Акція рятункова. Міністерство скарбу рішило означити цїну немеленого каініту, походячого з копальнї в Калуши, на р. 1890 за один сотнар по 1 зр., дозволяючи краєвій дирекції скарбу, щоби, в міру припасів удїляла дозволу побирати сей каініт лиш господарям, котрі викажуть ся цертифікатами краєвих товариств рільничих. Цертифікати мають потверджувати, що жаданий навіз каінітовий єсть потрібний для сеї почви і в означеній скількости; а купуючій мусить зобовязатись, що побраний каініт буде уживати виключно лиш за навіз на своїх власних ґpyнтax і не відступить єго нїкому, чи то даром чи за заплатою, бо в противнім случаю підпаде карі після доходово-карних приписів. Цїна 1 зр. за сотнар розумієсь loco копальня в Калуши. Потрібних мішків доставляють купуючі, також мають занятись транспортом з копальнї до двірця зелїзничого. Одна лиш біда в тім, що заряди стацій зелїзничих не хотять знати про нїяку, оголошену перед кількома тижднями рефакцію тарифову для штучних навозів, і тому господарі з подальших сторін боять ся спроваджувати каініт з Калуша. — Друга важна річ се пільги тарифові для перевозу кукурудзи. Угорске міністерство торговлї зарядило, щоби для транспортів кукурудзи з Угорщини для якої-небудь галицкої або буковиньскої громади або обшару двірского обчислювало на угорских зелізницях державних цїну фрахтову по 10 кр. за 1 ваґон і 1 клм., крім належитости маніпуляційної 2 зр. від ваґону і приписаного податку транспортового. Міністерство торговлї повідомило, що опуст за перевіз кукурудзи не обмежаєсь лиш на импорт з Угорщини і Румунії але розтягаєсь взагалї також до льокального перевозу в Галичинї і Буковинї на стаціях зелїзниць державних і Кароля Людвика.
Галицкій промисл домашний у Відни. Дня 15 н. ст. мая с. р. буде отворена у Відни під протекторатом цїсаря вистава рільничо-лїсна, в котрій возьмуть участь всї провінції австрійскі і Угорщини. На тій виставі має бути представлений домашний промисл, о скілько він дає побічний заробок рільникови при господарскім трудї. З виїмкою Угорщини, котрої вироби домашного промислу будуть виставлені в окремім павільонї, призначено для инших провінцій спільний просторий павільон, де одно з найлїпших місць призначено для галицких виробів. До устроєня ґрупи галицкого промислу домашного запросив комітет вистави ґр. Володимира Дідушицкого, кн. Юрієву Чарторийску і п. Людв. Вербицкого. Предмети, котрі п. Вербицкій призбирав і приладив на виставу, суть такі: Вироби глиняні Бахминьского († 883), Баранецкого і Кощука з Косова та Прелярского з Товстого; гафти і вишиваня, а то дамскі і мужескі сорочки обильно вишивані, гафти на по покритє меблів — все те з околиць Покутя, Чорткова, Борщева, повіту бучацкого і Гуцульщини. Перемітки, рантухи, хусти, верети в красні пасмуги, вовняні тканини як: фоти, запаски, також походять з згаданих повітів. Килими походять виключно з повітів борщівского і чортківского, а між ними відзначаються старинні килими гарним узором і великою гармонією красок. Також призбирано численну збірку ґерданів, та в трех ґабльотках прегарні писанки з Гуцульщини. Ґр. Дїдушицкій займе ся укладом тих призбираних п. Вербицким предметів на виставі, а кн. Чарторийска додасть свою збірку домашного промислу з околиць Ярославля. Предмети, зібрані п. Вербицким, суть або єго власностію, або кн. Льва Caпіги, пп. Герасимовича, Турского і Пшибиславского.
22.04.1890