Дїла", де поміщувано би обіжники Товариства та подавано-би відомости і інформациї в справі ратункової акциї та відбудови краю. Відчитано відповідь п. і к. Верховної Етапової Команди в справі помочи і співдїланя управи ц. і к. армії в ратунковій акциї в краю. Обговорено наспівші звіти з краю в справі господарських потреб і ухвалено, щоби сейчас по увільненю повітів східної Галичини вислати туди своїх делєґатів, щоби зіткнули ся з населенєм та пізнали його потреби та шкоди. Передискутовано та принято до відома ухвали і бажаня технїчної комісиї для відбудови знищених сїл. Ухвалено внести мемориял до ц. к. мінїстерства рільництва, щоби всї відозви того мінїстерства до хлїборобів в Галичинї видавано також по українськи. Ухвалено на осібнім засїданю передискутувати аґрарно-правні постуляти, що виринуть в Галичинї по війнї.
З другої ІІ. секциї (середного шкільництва) української культурної ради. В лютім с. р. оголосила II. секция відозву, щоб ученики середних шкіл подавали свої адреси в справі зорґанїзованя ґімназийних курсів. Зріблено се на основі інформациї правительства, що поможе українському запомоговому комітетови зорґанїзувати концентрацийний табор української інтелїґенциї в одній із підвіденськах місцевостий. Коли з одної сторони ІІ. секция зробила всю підготовну працю в справі зорґанїзованя ґімназийних курсів, показало ся з другої сторони, що нїде в околиці Відня не можна знайти місцевости, де можнаби зорґанїзувати концентрацийний табор інтелїґенциї. Супроти того заходи українського запомогового комітету і У. К. Р. не могли наслїдком незалежних від них причин увінчати ся успіхом. Уважаємо своїм обовязком подати до відома всїм тим, що зголосили свої адреси і дістали відповідь, що про дальший хід справи повідомить ся їх пізнїйше. З другої сторони радимо всїм ученикам, що приготовляли ся в сїм роцї приватно, щоби вносили до долїшно-австрийської шкільної краєвої ради (Відень, І. Herrengasse) поданє о подволенеє їм здавати приватний іспит перед українською комісиєю у Відни (ул. Радецкого ч. 2) під проводом Краєвого шкільного інспектора радника д-ра Івана Копача і директора Ілиї Кокорудза. Крімо поданя до долїшно-австрийської ради треба зголосити ся листовно до директора українськах ґімназийний курсів у Відни Ілиї Кокорудза. — За II. секцию У. К. Р.: І. Семака, за голову, А. Крушельницький, секретар.
В справі збираня воєнних пісень. Теперішні воєнні подїї на галицькій землї дали знова спромогу нашому народови, як колись і в минувшинї, висловити сучасне своє положенє сумною народньою піснею. Безперечно, що зібранє її, як вже не в цїлости, то бодай в більшій части, буде творити для нас нову вязанку історичних народних дум та дасть нам з сеї хвилї вірний образ національних страждань нашого народа. Коли жовнїри инших національностий Австриї мають тепер таких пісень дуже мало, та банального змісту, то ми знова можемо гордити ся, що наш народ обдарений високо-поетичною душею і інстинктовною сьвідомостю актуальности нинїшних днїв та є здібний оставити своїм нащадкам живу історичну відбитку московського лихолїтя — не тільки за помочю своєї преси і письм — як за посередництвом устної словесности. Щоби деякі з них що тепер, в часї воєнного стану і руху, не запропастились, позволимо собі звернути ся з тою думкою, в першій мірі до всїх ранених і хорих жовнїрів, а також до нашого інтелїґентного загалу, що має змогу стрічатись з ними по шпиталях, "реконвалесцентенгаймах" і по инших лїчничих заведенях, щоби піснї теперішнього укладу були ласкаві пересилати до 25. червня с. р. на адресу: Орест Онуляк, Orthopädische Anstalt in Kalwang (Steiermark).
05.06.1915