Цьогорічну Нобелівську премію з економіки одержав французький економіст Жан Тіроль, який провів десятки років, досліджуючи різні галузі економіки, у яких конкуренція не задовільняє підручникову вимогу про збалансовані ціни й зростаючу якість продукції чи послуг.
Жан Тіроль, лауреат Нобелівської премії в галузі економіки (2014) зі своїми студентами
За словами Торе Елліґсен, голови конкурсного комітету премії, суть багаторічної наукової праці Ж. Тіроля у тому, що вона «дала змогу визначити, як слід регулювати діяльність великих і потужних компаній, щоб вони діяли в інтересах суспільства».
Його дослідження дозволили національним урядам, зокрема, поліпшити послуги кабельного телебачення, обмежити збір з міжбанківських трансакцій за допомогою платіжних карток й вжити суворих заходів проти небезпечних монополій.
Значимість доробку Тіроля сповна виявилась під час фінансової кризи 2008 р., яка виявила суттєві прогалини у регулюванні діяльності банків та інших великих фінансових суб’єктів. Крім того, його теоретичні висновки лягли в основу розгляду Європейською Комісією діяльності потужних технологічних компаній, таких як Google та Apple.
Цьогоріч Нобелівський комітет вже вдруге нагороджує економістів, чиї дослідження ґрунтуються на тезі, що ринки є часто неефективними. Це кидає виклик панівній тенденції, яка ще з 1960-х рр. асоціюється з Чиказькою школою економіки. «Праці Жана Тіроля укріпили теоретичні підвалини не-Чиказької економічної теорії, згідно з якою ринок часто по-різному не спрацьовує. Тому важливо глибоко вивчити причини, чому він не спрацьовує, а також до яких наслідків це провадить», – стверджує Джон Квока, професор економіки Північно-Східного університету у Бостоні, експерт з питань конкуренції та регуляції.
Ринок часто контролюють монополії або декілька великих компаній (олігополія), які тримають ціни штучно завищеними. До того ж їм часто бракує стимулів до іновацій та покращення якості продукції чи послуг. Економісти здавна усвідомлюють, що такі галузі ринку потребують державного регулювання. Ж. Тіроль є піонером застосування математичних методів, зокрема теорії ігор, до вироблення засад такого регулювання. Його дослідження є в основному теоретичними, однак їх з легкістю запроваджували на практиці.
Опис наукового доробку Ж. Тіроля, який опублікував комітет з присудження премій, до речі, містить понад 60 статтей. Це – незвично велика кількість для вченого-економіста. За словами Лоуренса Дж. Вайта, професора економіки Нью-Йоркського університету, «заслуга Тіроля в тому, що він писав багато, думав креативно й охоплював широкий спектр тем». А Джошуа Ґанс, економіст з Університету Торонто, порівняв Ж. Тіроля з Луї Пастером, зазначивши, що він є рідкісним випадком лауреата, чиї досягнення як просунили теорію, так і безпосередньо вплинули на практику.
Науковий інтерес Ж. Тіроля, починаючи з 1980-х, зумовила потреба у нових «правилах гри» після того, як уряди країн Європі позбулися державних монополій. Цінова модель, яку розробив Тіроль разом зі своїм вже покійним співробітником Жаном-Жаком Лаффронтом, лягла в основу чинного законодавства в країнах Європи, а також в Австралії, Новій Зеландії та інших країнах.
У США, натомість, звернули більшу увагу на праці Ж. Тіроля з питань антитрестівського регулювання. Так, починаючи з 1970-х рр., американські суди та регулятори відкидали припущення, що компанії можуть збільшувати свою ринкову вагу, скуповуючи активи своїх постачальників. Вважали, зокрема, що автомобільна компанія не обмежуватиме прав споживачів, якщо контролюватиме виробництво запчастин, адже вона й надалі відчуватиме конкуренцію з боку інших автомобільних компаній.
Праці Тіроля з успіхом кинули виклик цьому погляду й довели негативні наслідки таких угод. «Тепер, завдячуючи Тіролю, державні регулятори ретельніше ставляться до злиття компаній, що містить вертикальні зв’язки», - стверджує Л. Вайт, який на початку 1980-х був головним економістом антитрестівського відділу Міністерства юстиції США.
Ж. Тіроль народився 9 серпня 1953 р. в м. Труа (Франція). У 1981 р. він захистив докторат з економіки у Массачуссетському технологічному інституті й викладав у МТІ впродовж наступних 8 років. З початку 1990-х він продовжив кар’єру у Франції, де став одним із засновників Економічної школи в Тулузі, яка на сьогодні є провідним центром дослідження економічної регуляції.
Дізнавшись про вручення йому «економічного Нобеля», Тіроль, за його словами, потребував 30 хвилин, щоб прийти до себе.
Нобелівська премія в галузі економіки стоїть осторонь інших нобелівських премій. Її офіційна назва – «Премія Шведського центрального банку з економічних наук пам’яті Альфреда Нобеля». У заповіті А. Нобеля, складеному у 1895 р. не було економіки й фігурувало лише 5 номінацій – фізика, хімія, фізіологія або медицина, література та укріплення миру. Премію з економіки заснував Шведський центральний банк з нагоди свого 300-річчя у 1968 р. Відтоді її присуджує Шведська королівська академія наук поряд із преміями, які заповів А. Нобель.
Джерело:
http://www.nytimes.com/2014/10/14/business/jean-tirole-wins-nobel-prize-in-economics.html
Зреферував Євген Ланюк
15.10.2014