Наша дума,
Наша пісня
Не вмре!
Не загине!
Такими словами видатного співця дум українського народу Тараса Григоровича Шевченка красується зал Львівського Вищого Музичного Інституту ім. М. Лисенка. В цьому приміщенні вчора відбулись збори професури і студентів, з участю понад 100 чоловік.
При відкриті зборів директор школи тов. Барвінський розповів про велику радість, яку принесла Західній Україні і Західній Білорусії Робітничо-Селянська Червона Армія.
Ця школа вже досить давно існує, але вона зa панської Польщі не мала можливості розвиватись, поширювати серед широких мас свою музичне мистецтво. Навіть не мала змоги утворити свій симфонічний оркестр. Утримувалась вона лише на коштах, що одержувала від студенів за навчання та за виступи на вечорах.
Під оплески з промовою від Червоної Армії виступив тов. Данильченко. Він розповів про розвиток мистецтва і культури в Рідянській Українці.
— З кожним днем зростає культура, навчання радянського народу — говорить тов. Данильченко. Якщо в 1914 році на Україні було лише 731 середня школа і в них працювало 44.000 вчителів, то тепер є 11.160 середніх шкіл і працює понад 200.000 вчителів. Але і ця, здавалось би, велика цифра не задовольняє наших потреб. Радянській Україні в цьому році потрібно ще багато вчителів. Понад 2.000 вчителів потрібно для викладання української мови та літератури в середніх школах.
До речі б порівняти ці цифри з цифрами, що показують навчання українського народу у Польщі. В 1935 р. в Польщі було українських шкіл. А на 1939 рік їх залишилось лише 139. Та й ці школи намагались польські пани закрити в цьому році. Прихід Червоної Армії не дав їм здійснити своїх намірів.
Не буде вже більше пут, що сковували народ Західної України і Західної Білорусії.
Відтепер тут почне буйно розвиватись радянська культура — національна по своїй формі і соціалістична змістом. На звільненій землі розвиватиметься і українська, і польська, і єврейська — радянська культура всіх національностей. Ця музична школа повинна бути великим культурним закладом для всіх трудящих.
