Сонце (1949а)

А. Початок першої редакції. Друкується за автографом.

 

СОНЦЕ

 

— Ви регочетеся як коні, оглухнути м[ож]на, старі пайташі, а хлопцям пара.

 

— Сиди тихо на печи ти й так глуха.

 

— Як трийцять років чую ваше рзанє, то не диво, як свято або неділя в свято або в неділю, то так як в млині.

 

Стара Настя, жінка голяря все так витала гостий свойого чоло­віка, який десятки літ голив і вистригав оселедці. Кождий з них платив або хлібом або солониною або сиром, мало хто давав гроші. Бідний голяр заробляв добре і за молодих літ не дуже й дивувався як його Настю попліскували твердими долонями по мягкім. Мило давали за чергою і самі його розробляли в деревляній ракві. Один лині Павло, але він вже вмер, давав гроші на мило, бо його Па­раска не хотіла давати мило, аби підтинати Павлові острішки.

 

 

Б. Початок другої редакції. Друкується за автографом.

 

Як коні регочетеся, вже-м оглу[хла від ва]шого ржаня, старі пайташі, а [хлопцям пара].

 

[Сиди?] тихо, стара, ти давно [вже глуха?] *

.  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .

.  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .

.  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .

.  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .

.  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .

голяря, так витала господарів, що поприходили голитися. Довго років вони сходилися хто з бохонцем хліба під пахою, хто з куснем солонини хто з пирогом. Все те, нічого не говорячи, складали на стіл а самі розсідалися по лавах та по стільцях і в деревляній ракві розбивали мило, яке приносили по черзі. Небіщик Павло лиш да­вав на мило гроші, бо мав лиху жінку. За молоду зачинали сюди ходити як були вже давно жонаті, вони твердими долонями попліс­кували Настю по мягкім і реготалися як стадо бугаїв* буйволів.

 

— Ти, гаспиде, та сегодни неділя, ти окаянний! — кричала Настя.

 

— То ти гадаєш, що я ще і в будень буду приходити до твої запаски.

 

Тут вже той, що „був в руках“ хапав голяра за руку з бричем і помагав русти всім тим, що були на [во]лі.

 

[Я] через вас, богачів, вулиці не годи [а] [пе] рейти, ваші жінки грудям у [мене], [ки]дають та вас і ти люби[ла]... чолові[ка], він солонину... *

 

______________________

* Далі рукопис зіпсований.

 

==================

ПЗТ, I, 317

16.07.1949