(На нараді журналістів Львова)
Приходить довгождана хвилина: львівські журналісти, мистці та композитори вперше зустрічаються з представниками Радянської України. Досі, за 20 років польського панування, тільки вряди-годи попадав на землі Західної України якийсь один радянський журнал або якась книжка; їx мали змогу діставати випадково тільки одиниці, а письменники так і нічого не знали про радянську літературу і мистецтво.
У великій залі зібрались усі ті, що хотіли почути живе слово від радянських земляків. Депутат Верховних Рад Союзу РСР і УРСР, відомий письменник-академик, орденоносець тов. Корнійчук і представник Політ-Управління Українського Фронту, редактор газети "Комуніст" тов. Чеканюк, промовляють і дають пояснення на різні запити.
Нема чого таїти: журналісти Західної України мало досі розуміли ідеї, що їх видвигнула большевицька революція в СРСР. Вони ввесь час жили під гіпнозом ворожої нашому народові пропаганди і ставились з недовір'ям і з глумом до здобутків великої соціальної революції. Ненормальне це явище, що українська інтелігенція Західної України була розбита на всілякі політичні партії, та ідеологічні, іноді ворожі напрямки, що виступали одна проти одної, видавали різні газети і журнали, збиваючи з правильного шляху українців по цей бік Збруча. Увесь трудящий народ повинен мати один шлях і журналісти як будівничі людських душ повинні в першу чергу освідомити йому кінцеву мету.
Журналісти Західної України повинні зрозуміти, що із хвилиною об'єднання її з радянськими землями, мусить припинити своє існування вся ота різношерста преса, що раз-у-раз зміняла своє ідеологічне обличчя. На місці всіляких ворожих соціалізмові партій, груп і напрямків мусить сформуватись однопільний фронт преси, відданої на послуги соціалістичному будівництву.
Всі газетні працівники, артисти, мистці та композитори будуть об'єднані у професійні організації. Ніхто з них не зазнає безробіття тепер у щасливій і визволеній країні і ні одному з них не доведеться підшукувати для себе праці у приватних підприємців.
На нараді виявилось, що львівські журналісти мало орієнтуються у головних питаннях державного радянського ладу. Чути було нарікання, що вони були відрізані від Радянської України так мовити "китайським муром" і що навіть ті вістки з Радянського Союзу, що їх передавала чужа закордонна преса, проходили через офіціальне польське телеграфне агенство ПАТ перекручені і тенденційно освітлені.
Більша частина присутніх журналістів встигла на цій зустрічі заявити своє щире бажання віддати свої сили і знання на службу соціалістичної радянської пpecи на західно українських землях. Із відповідей, що їx давали тов. Корнійчук і Чеканюк, більшість із присутніх зрозуміла, які широкі перспективи розгортаються для плодотворної праці новим силам діячів літератури і мистецтва на Західній Україні.
