В неділю 3 березня сталася небувала подія в історії медицини – лікарі вперше повідомили про успішне лікування ВІЛ-інфекції у дитини. Це – надзвичайно серйозне досягнення, адже застосована терапія може суттєво зменшити кількість випадків ВІЛ серед дітей.
Починаючи із тридцятої години свого життя, дитина, яка народилася у сільській місцевості в долині ріки Міссісіпі, пройшла курс інтенсивного лікування антиретровірусними препаратами. Вже понад рік як медикаментозне лікування припинено, а жодних ознак реплікації вірусу не виявлено. Якщо подальші дослідження покажуть, що цей самий метод «працює» і на інших немовлятах, він звісно ж почне широко застосовуватися у всьому світі. За даними ООН, у 2011 році (це - останні дані) вірусом імунодефіциту людини від своїх матерів заразилися 330.000 новонароджених, тоді як всього у світі налічується понад 1.000.000 ВІЛ-позитивних дітей.
Дитина з Міссісіпі може стати другою в світі людиною, в якої підтвердили виздоровлення від ВІЛ. Першим, кого вдалося зцілити, був Тімоті Браун, хворий на лейкемію чоловік середнього віку, якому пересадили кістковий мозок від донора з генетичним імунітетом до вірусу. Хоча скоріше за все застосована терапія не допоможе при зціленні дорослих, вона тим не менше може стати проривом в лікуванні недуги.
«Для педіатрії це Тімоті Браун. Це – доказ, що ВІЛ в принципі виліковний, якщо нам вдасться повторити цей випадок», - стверджує Дебора Персо (Deborah Persaud), a’дюнкт-професор у Дитячому центрі ім. Джона Гопкінса у Балтиморі (Меріленд), яка повідомила про досягнення.
Чимало вчених та лікарів, однак, налаштовані менш оптимістично. Вони стверджують, що необхідне чітке підтвердження, що дитина була дійсно інфікована. Якщо ж ні, то медикам вдалося лише попередити ВІЛ, а такі випадки траплялися і раніше з дітьми, які народжувалися від інфікованих матерів.
Доктор Персо ж заявляє, що у неї є неспростовні докази того, що дитина, чий вік та стать поки розголошують, таки була інфікована ВІЛ. У перший місяць свого життя вона пройшла п’ять тестів (чотири на РНК та один на ДНК вірусу), які усі підтвердили зараження.
Як правило, новонароджений від інфікованої матері проходить курс лікування одним чи двома препаратами задля профілактики ВІЛ. Цю дитину ж одразу піддали масованій терапії трьома препаратами, метою якої є не профілактика, а власне лікування, не чекаючи навіть остаточного підтвердження інфекції.
З лікуванням рівень вірусу у крові почав стрімко падати, і до місячного віку став зовсім непомітний. Так продовжувалося до 18-місячного віку, коли мати перестала приводити дитину в лікарню та давати їй ліки. Коли через 5 місяців дитині зробили повторний аналіз на ВІЛ, лікарі очікували побачити у її крові високий рівень вірусного навантаження. Для медиків стало справжнім сюрпризом, коли всі тести виявилися негативними. Лікарі виявили надзвичайно малу кількість генетичного вірусного матеріалу, проте жодних слідів вірусу, здатного до реплікації, чи "сплячого" у так званих резервуарах тіла.
Медики припускають, що лікарства могли «вбити» вірус ще до того, як він створив дані резервуари. Одна з причин, чому ВІЛ не піддається лікуванню, до речі, полягає в тому, що він дуже часто перебуває в «сплячому» стані, що робить його недосяжним для існуючих препаратів. Як тільки припинити курс лікування, вірус знову стає активним.
Медики, відтак, дійшли до висновку, що, коли почати терапію на ранніх стадіях, коли вірус ще не встиг створити резервуари, є шанси, що можна припинити лікування та позбутися вірусу. На жаль, більшість людей не знають, коли вони заразилися.
Сьогодні проводяться активні дослідження того, чи може масована медикаментозна терапія на ранніх стадіях допомогти іншим немовлятам. Тоді як пересадка кісткового мозку, яка вилікувала Т. Брауна, є складною, дорогою та небезпечною, лікування дитини з Міссісіпі в майбутньому може стати стандартом лікування ВІЛ.
06.03.2013