Місія – втримати читача

Якою бути бібліотеці завтра?

В Україні діє понад 18 тисяч публічних бібліотек, і кожен третій українець є користувачем хоча б однієї такої бібліотеки. Разом з тим, інтерес до читання традиційних книжок спадає, і бібліотеки змушені освоювати нові напрямки роботи, аби утримати старих користувачів, якщо вже не привабити нових.

Тож сьогодні публічні бібліотеки – це не лише книжки. Вони стають центрами допомоги вразливим верствам населення, відкривають курси комп’ютерної грамотності для пенсіонерів, допомагають підприємцям, стають координаторами збоку коштів для допомоги АТО, а також розширюють спектр культурних заходів. Що думають самі бібліотекарі про збільшення функцій та напрямків діяльності бібліотек?

Бібліотека села Грем’яче на Параді літературних героїв в Острозі

Ярослава Хіміч, координатор Центру безперервної інформаційно-бібліотечної освіти Української бібліотечної асоціації:

«Я не люблю слово «книгозбірня». Бібліотека в принципі припинила бути книгозбірнею, як тільки з книг зняли ланцюжки. Радянські хати-читальні – це також було більше, аніж книгозбірня. Так що бібліотека не є вже давно бібліо-текою в дослівному розумінні цього слова.

Бібліотека має виконувати функцію, важливу для певної громади. Якщо для села чи міста потрібно, щоби бібліотека почала робити щось додаткове – це правильно. Бо є попит, і публічна бібліотека має його задовольняти. І бібліотекарі намагаються, щоб їхні руки були корисними».

Бібліотека: Соціальна підтримка

У бібліотеках невеличких містечок та сіл бібліотеки, реагуючи на потреби громади, стають центрами соціальної підтримки та допомоги. Так, Городенківська центральна районна бібліотека ім. Мартовича організувала клуб «Ти не одна», де психолог, юрист, спеціалісти центру зайнятості допомагають самотнім жінкам. У бібліотеці села Лиман Одеської області відкрився пункт психологічної підтримки для молоді «Територія довіри», а в іншому селі на Одещині певний час діяв проект «Разом ми сильні» для підтримки малозабезпечених та багатодітних сімей, а також дітей-сиріт та опікунів. Бібліотеки Львівської та Івано-Франківської областей допомагають родинам заробітчан, котрі працюють у країнах ЄС, зв’язатися зі своїми рідними за допомогою скайп-розмови.

Чимало бібліотек мають програми для людей з обмеженими можливостями. І хоча, за даними УБА, в Україні 90% бібліотек не відповідають умовам доступності для інвалідів, є винятки.

Юлія Покотило, координаторка Інклюзивного читального залу у Житомирській обласній науковій бібліотеці імені Ольжича

«У нашій бібліотеці проходять практику студенти з вищого професійного училища, де навчаються діти-інваліди з усієї України. Ми також допомагаємо їм з навчанням, організовуємо дозвілля. Ми організували проект “10 історій, що надихають” – діти розповідали іншим студентам про видатних людей з обмеженими можливостями, наприклад, сліпого серфінгіста чи безрукого художника. Це важливо, аби зняти стереотипи в суспільстві, що такі люди не спроможні доносити інформацію, і це також гарний спосіб самовизначення для цих підлітків.

Житомирський центр каніс- та іпотерапії разом із нашою бібліотекою проводить сеанси каніс-терапії для дітей з ДЦП та аутизмом. Із собаками, двома золотистими ретриверами, діти відпрацьовують вправи на моторику рук, комунікаційні вправи: ходять із повідком, водять собаку, годують її, витирають мордочку. Для кожної дитини каніс-терапевт складає окрему програму».

Каніс-терапія в Житомирській обласній науковій бібліотеці ім. Олега Ольжича

Марія Медведська, завідувачка сектору з впровадження бібліотечних інновацій Харківської обласної бібліотеки для юнацтва:

«У Харківській бібліотеці для юнацтва психолог із дітьми вимушених переселенців проводить казкотерапію. Вона сама пише казки і ставить вистави з дітьми, і це її власна ініціатива. За допомогою інтерактивних вистав вона допомагає долати психологічні проблеми, також сама відвідує табори переселенців. Не всі можуть і хочуть приїхати до бібліотеки, тим паче не всі розуміють, що психологічна допомога потрібна. Іноді вдається заманити на психологічний тренінг за допомогою хитрощів, наприклад, сумістити тренінг зі святом. Бо сама собою ідея психологічного тренінгу часто не знаходить сприйняття».

Бібліотека: Культурний центр

Розмаїття заходів, яке можемо бачити в бібліотеках, перетворює їх на справжні культурні центри. Це не лише традиційні гуртки, а й літературні читання й зустрічі, презентації нових книжок, кінопокази тощо. Особливий акцент у бібліотечних заходах нерідко зроблений на спільному дозвіллі батьків та дітей.

Марія Медведська:

«Одна з фішок нашої бібліотеки – це театр. До нас приходять харківські театри, розповідають про свою діяльність та обов’язково грають уривок із вистави. Це не просто культурна ініціатива, а й соціальна. Глядач може вирішити, чи варто йому йти в цей театр дивитися повністю виставу, чи ні. Адже квитки дорогі і не кожен може дозволити витрачати гроші, не маючи уявлення, про що і якої якості вистава? Ну і звісно, ми також популяризуємо цим театральне мистецтво».

Молодіжний клуб у Харківській бібліотеці для юнацтва

Бібліотека: Інформаційний центр

Все ж, як вважають бібліотекарі, найважливіша функція бібліотеки – інформаційна. Сьогодні інформація неможлива без техніки, і часто це стає перешкодою для того, аби бібліотека стала сучасним і привабливим простором. Навіть у Києві лише дві третини бібліотек підключено до мережі, а загалом по Україні тільки 16 % бібліотек мають доступ до інтернету, при тому що на одну бібліотеку в середньому припадає менш як один комп’ютер (за даними Української бібліотечної асоціації на червень 2014 року).

Лариса Лаптєва, директорка бібліотеки села Грем’яче Острозького району Рівненської області:

«Зараз усі інновації у бібліотеках спираються на використання інтернету. У нас активність почалася з того, що бібліотека з’явилася в соціальних мережах. Через соцмережу я знайшла волонтера, котрий допоміг мені налаштувати інтернет в бібліотеці, коли ми отримали комп’ютери через програму «Бібліоміст». Так само я знайшла підприємця, який виготовив безкоштовно рекламну друковану продукцію для бібліотеки. Тобто, через такий канал спілкування можна зав’язати партнерські зв’язки для бібліотеки.

Специфіка бібліотек Рівненської області в тому, що ми працюємо спільно із шкільними бібліотеками. Тому мені доводиться співпрацювати зі школою: діти готуються тут до уроків, гуртки можуть провести в бібліотеці засідання. Та й вчителі користуються інформаційним центром: я допомагаю їм створювати портфоліо чи презентації. Приходять і студенти, котрі навчаються в Острозькій академії. Не кожна родина може дозволити собі провести додому інтернет чи придбати комп’ютер. Бібліотека дійсно може обслуговувати різні верстви населення».

Майстер-класи у Харківській бібліотеці для юнацтва

Бібліотека: Перспективи

Ставитися до такого розмаїття функцій бібліотеки можна по-різному. З одного боку, село, містечко чи район міста має безкоштовний заклад, де кожен може отримати додаткову освіту, розважитися, поспілкуватися. З іншого боку, це все вимагає від бібліотекаря бути, так би мовити, майстром на всі руки. Нові напрямки роботи, якими наповнені бібліотеки, викликають питання: якими ж будуть бібліотеки в майбутньому, які шляхи розвитку оберуть?

Лариса Лаптєва:

«Популярність читання дійсно зменшується. І завдання бібліотеки – не втратити читача чи, як ми говоримо, користувача. І знаходяться різні шляхи, як привабити людину до бібліотеки. Поряд із майстер-класом, скажімо, можна представити книжки на відповідну тему. Тепер кожна бібліотека перебуває в пошуку читачів, прагне або повернути їх, або не втратити».

Марія Медведська:

«Позиція нашої бібліотеки – бібліотека не дорівнює книгозбірні. Немає сенсу звужувати функції лише до видачі книг. Тим паче що нових книжок надходить недостатньо. Тож бібліотека стає більше подібною на соціокультурний громадський центр. Він має працювати згідно із потребами своєї громади. В нас, скажімо, немає курсів комп’ютерної грамотності для пенсіонерів, це не наша цільова аудиторія, оскільки це юнацька бібліотека.

Держава має щастя користуватися послугами людей, котрі віддають справі душу. В бібліотеках працюють ті, хто готовий жертвувати матеріальною складовою. Все, що робиться в бібліотеках, відбувається з ініціативи бібліотекарів. Можна було б робити значно менше, і робити на «добре» і «середньо», а не на «відмінно», як це є. Потрібно дати бібліотекам простір для діяльності і можливості».

Ярослава Хіміч:

«Бібліотеки змінюються і будуть змінюватися, але я вважаю, що сутнісних змін у діяльності бібліотек все ж таки немає. Бібліотека – це соціальний інститут, тому до її основних функції можна відносити все, що стосується соціокультурної діяльності.

Наприклад, в одній з бібліотек в Миколаївській області діє тренажерна зала. Багато хто на це скаже: «А як же книжки?». Але поруч є книжки, їх можна читати. У такий спосіб можна долучити людей до чогось, цікавого і потрібного їм, а потім і до книги. Багато людей стали активними читачами книжок, хоча прийшли до бібліотеки працювати за комп’ютером.

Ми, бібліотекарі, маємо знати психологію людини. Маємо створити в бібліотеці простір, де можна і затишно почитати, і цікаво поспілкуватися. Тут без масових заходів не обійдешся. А самі бібліотекарі готові до змін».