Метою львівського бурмистра Андрія Садового на цих виборах є максимально голосно заявити про свої президентські амбіції, не сказавши про них жодного слова. Принаймні таке вараження склалося у «Z», який після аналізу списку та виборчої кампанії ВО «Свобода» тепер узявся за «Об'єднання «Самопоміч». Не маючи загальноукраїнської структури, команда Садового беззастережно віддала ініціативу у формуванні списку громадським активістам та експертам «Реанімаційного пакету реформ», докомплектувавши їх бійцями батальйону «Донбас», членами партії «Воля» та представниками партнерів-спонсорів. Кожна з цих складових має свою специфіку та притаманні лише цьому середовищу цілі. Тож у висліді вийшов дуже цікавий мережевий проект, а не єрархієзована команда, хоча роль ядра в цій мережі таки за ним — за Андрієм Івановичем, який сором'язливо вписав своє прізвище на 50-ту позицію у власному списку. І це на всі сто ґарантує Львову залишатися зі своїм головою як мінімум до кінця цієї каденції місцевої влади. Хоча…
Інфографіка «Слово і Діло»
Реаніматори та реформатори
Головним рушієм конґломерації громадських експертів, об'єднаних у «Реанімаційний пакет реформ» (РПР), є львів'янка Ганна Гопко, відома з участі в багатьох громадських ініціативах. Завдяки їй та її однодумцям вдалося обмежити рекламу тютюнових виробів, кілька разів підняти акцизи на так звані товари смерті, передусім на алкоголь. Також вона входить в Опікунську раду ОХМАДИТу і дбає про вчасне виділення ліків на гострі епідеміологічні хвороби, такі як ВІЛ/СНІД, гепатит, онкологічні захворювання, туберкульоз та інші. За часів Революції гідності Ганна була одним з хедлайнерів Громадського сектору Майдану, дуже багато вклалася в адекватне висвітлення українських подій у західних медіях. Має довіру і серед українських експертів, і серед міжнародної спільноти. Після Майдану навколо неї згуртувалися ключові експерти, які поставили за мету протиснути через напівживий парламент необхідні для розвитку України реформи, більшість з яких є вимогами Угоди про асоціацію з Європейським Союзом: боротьба з корупцією, судова та правоохоронні реформи тощо. Дванадцять законодавчих ініціатив, щоправда, переважно тих, які вже перебували на розгляді в парламенті, таки вдалося пролобіювати, зокрема закон про виведення з тіні тендерних закупівель. Тож як на громадських лобістів — успішність заздрості гідна.
Ганна Гопко
Ганні Гопко пропонували стовідсотково прохідні місця майже в усіх списках — від Порошенка до Ляшка. Однак арґументи Садового виявилися найпереконливішими. Які саме? Точно не той, що прізвище Гопко стоятиме у списку першим. Різниця між першою позицією та позицією чотирнадцятою для самого кандидата є суто амбіційна — або проходять мінімум 14 депутатів, а це становить 5% прохідного бар'єру, або не проходить ніхто.
Можливо, вирішальну роль зіграло те, що «Самопоміч» погодилася на похід РПР у владу командою. Так, у першій двадцятці знаходимо таких експертів-реаніматорів, як правники Оксана Сироїд та Олена Сотник, економісти Віктор Кривенко та Остап Єднак, фахівець місцевого самоврядування Олена Бабак (вона вже мала досвід співпраці з «Самопоміччю» на виборах в Києві). Або те, що якраз «Самопоміч» відповідала вимозі, яку Ганна Гопко намагалася виставити до всіх списків, у які її запрошували, – перевага нових облич, готовість стати платформою для всіх постмайданних середовищ. Садовий справді мав переговори з представниками партій «Воля», «ДемАльянс» та «Сила людей». Союз вдався лише з «Волею», у якої давні зв'язки з тим-таки РПР, а інші дві партії обрали свій формат участі у виборах. Але спроба була, і це переконало Ганну в тому, що «Самопоміч» може стати платформою для консолідації, було б бажання.
Прихід експертів-активістів у владу є однозначним позитивом. Бо вони принаймні теоретично мають чітке розуміння, для чого туди йдуть. Щоправда, про новизну облич говорити можна до певної міри умовно. Так, Віктор Кривенко, який позиціонується як керівник Благодійного фонду «Коло», паралельно є головою наглядової ради BIONIC University, головним ґрантодавцем якого є UPD реґіонала Василя Хмельницького. Також Віктор працював і в «Укспецекспорті» та «Укропобронпромі», опікувався національним проектом «Технополіс» та «Національні парки України» в аґенції Каськіва. Рівень корумпованості цих галузей — відомий. Чи вдалося Кривенку не забруднитися й не перейняти звички партнерів — покаже час. До честі команди Садового, цього експерта РПР не було заховано у кінець прохідної частини, а поставлено у першу п'ятірку, і тому всі питання до нього можна задати на кожній зустрічі. А тоді вже вирішувати для себе — чи є підстави вважати Віктора Кривенка аґентом олігархічного бізнесу, чи він є самостійною особою.
Вільні партійці
Близьким до РПР є середовище партії «Воля». Ця партія утворилася після Майдану на базі того ж таки Громадського сектору Майдану та команди народного депутата з Івано-Франківщини Юрія Дерев'янка. Головний хедлайнер цього полілідерного утворення Єгор Соболєв після Майдану очолив Люстраційне бюро, і хоч скептики пророкували тому бюро неславне та даремне існування, зважаючи на відсутність інституції, кадрів та ресурсів, усе ж команда Єгора спільно з іншими громадськими та політичними активістами добилася прийняття «Закону про очищення влади» в цілому, хай навіть у трохи урізаному вигляді (Президента люструвати їм таки не дозволили).
Єгор Соболєв
Активісти «Волі» та й сам Єгор дуже тісно співпрацювали з РПР, і коли «реаніматори» об'єдналися з «Самопоміччю», попри те що прохідний «Народний Фронт» пропонував два ґарантовано прохідних місця для лідерів «Волі» (Вікторії Сюмар та Єгора Соболєва; Сюмар врешті вирішила йти на вибори в команді «Народного фронту» Яценюка), «волівці» постановили консолідуватися з ними. Представництво партії невелике, в умовно прохідній частині — лише Ірина Суслова та Єгор Соболєв, але співмірне з представництвом самої «Самопомочі» (львів'янин Олег Лаврик та киянин Андрій Журжій).
Цікаво, що «Воля» привела до спільного пакету одного з системних спонсорів-партнерів проекту — представника аграріїв Ігоря Мірошниченка. Він довший час працював у структурах міжнародного гравця на аграрному ринку, компанії «Карґілл», іншим партнером якої є відомий агромагнат Олег Бахматюк. Зазначмо однак, що партнерство між «Карґіллом» та Бахматюком почалося після того, як холдинґ залишив Мірошниченко. Тому говорити про фінансування Бахматюком проекту Садового підстав немає.
Системні партнери чи спонсори?
Серед представників бізнесу найбільше у списках «Самопомочі» ІТівців — працівників великих компаній на зразок «Датагруп» і невеликих розробників та дистриб'юторів програмного забезпечення. Цікавим є кооптування не власників бізнесу, а їх представників — юристів, менеджерів тощо. А зважаючи на величезний потенціал ІТ-ринку та відсталість України в його реґулюванні від світових трендів, таке партнерство можна назвати дуже перспективним. Зрештою, для «Самопомочі» заяви про впровадження е-врядування та модернізації управлінських процесів вже стали традиційними. Тож така спілка є цілком логічна, але що вестиме перед у цьому союзі — лобіювання бізнес-інтересу чи національного — покаже з часом лише їхня робота.
Донецькі бійці
Найзагадковіша група, представлена в умовно прохідній частині списку «Самопомочі» чотирма бійцями різних напрямків на чолі з таємничим комбатом батальйону «Донбас» Семеном Семенченком, справді найбільше зацікавлює. Кримець, громадський діяч та підприємець, який показав себе чи то дуже вдалим командиром, чи то ще більшим містифікатором, виявився полум'яним трибуном та активним користувачем соціальних мереж.
Семен Семенченко
Про його побратимів відомо ще менше, але їх діяльність на передовій, їх готовість кров'ю захищати державу ставить їх поза будь-які підозри та критику. Але навіть тут Садовий і ко показали ориґінальність: інші партії ведуть комбатів чи окремих бійців, а «Самопоміч» вирішила об'єднатися з цілим батальйоном й офіційно це позиціонує саме як об'єднання. Зрештою, технологічно такий союз теж дає багато, і насамперед вихід на східного виборця, для якого навіть дивне галицьке слово «самопоміч» незрозуміле, а так є кому пояснити його, виборця, зрозумілою мовою.
Яка ж мета?
Садовому не критичне потрапляння фракції у Верховну Раду. Він — міський голова великого адміністративного центру, і це дає суттєво більший вплив, ніж керівництво невеликою групою депутатів у парламенті. Тому для нього пріоритетом є піар-складова виборчих перегонів та формування команди на наступні місцеві та президентські вибори. Це чітко можна усвідомити, побачивши рекламу «Самопомочі». Як жартував політолог Євген Магда: «"Самопоміч" закладає новий тренд — 50-й номер просуває весь список». Навряд чи Андрій Іванович не розуміє складності керування таким малоконсолідованим утворенням, яким є список його політсили. Але водночас цілковито усвідомлює, що яскраві його представники за умови потрапляння у парламент будуть дуже помітні, при тому світитиметься належність до фракції «Самопоміч» (імперативний мандат ніхто не скасовував).
З офіційного сайту «Об'єднання «Самопоміч»
Тому мета кампанії «Самопомочі» Садового — провести її якнайголосніше і по-новому. Бажаний результат: потрапляння у парламент яскравими особистостями та гучний етап майбутньої президентської кампанії. Що, зрештою, вже виконується.
З цього білборда «Візьми і зроби», який стоїть на розритій вулиці Львова, народ у соцмережах щиро потішається
03.10.2014