Вперед у минуле

За кілька днів до Нового Року раптово помітив, що календар на моєму мобільному закінчується 31 грудня 2014. Якби був фаталістом та вірив у різні фен-шуї та інші пророцтва племені майя, то мусив би написати з цього приводу якийсь істеричний апокаліптичний текст про кінець світу, в дусі: ми всі помремо. Але оскільки ми й так усі колись помремо й без цього, то вирішив відкласти цю справу до кращих часів.

А ще тому, що телефон мій служить правдами і неправдами нашій сім'ї вже літ вісім. Мабуть, корейські виробники вирішили, що жоден ідіот не таскатиметься з ним аж стільки. Тому вирішили обмежити календар 2014 роком, не розраховуючи навіть, що їхнє чудо техніки домешкає до далекого 2015. А він таки зміг. Домешкав.

Не маю якихось сентиментів до речей, але цей динозавр серед телефонів мене цілком влаштовує. Попри трохи стерту клавіатуру, мобільний майже цілком справно виконує свої функції: дзвонити, надсилати та отримувати смс, будити вранці, показувати дату та бути записником, коли під рукою немає якогось нотатника.

Все, як завше, він виконував і кілька перших днів нового року, навіть який день справно показував, хоча календар і залишився з минулого року, ніби двійочник на повторний курс, поки якого 4 січня не збилися всі налаштування дати та часу.

Мобільний виявився доволі самостійним (як-не-як, йому вже десь дев'ятий рік пішов). Він сам вирішив, що настало 31 грудня 1997 і за кілька годин слід празникувати Новий Рік. ‘98, звісно. Настрою на чергове застілля в мене чомусь не виявилося, тому навіть не відкоркувавши дитяче шампанське, спробував перевести непокірну мобілку на яку іншу дату. Змінювати її на 04.01.2015 телефон навідріз відмовився і запропонував компроміс у вигляді того ж дня, але сімнадцятьма роками раніш. Мовляв, не вимахуйся і бери, що пропонують.

Виявилося, календар в сім-апараті розпочинається 1998-м, котрий, своєю чергою, цілком збігається з календарем на 2015-й. Підтвердивши собі цю здогадку, радісно продовжив експлуатацію телефону.

Але на сьому сюрпризи, звісно, не закінчилися. Якось помітив, що він більше не зберігає нові дзвінки. Причина проста – він фіксує їх як ті, що відбулися в далекому 1998-му. Після них ого-го скільки вже назбиралося з 2014-го, а показує телефон лиш кілька останніх. Вирішення проблем теж не забрало багато часу – видалив всі старі дзвінки, і тепер вже все наче стало нормально.

Правда, ще задовго до історії з кінцем календаря, цей телефон, замість нових повідомлень, любив показувати мені якісь старі смс-ки. Передавати такі собі привіти з минулого. З 98-го, звісно, не було, але три-чотирирічної давнини траплялися. Потім з'являлися і нові, але нагадування іноді були цікавими флешбеками і витворювали якесь дежав'ю.

Здається, сей апарат запрограмований на минуле. Постійно норовить нагадати мені щось, змушує до якоїсь ностальґії та сентиментів. Чи то намагається наштовхнути на якийсь слід або провести паралелі.

Про всяк випадок вирішив пригадати, що ж було в тім 1998 році, бо якщо вірити календареві на моєму живучому мобільному, живу наче в нім. Треба ж знати, що тебе може очікувати.

А було багато і різного, як і в кожнім році: і вихід «Титаніка» на екрани, і мир в Північній Ірландії, випробовування ядерної зброї Індією і Пакистаном та падіння цін на нафту, обвал гривні і приїзд Папи на Кубу, дефолт Росії і девальвація рубля, арешт Піночета та війна в Косово, остаточне передання Східної Славонії під юрисдикцію Хорватії і початок президентства Уґо Чавеса у Венесуелі, вступ в дію Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та  Європейськими Співтовариствами та вбивство Вадима Гетьмана, смерть Пол Пота та заснування Ґуґлу, заборона латвійських шпротів Росією та прийняття Римського статуту, на основі якого згодом почав діяти Міжнародний кримінальний суд (більш відомий як Гаазький трибунал), вихід «Армагедону» та парламентські вибори в Україні, концерт трьох тенорів на відкритті Чемпіонату світу з футболу у Франції та перша успішна пересадка клітин людського мозку, ратифікація Росією конвенції прав і свобод людини та початок керування Путіна в ФСБ. Здається, і тут коло має якось замкнутися.

Деякі привіти з минулого вже проглядаються. А в перші дні року в соцмережах традиційно з'явилися фейки про те, що «сьогодні той день, в котрий відправляються Док та Марті МакФлай на своїй ДеЛоріан» наприкінці першої частини «Назад в майбутнє». Вони й справді прямують у 2015 рік, але не в січень, а в 21 жовтня. І це їхнє переміщення в часі, цей акт непромовленої солідарности з моїм мобільним чи то його солідарности з фільмом – це ще одне додаткове нагадування про майбутнє в минулому чи минуле в майбутньому, або й який інший Future in the Past.

Інформації до роздумів щоразу стає більше, але зрозумілости ситуації се не додає. Мабуть, мусимо розплатитися за помилки минулого і лише тоді зможемо рухатися вперед. Повернутись назад, аби мати майбутнє. Ніякої тобі певности, ніякої чіткости.

Точно знаю лише те, що телефон змінювати наразі не збираюся. Чекатиму нових повідомлень з минулого.

Вперед у минуле.