Нитка (1949а)

А. Початок першої редакції. Друкується за автографом.

 

КОВЕРЕЦЬ

 

І.

 

— Єрино, вже пізна ніч!

 

— Ще лиш кілька ниток! На завтра мусить бути готовий. Шелест малого човенця бігав по білих стінах і розганяв дрімучі тіни. Уриване ковтаня і скрип кросен зливалися в таємний стогін, що ніби виринав з-під землі. Врешті притих.

 

— Богу святому дякувати.

 

— А ти вже заснув — сказала до сплячого Юрка і звернула на него свої добрі блискучі очи. Відвернула з чола жмут волося і цілувала малень[ке]*.

____________________________

* Далі рукопис уривається.

 

================

ПЗТ, I, 324

16.07.1949