Українці рахують дні до 11 березня – на цей день призначено засідання Ради директорів Міжнародного валютного фонду. Від Фонду чекають грошей, і доволі багато. Одразу п'ять мільярдів доларів, а може, й більше. Це – остання надія наших владоможців і величезні сподівання посполитих. Але чи справді після отримання кредиту ситуація кардинально зміниться?
Графіка Ореста Друля
Почнімо з кількох прогнозів. Навряд чи вони когось сильно втішать, але краще бути до цього готовими, аніж раз у раз розчаровуватися.
Отже.
1. Гонтарєва залишатиметься головою Нацбанку принаймні до кінця весни. А можливо, і довше.
2. Кредит МВФ (точніше, перший транш – до інших справа може й не дійти) справить лише короткотерміновий стабілізуючий ефект. Вже за кілька місяців падіння української економіки продовжиться.
3. Зважаючи на загалом катастрофічну ситуацію в державі, нас чекає повторення ситуації початку 90-х – гіперінфляція і тотальне зубожіння.
4. До економічної кризи згодом додасться і криза політична – адже нинішня владна верхівка вже довела свою неспроможність вивести країну з провалля, у яке нас щораз глибше затягує.
Висновок напрошується невтішний: врятувати Україну може лише справжнє диво.
Хаотичність рухів влади і відсутність не те що позитивного результату, але і чіткого плану дій свідчить як мінімум про те, що у владній верхівці ніхто не знає, як діяти у цій ситуації. Тому експериментують на ходу, не забуваючи при тому про власні інтереси.
Парадокс, але в той час, коли економікою держави опікуються досвідчені фінансисти, гривня пішла в круте піке. Колишній голова Ради Нацбанку (а свого часу і власник банку «Мрія») Петро Порошенко, заступник голови НБУ (а кілька кризових місяців 2004–2005 рр. – і в.о. голови) Арсеній Яценюк, багаторічний керівник банку ЗУКБ (а згодом українсько-польської фінустанови) Степан Кубів, інвестиційні банкіри Гонтарєва і Яресько…
Тут згадується приказка про те, що де багато няньок – там дитя каліка. Це саме той випадок, і до цього каліцтва доклались усі потроху.
Виправдання усіх бід війною на сході залишимо нашим першим особам – для них це універсальний арґумент. І коротко проаналізуємо фундаментальні причини гривневого піке.
Розбалансований бюджет
Через те, що уряд (як і чимало співгромадян) звик витрачати більше, ніж дозволяють статки, у держскарбниці утворюється діра. «Папєрєднікі» технічно латали її новими запозиченнями, зокрема із зовнішніх ринків. Але торік через цілий букет причин діра сягнула шалених розмірів – понад 30% усього бюджету.
На позики минулий рік був не надто щедрий (все-таки воєнні дії в країні), тож діру заткнули свіжонадрукованими гривнями. За інформацією Валерії Гонтарєвої, Нацбанк у 2014 році профінансував уряд і «Нафтогаз» на фантастичну суму – 175 млрд. грн. (це близько 40% доходів зведеного бюджету).
При тому був задіяний механізм облігацій внутрішньої держпозики. Закон забороняє Нацбанку напряму викуповувати ОВДП, тож він стимулює державні і комерційні банки купувати облігації у Мінфіну. А потім НБУ викуповує їх у своїх «підопічних», іноді також приймаючи ОВДП як фінансове забезпечення, коли надає банкам кредити рефінансування.
Суттєво висмоктували державні гроші й такі два «порохотяги», як вічно дефіцитний Пенсійний фонд (кількість пенсіонерів у нас вже перевищила кількість леґально працюючих) та «Нафтогаз України» (його дефіцит у понад 100 млрд. грн. навіть вищий за дефіцит бюджету – 68 млрд.), який ще й потребує мільярдів доларів для розрахунків за імпортними контрактами.
Падіння ВВП
На тлі такого цілковито штучного «виконання» бюджету маємо ще й падіння валового внутрішнього продукту: реальний ВВП у І кварталі зменшився на 1,1% (порівняно з аналогічним періодом 2013 р.), у ІІ – на 4,6%, у ІІІ падіння склало 5,1%, а в ІV – 15,2% (до відмінусованого зі статистики Криму додали ще й окуповані території Донбасу).
А це означає лише те, що друковані Нацбанком гривні не підкріплені ростом економіки, тобто нічим не забезпечені.
Дефіцит валюти
З далекого 2006 року в нашій зовнішній торгівлі імпорт стабільно перевищував експорт. Раніше, коли в Україну ще інвестували іноземці, цей дисбаланс покривав притік іноземного капіталу. Але коли політична ситуація в Україні погіршилась, іноземний капітал почав шаленими темпами витікати з наших теренів.
Графіка Ореста Друля
За інформацією Держстату, лише за минулий рік обсяг іноземного капіталу в українській економіці скоротився більш як на 12 млрд. – з $58,16 млрд. до $45,9 млрд. Для порівняння: за три (!) попередні роки загальний відтік капіталу становив $18,6 млрд.
Статистичною перемогою виявився минулорічний зовнішньоторговельний профіцит: за підсумками 2014 року український експорт на $3,8 млрд. перевищив таки обсяги імпорту.
Але тут треба врахувати три моменти. Перше: на тлі падіння економіки відбулося загальне скорочення зовнішньоторговельної діяльності – просто експорт скорочувався повільніше, ніж імпорт. Друге: Україна майже вдвічі знизила обсяги закупівлі російського газу (одна з головних статей імпорту). Третє: держстатистика не враховує обсяги контрабанди імпортних товарів, а вона, навіть за оцінками прем'єр-міністра, цвіте буйним цвітом.
Додамо сюди розрив економічних зв'язків з Росією, втрату чималої кількості російських замовлень та закриття їх ринку для майже всіх українських товарів. При тому Європа альтернативним ринком для українських виробників не стала.
А ще через війну суттєво скоротився наш експортний потенціал. Донецька і Луганська області забезпечували близько 16% ВВП України і майже 25% експорту – ці показники не скоро вдасться компенсувати. Крім того, не вистачає газу для низки експортних підприємств. Впали ціни на продукцію металургії. Тож і в цьому році ситуація з надходженням валюти буде лише погіршуватися.
Пелічені причини перебувають виключно в компетенції уряду, який палець об палець не вдарив, аби щось із тим зробити. Тож надування щік, як це робить прем'єр Яценюк, і кивання на голову НБУ – не більше, ніж намагання зняти з себе відповідальність.
До того ж бюджет-2015 та видозміни, що їх обговорюють зараз в уряді, свідчать: Яценюк нічого міняти не збирається. Уряд і надалі планує жити не за статками.
Безумовно, роль Нацбанку в нинішніх перипетіях теж не остання. І до Валерії Гонтарєвої назбиралось чимало питань і в експертів, і в простих громадян.
Це й тривале існування мінімум трьох курсів валюти (курс НБУ, банківський і реальний курс «чорного» ринку, що дозволяв спекулювати), і величезні обсяги рефінансування банків (ці гроші або відразу йдуть на купівлю валюти, або виводяться ще перед приходом Тимчасової адміністрації – як це сталося, зокрема, з банком «Південний» одеського «реґіонала» Леоніда Клімова), і чимале число банків-кандидатів на банкрутство, які НБУ виводить з гри (серед них трапляються і великі фінустанови).
Крім того, анічогісінько не було зроблено, щоб люди панічно не забирали (буквально по краплях – через запроваджені обмеження, що лише підігріли паніку) з банків депозити. А лише за 2014 рік їх відтік сягнув близько 135 млрд. грн., і ще 17,2 млрд. українці забрали вже від початку цього року. Ця маса вивільнених коштів (майже половина номінована у гривні) не може не тиснути на валютний ринок – бо люди намагаються бодай якось вберегти заощадження від знецінення.
Останній тиждень лютого був просто феєричним: Нацбанк вирішив спершу фактично закрити міжбанк, запровадивши низку обмежень на купівлю валюти. А потім знизив курс і викупив пропозицію валюти (від 80 до 120 млн. доларів, переважно це обов'язковий продаж валюти експортерами) за курсом близько 22 грн. за долар.
Після скандалів за участю президента, прем'єра, міністра фінансів і голови НБУ ці оборудки вперше за всю історію міжбанку перерахували вже за курсом 28 грн. (бо ж державні фінанси, не особисті чи якогось інвестора, за які б довелося відповідати). А запроваджені обмеження менш ніж за добу скасували.
Виглядало це на якусь дитячу поведінку: спробували – не вийшло – повернули все як було.
Ну і знаковий брифінґ Валерії Гонтарєвої та Наталії Яресько, на якому голова НБУ та міністр фінансів одностайно відмовились будь-що прогнозувати. Зате кілька висловлювань Гонтарєвої видаються симптоматичними.
«Панічну складову прибираємо – і курс сам повертається туди, де він має бути» (куди саме, ніхто не знає, але мали б здогадатись).
«Як тільки надійде допомога від наших міжнародних спонсорів» (йдеться, звісно, про кредит (!) МВФ – непоганий спонсор, еге ж?).
Неґатив, який зібрала на собі головний банкір країни, щораз частіше конвертується у несміливі вигуки «Відставка!». Але тут доводиться згадувати, чиєю креатурою є пані Гонтарєва.
Адже недаремно вона, не шкодуючи сил і резервів, тримала курс восени – до парламентських виборів, аби президентський блок мав додаткові арґументи.
Завдяки принциповій позиції очільниці НБУ не вдалося реанімувати банк «Форум», який належить проросійському олігарху Вадиму Новинському – відео про його конфлікт з Порошенком і «суку православну», мабуть, багато хто бачив.
Після останньої наради у президента (до якого потяглись жалібники з-поміж «кинутих» експортерів) продавцям валюти оперативно перерахували міжбанківські угоди, а штучні обмеження швидко забрали. Опісля стало відомо, що Петро Порошенко заявив: Гонтарєва працюватиме принаймні до 11 березня – поки МВФ не ухвалить рішення щодо надання кредиту.
Насправді Валерія Гонтарєва ідеально вписується у кадрову політику Порошенка (хоча Нацбанк за законом має бути цілком незалежним органом). Вона добрий виконавець і чудово дає собі раду з роллю громовідводу. Так само, як свого часу на себе збирав неґатив міністр оборони Гелетей чи сьогодні виконує ту ж таки місію начгенштабу Муженко. Так, вони тримаються на посадах, зокрема завдяки особистій відданості. Але при тому ще й прибирають неґатив від голови держави.
Тож ці люди будуть на посадах аж до того моменту, поки не станеться новий гігантський провал. А потім їх гучно звільнять, «встановлюючи справедливість» вольовим рішенням голови держави. І якщо Муженку ще треба пережити «розбор польотів» щодо Дебальцева, то Гонтарєва може піти на заклання після наступного з черги провалу на грошовому ринку, який з високою ймовірністю станеться навіть попри кредит МВФ.
Треба лише пам'ятати, що винною в цьому буде не Гонтарєва. Точніше, не лише вона. На жаль, уся владна вертикаль в Україні нині працює хибно, не встигаючи реагувати на наслідки – замість того, щоб боротися з причинами.
Голова НБУ під девізом «дожити до кредиту і поповнення ЗВР» готова розігнати усіх імпортерів.
У прем'єра Яценюка в голові крутяться сотні способів, як вициганити у народу його гроші – «бо ж іще стільки мільярдів просто лежить під матрацами».
Президент заради нових кредитів і збереження потрібних йому людей може зі своєї фракції і «дружніх» нардепів хоч мички микати.
І ніхто з них не може (чи не хоче) збагнути просту річ: недовіра до гривні (зростаючий курс, накручування цін) – це рейтинґ довіри людей, і не так до національної грошової одиниці, як до самих українських очільників. Це віра у їхню здатність не лише розрулити ситуацію, а й вивести країну з кризи. І ставлення наших можновладців, які не роблять навіть спроби бодай щось пояснити людям – що і чому відбувається та як ми будемо з цього вибиратися. Бо, мабуть, не будемо…
На цьому тижні парламент мав би проголосувати за пакет законодавчих норм, який потрібен для надання МВФ-івського кредиту, без якого Україна – однозначний банкрут. Найпевніше, парламенту «пояснять», як йому треба поводитись, щоб усе вдалося.
Ці гроші вже поділили: зі слів пані Яресько, цього року від МВФ планується одержати близько $10 –11 млрд., з яких половина піде на покриття боргових зобов'язань, друга половина – на поповнення ЗВР. І знову розбіжність: у 2015 році Україні треба виплатити тільки зовнішніх боргів на суму $11 млрд.
А ще варто пам'ятати, що минулого року Україна замість обіцяних $7,6 млрд. отримала від МВФ лише 4,6 млрд. І ці гроші не залишили якогось помітного сліду в національній економіці. Їх здебільшого проїли та віддали в рахунок оплати за попередні позики.
То чого ж сьогодні чекати країні? Дивіться прогноз на початку цього тексту.
02.03.2015