Непорозумінє чи претенсия ?

На засїданю союза українських послів Бу­ковини дня 2 с. м. постановлено вислати до го­лови „Народного Комітету“ у Львові п. д-ра Костя Левицького депешу отсього змісту:
„Союз українських послів Буковини з най­більшим здивованєм спостеріг, шо Дїло, орган української національно демократичної партиї Галичини, за останний час нераз, особливо-ж помістивши допись посла до державної ради д ра Смаль-Стоцького в числі з дня 27 лютого, стало говірною трубою тих полїтичних чинників на Буковині, котрих метою є розбитє солїдар­ности українського громадянства Буковини і зневаженє заслуженого голови нашого союза, посла Миколи Василька, в очах українського загалу Галичини. Буковинський український по­сольський союз все надавав найбільшу вагу до­брому порозуміню з українським національно- демократичним клюбом галицьким і доказав се кождочасним своїм поступованєм. Допущенє та­кої полеміки в партийнім орґанї галицьких на­ціональних демократів в звязку з останними у­хвалами українського національно-демократично­го клюбу віденської державної ради треба ува­жати за ворожий виступ проти Українців Буко­вини. — Президия союза буковинських послів: Заступники голови Лисан, Пігуляк — секретарі Галїп, Спенул
Значить, Союз українських послів з Буко­вини висловляє своє невдоволенє з того, що наш дневник в буковинських справах не є філїєю Нової Буковини, тільки вважає за відповідне ди­вити ся на ті справи власними очима і з того становища інформувати наш вагал про те, що тепер дїєть ся на Буковинї.
Зокрема що-до поміщеня статї проф. Стоцького, то нехай Союз українських послів з Буковини прийме до відомости, що ми зовсїм не вважаємо проф. Стоцького винятим з-під права промовляти до нашої суспільности. І коли голові Союза статя проф. Стоцького не подоба­ла ся, стояла йому до повної розпорядимости та сама дорога ратованя, - яку вибрав професор Стоцький.
Коли Союз українських послів не ровуміє того, що ми маємо право мати нашу думку про буковинські справи, думку, диктовану нам на­шим розумінєм загального добра нашого народу, то нехай прийме отсих кілька слів вия­сненя до своєї ласкавої відомости.
А коли б становище Союза українських послів з Буковини було випливом не непорозу­міня, тільки домаганя, щоб ми про буковинські справи не писали инакше як Нова Буковина, то була би се більше нїж дивна претенсия, над якою переходить ся до денного порядку.