Бяла дня 22 н. ст. цвітня.
Ворохобня робітнича, занявши велику просторонь на Шлеску, не могла спинити ся на граници Галичини, тим більше, що сильна аґітація за 8-годинною працею денною, за підвисшенєм платнї, за святкованєм дня 1-го мая, за зорґанізованєм руху робітничого, уже заздалегідь порушила уми серед робітників в Бялій, першім містї граничнім в Галичинї.
Почин до руху робітничого дали збори робітників дня 7 цвітня в великій сали товариства просвіти робітників (Arbeiter-Bildungsverein), на котрім віденьскій демократ д-р Кадіш по-при справи політичної натури порушив також дуже пристрастно перед товпою 3.000 робітників квестії соціяльні. А що в Бялій суть фірми фабричні, котрі дуже несовістно визискують працю робітників, длятого не диво, що серед робітників розпочав ся рух дуже оживлений.
Справедливість каже признати, що суть і дуже честні фабриканти, котрі не мають потреби бояти ся руху робітничого. І так до фабриканта Гесса вислали єго робітники депутацію, котра запевнила, що не тілько всї робітники будуть дня 1-го мая робити, але також будуть стерегти і боронити майна свого принципала. Коли робітники з фабрики Кребока заповіли, що будуть день 1-го мая святкувати, то Кребок не тілько не супротивив ся тому, але в додатку запросив всїх робітників на сей день до своєї віллї, де их своїм коштом угощувати буде і де спільно шеф з своїми робітниками свято робітниче празнувати будуть. Так поєдинчим а розумним средством приєднав собі той фабрикант, впрочім не образований, бо сам вийшов з стану робітничого, симпатію робітників.
Однакож инакше поступила переважна часть фабрикантів. Дня 16 цвітня згромадило ся 80 фабрикантів тутешних і ухвалили солідарність в поступованю супротив робітників; ухвалили они кождого робітника, котрий би дня 1 мая не явив ся до роботи, через два місяцї до роботи не приймати, а то під утратою кавції, котру кождий зложив, виносячої по 10 зр. від кождого робітника. Зараз другого дня приступило до сеї ухвали ще 20 фабрикантів.
Тоті драконьскі і нерозумні ухвали приспішили кризу. Уже дня 18. цвітня рано була постава робітників дуже грізна. Глухі вісти ходили, що вже дня 19 цвітня в суботу по виплатї наступить вибух, говорено з пересадою, що робітники мають в плянї рабунок міста, підпал і убійства. Треба знати, що переважна часть робітників мешкає по-за Бялою по селах, а навіть о кілька миль від Бялої. Тоті робітники працюють в Бялій цїлий тиждень, а в суботу вечером вертають до дому. Зелїзниця впровадила дуже низькі цїни їзди для робітників, що в суботу відїздять, а в понедїлок вертають. Білети для робітників продають ся в пятницю, і кождої пятницї видають каси на обох двірцях зелїзничих около 2000—3000 карт робітникам. Можна-ж собі представити переполох мешканцїв, коли в суботу 19 цвітня розійшла ся вість, що на сесю суботу жаден робітник білету не купив, — значить, жаден робітник в той критичний день Бялої не хоче покинути. А коли в додатку розпущено вість, впрочім неправдиву, що в фабрицї Берначика і Стивра стрейк уже о 10 годинї вибух, досягла паніка свого зеніту, тим більше, що утримувалась поголоска, доси не стверджена, що в ночи з пятницї на суботу за містом при улици Живецкій, за цвинтарем відбуло кілька тисячів робітників тайні збори.
В фабрицї Ґільхера кілька разів позбирано так званий порядок робітничій (статут, нормуючій взаємини фабриканта до робітників, час працї, випочинку і т. д.), а натомість налїплювано плякати з написями: "Осьмигодинна праця! Побільшенє платнї! Свято 1-го мая!" В полудне просторий ринок став битком набитий робітниками дуже живо розправляючими, грізними.
Щоби порозуміти паніку, треба знати, що Бяла творить з Більском одно велике місто з 32.000 жителїв і 20.000 робітників. Ґарнізону войскового нема нїякого і тілько кількадесять стариків поліціянтів творить службу безпеченьства. Хотяй сконсиґновано жандармерію і постягано сусїдні єї стації, публика не могла успокоїтись а власти були обляжені фабрикантами допрошуючими ся опіки. Трусливійші вибирали ся з міста.
Втім прибув насамперед о год. 3-ій по полудни оден баталіон піхоти, о год. 5-ій одна ескадрона уланів, а окремим поїздом о год. 10-ій вечером другій баталіон піхоти. Сильні патролї войскові порозсилані у всї сторони міста розгонили купи робітників, котрі порозходили ся по домівках в містї і по селах. Мимо того не в однім домі не зажмурено сеї ночи ока.
Щоби приєднати робітників, порушено гадку будови дешевих мешкань робітничих і зараз першого дня, т. є. 21 цвітня зложили фабриканти на тую цїль 15.000 зр. Чи се однакож успокоїть розяренє, годї предвидїти. Робітники явно грозять розрухами, скоро тілько войско відійде. Роблять ся приготованя до 1-го мая, і аґітація змогла ся, скоро дуже велике число тутешних робітників, що були на роботї в моравскій і польскій Остраві і там з причини розрухів без роботи остались, повернули до Бялої.
___
Бяла, дня 24 н. ст. цвітня.
Заким повисше письмо вислав я на почту, зайшов вчера дуже поважний вибух.
Несподївано о год. 6—7 вечером стали збиратись товпи робітників на так званім малім ринку в Бялій, розправляючи голосно, що им дїє ся кривда против волї монарха, і що они ждуть на якогось пана з Відня, котрий має мати мову на ринку. На візванє комісаря, щоби розходились, нїхто не рушив ся. Заким прибуло войско, товпа зросла до 8.000 людей і стала посувати ся в сторону передмістя Липницкого і Жавецкого. Віддїл уланів не зміг ладу привернути, бо вже товпа стала рабувати. Зареквіровану піхоту товпа розірвала. А коли ще стали фляшками з камінєм обкидати войско, ужило войско пального оружя. Зараз упало 4 трупи, а з 17 тяжко ранених умерло по дорозї до шпиталю або зараз по спровадженю. Три ранені особи конають тепер. На місци арештовано 16 проводирів. Цїлу ніч сильні патролї переходили місто у всїх напрямах. Нинї дальші арештованя. Войско обсадило пляци і улицї. За хвилю надїємось дальшої помочи войскової.
В Більску був спокій.
Велика обава перед суботнїшним вечером (дня 26 цвітня) і перед 1 і 2 мая!
[Дѣло]
25.04.1890