У своєму інтерв’ю з Ярою Лі для фільму «Modulations» Карлгайнц Штокгаузен згадав про випадок, коли його попросили проаналізувати кілька музичних творів молодих музикантів для журналу «The Wire». Наведу його тут як розширений епіграф, який плавно перетікає у вступ.
Я: Один з ваших коментарів був про те, що дуже часто ця музика занадто повторювана?
К. Так. Мені здається, що набагато цікавіше творити музику, яка трансформує фігури і форми, щоб можна було спостерігати за цим процесом. Повторюваність базується на тілесних ритмах, ми ідентифікуємо її з ударами серця, ходінням або диханням. Такою є тисячолітня традиція найпростіших музичних композицій та мелодій. Але із середини століття зокрема, музичні ритми стали надзвичайно нерівномірними. Тому трансформація певних фігур – це найважливіший винахід в музичній композиції. Думаю, що це насправді набагато цікавіше, ніж повторюваність...
Я: Ви маєте на увазі нелінеарність?
К. Ні, важливою є ані лінеарність, ані нелінеарність, важливою є зміна, градація від чогось, що є статичним до певних змін з різним ритмом. Відколи я почав писати музику, я завжди намагався працювати із серіями ритмів, навіть накладати музику різних музикантів, співаків, інструменталістів, які одночасно співали і грали в різних темпах, але інколи синхронізувалися в певних місцях . Я люблю цю багатошарову музику.
Фото: Остап Манько
Думаю, жодна інша цитата, або жоден авторський коментар не передав би краще суті фестивалю VOX ELECTRONICA. Якщо розглянути сам фестиваль як музичну композицію, то він пульсує і видозмінюється не лише у музичному плані, але й у структурному. Кожного разу подія збирає все більше людей, а організатори спритно сплітають всі концерти у різнорідні мережива. Після минулорічних «польових випробувань» студії EESEM цьогоріч вона вже звично приймала лекторів і музикантів в рамках фестивалю. Якщо минулого року концерт закінчувався вільною імпровізаційною частиною, то четвертий фестиваль VOX ELECTRONICA, навпаки, розпочався виступом Сергія Зеленського та учасників проекту ХАТНЄГРАННЯ – моїм і Тараса Шпота. Сергій Зеленський виконував свої електроакустичні композиції, які базовані на взаємодії гітари та різноманітних об'єктів, як то: банки, упаковки, папірчики, фантики. Наш зі Шпотом виступ базувався на «творенні музики з нічого». За концепцією Тараса Шпота, яка стала основою нашого виступу, джерела звуку як такого не було. Звук з’являвся тоді, коли виконувалася перша маніпуляція із фактично електичним імпульсом, замкнутим у колі аналогових педальок-примочок; після першого поруху однієї з ручок починався невпинний рух і розвиток, зароджувалася звукова ріка, яку потрібно було вміло контролювати, аби вона не вийшла з берегів, але також і не висохла. До слова скажу, що перший день цьогорічного фестивалю певним чином подія історична, адже вперше відбулася трансляція живого концерту із студії EESEM.
Надзвичайно «поживним» був другий день фестивалю – концерт «Poeme électronique», названий так за однойменним твором французького композитора Едґара Вареза, яким розпочався вечір. Композиція «Poeme électronique» була спеціально написана для відкриття павільйону фірми Philips для Expo 1958 у Брюсселі. Архітектуру павільйону розробив Лє Корбюзьє, будівля складалася з дев'яти гіперболічних параболоїдів. Тоді, майже 60 років тому, твір звучав із 425 голосників, розміщених за проектом Лє Корбюзьє та Яніса Ксенакіса, окрім цього, звук супроводжувався специфічними проекціями фотографій і кольорових фонів із трьох окремих проекторів, – таким чином слухачі перебували в епіцентрі подій, були учасниками дійства, яке специфічним чином розкривало розвиток та еволюцію людської раси. Коли вже згадали про Ксенакіса, то додам, що його твір для цього ж павільону під назвою «Concrete PH» також звучав другого дня фестивалю. Як я вже згадував, VOX ELECTRONICA – це фестиваль, коли часопростір докорінно змінює свої властивості і майже все втрачає свій сенс, крім музики; так і під час концерту «Poeme électronique» зіткнулися минуле і сьогодення. Я говорю про твори Любави Сидоренко для скрипки та електроніки «Desire» та «Lithos» Остапа Мануляка для плівки. Твір Остапа Мануляка, хоч мав прозвучати в інший день фестивалю, в концерті «Sang neuf», проте, логічно продовжив традицію експериментів з грануляцією звуку, представлену в творах Ксенакіза і Вареза. «Камінь» – саме так з грецької перекладається назва твору, що його Остап Мануляк «кинув» у публіку (яка, до слова, була, здається, найчисельнішою за всі роки фестивалю), був зростком звукових пластів на основі аудіо-матеріалу з останнього Майдану. Звуки пострілів, крики та інші звукові «породи» композитор обробив та перетворив у музичну композицію – власну рефлексію на минулі події. Твір був написаний спеціально для фестивалю «Audio Art Festival» у Кракові. Завершився другий день виконанням графічної партитури «Multiple» Романа Гаубеншток-Раматі.
Я вже згадував про концерт «Sang neuf», тобто «молода кров». Отож, далі мова піде про нього. Четверговий концерт розпочався аудіовізуальним твором «Hoichi the earless II» японської композиторки Аяне Яманаки. Візуальна частина роботи, очевидно, подіяла найсильніше, особливо на чоловічу частину аудиторії – візуальне полотно складалося з дещо меланхолійних, сильно оброблених кадрів бродіння оголеної Аяне по воді. Особисто мені запала в душу звукова структура (тут чисто суб'єктивно тягтиму покривало на себе), адже Аяне використовувала в композиції начитку японської поезії та працює з людськими голосами. Не приховуватиму, що використання будь-якого голосу в музичних композиціях мені імпонує. Аяне, навчаючись довгий час в Європі, змогла по-новому глянути на Японію, і виносить на поверхню певні теми на стику традиції та консумпції. Твір Адріана Наґеля «klix», як можемо зрозуміти з назви, побудований на основі мікрозвуків-кліків, потріскувань та стукоту, – характерний німецький техноцентризм.
Те, що я напишу далі, можливо прозвучить дещо легковажно: фестиваль VOX ELECTRONICA поєднує в собі різні звукові пласти; межа між академічною та «домашньою» електронікою якщо й не стирається, то принаймні взаємодія між професійною музикою та творами непрофесійних музикантів стає все тіснішою. Так, твір львівського композитора Євгена Петрова, що однією ногою «виходить» із стін академічних, іншою – впевнено стоїть в естетиці амбіенту. Перше, що помітне у його творі «2015» – повторюваність та ритмічність, характерна для більшості електронної музики, проте академічне коріння не дозволяє композиторові втратити баланс почуття міри і з головою поринути в одноманітність та монотонність повторюваних ритмів, про що й говорить у своєму інтерв'ю Штокгаузен. Ще одним композитором, творчість якого може однаково добре сприйматися як у філармонічних залах, так і на андерграундних танцполах, є Микола Хшановський. Про це я вже писав у статті про минулорічний VOX ELECTRONICA. Цього року Микола презентував свій твір «Лісовий покрив», який засобами музичного вираження переносить нас у таємничий світ лісу. З-поміж всіх композицій, звісно, вирізнявся твір Юрка Булки «shebang». Твір, який по-суті не був твором, а комп'ютерною програмою, своєрідним всесвітом з генеративними властивостями, який після запуску починав свій власний безперервний векторний рух. Композитор вносив в систему певні збурення, використовуючи додатковий патч для взаємодії з веб-камерою. Зображення, яке надходило з веб-камери в програму, змінювало музичне полотно твору, наче кинутий у воду камінь, який створює хвилі на її поверхні.
Фото: Мар'ян Боровець
Апогеєм фестивалю був останній день – виступ електроакустичного дуету Рафала Запали та Остапа Манька. В програмі звучали твори польських та українських композиторів Кшиштофа Ґавляса, Яґоди Шмитки та Алли Загайкевич, а заключним акордом стала спільна імпровізація в «Дзизі».
Додам, що, окрім музичної частини, в рамках фестивалю відбулися три лекції: Алла Загайкевич розповіла про свою роботу над озвучкою до фільму «Поводир», Юрій Булка розкривав секрети програмування музики в середовищі «Super Collider», а польський гість Рафал Запала вчив використовувати сенсори у звукових інсталяціях. Як я вже згадував, цьогоріч студія EESEM увійшла в нову еру онлайн-трансляцій, тому всі лекції доступні для перегляду та прослуховування он-лайн на каналі ЛНМА ім. М.В.Лисенка.
15.05.2015