Завіщанє бл. п. Григорія Шашкевича.
З Перемишля пишуть нам: В 232 ч. "Дѣла" була згадка про завіщанє бл. п. Григорія Шашкевича, однако так неточна, що вимагає конечно доповненя. Отже на основі актів судових доповняю єї, щоби Впов. читателям "Дѣла" дати можність оцінити особу бл. п. Григорія Шашкевича після єгo дїл.
І так в §. 12. завіщаня свого видїлив Шашкевич из своїх движимостій капитал в сумі 38.000 злр. в цінних ефектах і утворив з того капиталу осібну фундацію, котра має оставати під зарядом управляючого совіта "Народного Дому" у Львові. З відсотків того капиталу мають виплачуватись: a) Синови бл. п. Григорія Шашкевича, Михайлови, дожизненна рента 720 злр. річно в піврічних ратах з долини. б) П. Емилії Блоньскій рента річна 200 злр. в) Бурсї "Народного Дому" рента 50 злр. річно. г) Мужескій Бурсї рускій в Перемишли рента річна 50 злр. д) Бурсї рускій в Станиславові рента річна 40 злр. е) Трем руским Бурсам в Тернополи, Бережанах і Дрогобичи рента річна по 30 злр. По смерти сина Михайла і відпадї ренти єму належної одержить кожда з вичислених під в) г) д) е) Бурс дотацію підвисшену о 3/5 частей а по смерти п. Емилії Блоньскої і відпаді ренти їй належної одержить згаданих шість Бурс дотацію підвисшену о 2/5 частей дотації до того часу побираної. Що з річних доходів згаданої фундації останесь по покритю коштів администрації, має бути роздїлене на стипендії служебні відручні (stipendia missae manualia) по 50 зр. річно за відправлюванє по 12 служб в рік межи священиків гр.-кат. обряду. Наколи-би повисші стипендії числом переступили 20, тогдї одна дальша стипендія в квотї 50 злр. має бути удїлена яко одноразова запомога новоповставшій Бурсї.
Як згадано, управу тої фундації поручив Шашкевич управляючому совітови "Народного Дому" під правительственною контролею, і призначив за управу 50 злр. річно на добродїйні ціли того института, а для ведучого рахунки 5%, єсли brutto доходи з фундації не перевисшать квоти 2000 зр., а в противнім случаю 8%. Єсли-б институт "Народний Дом" перестав истнувати або стратив характер автономичної рускої институції, то заряд фундації має перейти в руки гр.-кат. епископского ординаріяту в Перемишли або в руки инчого автономичного заведеня. Однак під нїяким условієм не сміє фундація та перейти в заряд польских властей автономичних, бо на такій случай має фундація бути зликвидована і квота дотична роздїлена межи гр.-кат. священиків трех епархій.
В §.13 завіщаня постановляє завіщатель, що коли-б син Михайло хотїв завіщанє оспорювати, то мав одержати лише часть обовязкову, але і від тої має бути відтручена квота 5000 зр., котру одержав давнїйше.
Библіотеку свою записав завіщатель (окрім книг церковних) для библіотеки "Народного Дому" яко єї відрубну часть "Библіотека Гр. Шашкевича", a можливі дублети до деканальної библіотеки в Станиславові. Єсли-б институт "Народний Дім" або перестав истнувати або стратив характер институції загально-рускої і перейшов на власність мешканців міста Львова, то библіотека має перейти під заряд вдовичо-сиротского фонда львівскої архидієцезії.
Екзекуторами завіщаня именував Шашкевич, а именно що-до введеня в житє висше наведених фундацій, крилошан капитули в Перемишли оо. Павла Матковского, Мирона Подолиньского і Константина Чеховича. Крім повисше наведених та наведених в ч. 232 "Дѣла" записів поробив ще бл. п. завіщатель много дрібнїйших записів, яв для експортатора єго мощей, для слуг, для убогих, одну цілу реальність на Підгірю для свого сина Михайла, і т. и. Взагалї за віщанє бл. п. Гр. Шашкевича єсть незвичайно обємисте і подрібне, осмотрене всякими можливими евентуальностями, і длятого подекуди неясне і незрозуміле.
Справа кс. Стояловского перед трибуналом касаційним.
Перед найвисшим трибуналом судовим яко касаційним явився — так пишуть німецкі газети — дня 28 н. ст. жовтня католицкій священик, щоби виголосити свою оборону в більше як годинній промові і тим способом відвернути від себе засуд за спроневіренє. Сим священиком був парох з Куликова під Львовом, кс. Станислав Стояловскій, котрого увязненє у Відни викликало так великій розголос. По осьмимісячнім слїдстві прийшло у Львові до розправи, бо обжаловано єго, що гроші, присилані на богомольну прощу до Риму і Єрусалиму та на закупно золотої лямпи протратив а ще крім того оголосив легкодушну криду. Стояловского засуджено за криду на чотири тижднї звичайної вязниці а увільнено за провину спроневіреня. Стояловского увільнено тому, що хотяй він ужив на свою користь надіслані гроші, около 1400 зр., то він все ще міг виповнити свої зобовязаня, устроїти богомільну прощу, купити лямпу, бо ті, що надсилали гроші, нї не визначили речинця, ні навіть не нїякого застерегли собі до них права. Против сего увільненя о спроневіренє внесла прокураторія жалобу неважности і отсю справу розсуджав трибунал під проводом сов. Ковальского. Генеральний адвокат Сиґлєр-Еберсвальд зазначив, що ціле розсудженє справи львівским судом єсть хибне. Стояловскій в своїй промові, так говорив: Я уживав мій річний дохід 8000 до 10000 зр. все від давна лиш на ціли загалу а тепер мушу боронитись против обжалованя, мов-би я спроневірив кілька сот зр. Чи може я похибив против законів Божих? Нї! чи справдї я що спроневірив? Нї! Я за прислані гроші робив підготовленя до прощи, а що она не відбулась, то були инші причини, котрої не буду тут поясняти. — Трибунал рїшив по довшій нарадї, що засуд зноситься з огляду на жалобу прокуратора, а остає правосильним ореченє суду, признаючи кс. Стояловского виновним легкодушної криди. Розправа в львівскім судї виказала, що було спроневіренє, але коли розходиться, чи має виміритись висша кара, то треба докладнo означити, яку квоту ужив обжалований на ціли прощи, а яку на свої власні. Знесенє засуду що-до легкодушної криди опираєсь на тім що, коли-б при новій розправі признано обжалованого виновним і спроневіреня, то зійшлось-би дві каридостойні провини, а тим самим заходила-би обставина, котра була-би при вимірї кари великої ваги. Тому мусить відбутися нова розправа перед львівским судом.