Схоже, базові елементи зовнішньої політики Росії визначаються прихильниками троцькістської теорії перманентної революції
Володимир Путін традиційно сприймається як прихильник Realpolitik, що вірить в баланс сил та інтересів, що прагне прораховувати свої кроки і дії опонентів, що дотримується традиційного трактування суверенітету і держави. Проте новітні тренди в російській зовнішній політиці суґерують думку, що її базові елементи визначаються прихильником троцькістської теорії перманентної революції.
З кожним днем все помітніші голоси, заповідаючі крах долара, скоре банкрутство США, катастрофу для НАТО, розпад ЄС. Багато чого з того, що зараз чинять російські політики, вказує на всепроникне очікування ними радикальних змін. Крим захоплюється при впевненості, що, якщо НАТО відреагує на це, реакція стане початком кінця НАТО. Над санкціями сміються, бо переконані в швидкій появі всередині ЄС розбіжностей, які породять нові поділи. США не сприймають всерйоз, бо впевнені: долар – папірець, а фінансові зобов'язання країни безнадійні.
Виникає відчуття, що Путін веде країну шляхом, яким не вдалося свого часу повести її Льву Троцькому. Не суть важливо, скільки ми покладемо жертв, – головне, що полум'я революції (чарівність консерватизму) ось-ось охопить весь світ. Але щось підказує мені: шанси на появу Карла Лібкнехта в кріслі канцлера Німеччини в 1919 р були куди вищими, ніж на впровадження в Єлисейський палац Марін ле Пен в 2017-му. США сьогодні – не Австро-Угорська імперія влітку 1918 р. Про «занепад Європи» нам відомо приблизно з тих же революційних років, але, хоча сонцю уставлено сідати на заході, межі ЄС впевнено розширюються на схід. Та й криза 2008, масштаби якої в США ми досі із задоволенням смакуємо, за своїми наслідками мало нагадує Велику депресію.
Західний світ сьогодні економічно набагато стійкіший, ніж здається. У його країнах немає сил, що оспорюють основи сформованого порядку. Росія проповідує не глобальну ідеологію, а партикуляризм «русского мира». Вести зараз троцькістську зовнішню політику – безумство. Радянська Росія в перші роки існування вижила в значній мірі тому, що в її керівництві були сили, які поставили Троцького на місце. Нинішнє «Політбюро» – набір безсловесних адептів вождя, від яких не варто очікувати заперечень. Тому не виключено, що в 2017-2018 рр., рівно через сто літ, Росія повернеться до позиції «одна проти всього світу». Але цього разу – проти світу, що не збирається під неї «прогинатися». Результат цього протистояння нескладно передбачити.
Автор – директор Центру досліджень постіндустріального суспільства
Владислав Иноземцев
Путин как Троцкий
Ведомости, 10.12.2014, №230 (3734).
Зреферував О.Д.