З Болехова пишуть нам, що там упокоїв ся дня 12 н. ст. цвітня Михайло Коссак пенсіонований урядник, член руских товариств, проживши 75 лїт.
Покійний родив ся в Дрогобичи, там скінчив школи нормальні, а потім ходив до ґімназії в Бучачи, де стрий єго, пок. о. Емиліян Коссак, був учителем. Опісля вступив був до фінансової стражи, а по 1848 роцї, коли то світскої интеліґенції рускої було дуже мало, пок. Михайло Коссак дістав ся до Відня до міністерства за перекладчика на язик рускій. По недовгім часї, за-для недуги на очи, принято єго просьбу о спенсіонованє і удїлено єму мабуть 600 зр. річної пенсії. Перенїсшись до краю, покійний брав участь в житю рускім, належав до товариств руских і по трохи займав ся літературною працею. Передовсїм любив етноґрафію і исторію. Будучи якійсь час прокуратором оо. Василіян, мав доступ до Василіяньских архивів і де-що використав. В остатних роках займав ся досить много студіями над исторією Львова і мусїв полишити бодай зібраний матеріял. Покійний належав до основателїв нашого "Дѣла" і якійсь час з початку підписував єго яко одвічальний редактор.
Перед кількома лїтами покійний, продавши свою каменичку у Львові, перенїс ся до Болехова і там набув собі реальність. Честь єго памяти! Земля єму пером!
Вечерок Шевченковий в Кракові відбуде ся рішучо в перших днях мая. Комітетови, що на першім засїданю ухвалив зложити проґраму з чисто своїх річей і урядити вечерок можливо лише нашими силами, удаєсь майже в цїлости перевести тую ухвалу. І так дїлимо ся з нашими читателями милою звісткою, що панна Марія Павликівна зі Львова зволила сими днями заявити, що візьме участь в вечерку Шевченковім. Буде се найважнїйша і безперечно найсвітлїйша точка проґрами, що зможе гідно запрезентувати наші сили перед публикою краківскою і звеличити такій великій празник. Хори під артистичною діріґентурою славно-звістного проф. Н. Вахнянина відспівають єго укладу квартет мужескій "Гурра! у бій!" (в супроводї орхестри), Лисенкового "Гусса" та три народні мельодії гармонізовані Цетвиньским. Крім сего додав комітет сего року ще одну новину, се єсть орхестру, що відограє один уступ з Лисенкової "Різдвянної ночи". Наконець для артистичного заокругленя концерту постарав ся комітет о співудїл одного з перших музиків проф. д-ра Билицкого, що з п. Гоком, управителем войскової орхестри, добре звістним межи тутешними музиками, відограє дует на фортепян і скрипцї. Комітет докладає всїх сил, щоби красне вражінє, яке винесла публика польска з торічного концерту руского, і сего року не то не вменчило ся, але ще збільшило ся.
Про ґімнастику в школах подає "Сокіл", орґан львівского товариства ґімнастичного, такі факти: В девятьох середних школах, а то в ґімназіях в Яслї (460 учеників), Коломиї (481 уч.), Новім Санчи (365 уч.), Перемишли (807 уч.), Ряшеві (511 уч.), Станіславові (578 уч.) і в Бучачи (291 уч.) нема науки ґімнастики і тому 4316 учеників не може розвиватись фізично. Також в мужеских семінаріях учительских в Станіславові, Тернополи і Тарнові, та в женьскій семинарії учительскій в Перемишли не викладаєсь науки ґімнастики, хоч учителї народних шкіл мають учити ґімнастики.
З Стрия пишуть нам: В суботу похоронено тут бл. п. Царевича, котрий свого часу мав бути професором ґімназії в Самборі та за часів намістникованя Ґолуховского був суспендований чи спенсіонований. Покійник, вилежавши якійсь час в шпитали, помер в домі п-ї Тишиньскої, далекої своячки, в найбільшій нуждї. Мав то бути чоловік уже старшій, в багато річах оріґінал. Про побут єго в Стрию нїхто в кружках руских не знав, тому і похорон покійного відбув ся цїлком незамітно. — Сего понедїлка похоронено урядника почтового Альфр. Кавецкого, котрий перед двома тижднями стрілив до себе в намірі самоубійчім. Самоубійства стають ся у нас модною недугою, бо і в четвер мин. тиждня пострілив ся знов в касарни фельдвебель Райнлєндер.
16.04.1890