◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Відзначеня Українських Стрільців. Срібну медаль хоробрости 1 кляси одержали хорунжий Роман Камінський, старший десятник Станислав Мажевський і вістун Михайло Коник; всї три належать до віддїлу кінницї українських стрільцїв. Срібну медаль хоробрости 2 кляси одержали: Хорунжий санїтар Володимир Сьвідерський, ст. десятник Іван Дупля, десятник Роман Робульський, вістуни Людвик Стрільчук, Микола Опока, стрільцї Стефан Фрай, Дмитро Савюк і Дмитро Савчук.
Справа визволеня митрополита Шептицького. Читаємо в амер. "Свободї". "Руська Народна Рада з Філядельфії внесла до президента Вілсона і секретаря Брайна мемориял в справі арештованя митрополита Шептицького. Правительство Злучених Держав віднесло ся до росийського правительства в тій справі, а росийське правительство заявило, що справу митрополита розслїдить як найскорше та дасть відповідь Злученим Державам. Вправдї ся заява росийського правительства не має до тепер великого значіня, але все таки воно мусить числити ся з публичною опінїєю Злучених Держав".
Смерть нащадка останного гетьмана України. Часописи доносять, що в Карпатах згинув дня 28. марта Лев ґраф Разумовський, резервовий поручник драґонів полку ч. 9., в цивільнім станї конципіст намісництва на Моравії. Погибший австрийський офіцир, син Каміля Разумовського, був потомком в простій лінїї послїдного гетьмана України Кирила Разумовського. Його предки перенесли ся на Моравію і тут осїли на добрах. До його батька Каміля належить Батурин на Українї. Судьба зарядила, що нащадок послїдного гетьмана України згинув від росийської кулї, ведучи українських вояків (9. полк драґонів, як відомо, зложений переважно з Українцїв) проти царського війська!
Б.Маркович, син Марка Вовчка (панї Марковичевої), визначний росийський публїцист, помер в Петроградї в 60 роцї житя.
На засланє. Через Київ перевезено дня 27-ого марта Українцїв, яких Москалї вивезли зі Станиславова та з инших міст. Перевезено їх на дальший побут до Симбірска, ґубернїяльного місточка надволжанської симбірської ґубернїї, яка межує з ґубернїєю казанською, нижнє-новогородською, пензенською, саратівською й самарською. До Симбірська доставлено вже передше проф. Михайла Грушевського, якого заслано сюди на весь час війни, мимо заходів сьвіточів росийської науки, незахоплених ще звіринним націоналїзмом.
Викурюванє злодїя. Крадежи стали у Львові річию більше нїж щоденною, то небуденним буде спосіб ловленя злодія, який примінила недавно росийська полїция у Львові. В ночи на 18/3 сповіщено полїцию, що невідомі злодїї закрали ся до мешканя Г. Покорного при ул. Тарасовича ч. 14 та покрали звідти богато цїнних річий. Околоточний надзиратель, вибравшись на лови, прихопив на цегольни Маслянки трех злодїїв — М. Вуховича, М. Кишвошинського і Яни Тошнїка, а отсї зізнали, що мали ще четвертого спільника в особі Юзефа Байфера, котрий десь заховав ся. Полїция припускаючи, що Байфер сховав ся десь в цегольняній печи, розложила в нїй огонь. За короткий час почуто з печі роспучливий крик і незабаром видобуто Байфера з опаленим лицем руками, Байфера відставлено зараз до шпиталя.