З двох українських театрів — імені Тобілевича і "Заграва" — в минулому році створився один колектив — театр імені Котляревського. Він містився у Львові, але виступати нам довелося протягом року лише 3—4 рази, та й то в приміщенні театру "Різнородностей" або в єврейському театрі. До міського театру неможливо було доступити.
Колектив артистів мандрував по місточках і селах, жили в холоді й голоді. Наш репертуар пересівався через густе сито воєводської, старостівської і поліцейської цензури. Все, що хоч трохи нагадувало народне, українське, — нещадно викреслювалося. У переслідуванні українського театру польська влада послідовно і вперто дотримувалася своєї політики, яка мала за мету — знищити українську культуру.
Наші театри ледви животіли. Але ми трималися, напружували останні зусилля, сподіваючись на краще завтра.
І наші сподівання здійснилися. Героїчна Червона Армія визволила народи Західної України від панського свавілля. Перед нами широкі можливості всебічно розвивати українську народну культуру.
Ми вже маємо новоутворений Львівський державний український театр імені Тараса Григоровича Шевченка. Він міститься в польському міському театрі, куди вхід нам, артистам-українцям, раніше був заборонений.
Перед нами — вільний творчий шлях. Цей шлях буде ще прекраснішим, коли Західна Україна ввіллється в братську сім'ю народів Радянської України, в дружну сім'ю трудящих соціалістичної батьківщини.
Іван КУДЛА, артист Львівського державного українського театру.
