1997 року в печерах Стеркфонтейн у Південно-Африканській Республіці палеоантропологам неабияк пощастило: у вапняку печери вони натрапили на розсипані кістки австралопітека – пращура людини, від якого пізніше пішли перші представники виду homo. Знахідка виявилася найповнішим скелетом австралопітека – ще цілішим, ніж Люсі, знаний скелет Australopithecus afarensis, якому вже три мільйони років (його знайшли 1974 року в Афарському трійнику, що в Ефіопії).
Скелет Літтлфута в печері Стеркфонтейна
Проте останки зі Стеркфонтейна належать іншому видові, ніж Люсі. Літтлфут був трохи більшим, мав пласке, видовжене обличчя й міцні кутні зуби. Такими ознаками він трохи нагадує Australopithecus africanus, який жив десь 1 млн. років після Люсі, але іншими нюансами він подібний до парантропів, важливого відгалуження історії прадавньої людини.
Відкривач «Маленької Ноги» (Little Foot), Роналд Кларк (Ronald Clarke) з Університету Вітватерсранда, зарахував Літтлфута до окремого виду – Australopithecus prometheus. Точніше вказати на місце решток в генеалогічному дереві людини наразі неможливо, адже дотепер не можуть однозначно визначити вік скелета.
Причина: вік кісток можна дізнатися лише опосередковано, за допомогою датування гірських порід, розміщених найближче до останків. Але де-не-де породи руйнує ерозія, і їх місце заповнюють сталактитоподібні відкладення вапняку. З огляду на це складно встановити, в якому горизонті лежить скелет.
Більшість кісток у скелеті Літтлфута оточені вапняком, відповідно дотепер науковці вважали його визначальною породою. Уран-свинцевий метод датування цього вапняку засвідчив вік 2, 2 млн. років. Однак деякі дослідники, серед них і Кларк, засумнівалися. Вони дотримуються думки, що вапняк виник вже після поховання скелета. Тобто Літтлфут мав би бути старшим.
Дерріл Ґренджер (Darryl Granger) з Університету Пердью у Вест-Лафайетті (Індіана, США) та його колеґи далі працювали над контраверсією. Вони знову ґрунтовно дослідили шари породи в печері Стеркфонтейн. Для цього науковці піддали ізотопному датуванню 11 проб породи з різних місць території розкопок. Беручи до уваги вміст алюмінію-16 та берилію-10, вони відновили хронологію виникнення різних порід, передусім вік породи брекчія, що сьогодні розміщена безпосередньо під кількома кістками скелета і поряд з ними.
Головний висновок науковців такий: вапняк не утворює жодного однорідного шару, лише з часом він заповнює діри в старій породі брекчія – породі, в якій, на думку дослідників, від самого початку містився скелет Літтлфута. «Його поховано 3,67 млн. років тому – тобто набагато раніше, ніж виникли сталактити», – повідомляють Ґренджер і його колеґи.
А це означає, що «Маленька Нога» на добрий мільйон років старший, ніж дотепер вважали. Тож він був не нащадком, а сучасником Australopithecus afarensis – виду пращурів сучасної людини, до якого належить Люсі зокрема.
Отже, 3,5 млн. років тому в Східній Африці спільно жило більше видів пралюдей, ніж вважали дотепер. «Звідси випливають цікаві запитання про видову різноманітність ранніх гомінідів та їх відносини спорідненості», – констатує Ґренджер. Як вписується Літтлфут у генеалогічне дерево людини, мусять з'ясувати з часом.
Зреферувала Соломія КРИВЕНКО
Джерело: www.scinexx.de.
07.04.2015