Наш глухій Кут оживився. Бачите злякалися пани несподїваного тут прояву, що селяне (розумієсь не всї, а самі мудрїйші та честні) при послїдних виборах самі горячо агитували за руским кандидатом. Ото-ж на день 31 н. ст. липня с. р. розіслав посол граф Мечислав Борковскій до всїх виборцѣв, що голосували на него, запрошенє ось таке: Miecz. hr. Dunin Borkowski prosi Wielmożnego Pana na dzień 31 t. m. do siebie na obiad na 12 przed południem... Наводжу се запрошенє передо всїм з огляду на Впов. д-ра Вичосу: нехай учиться титулятури і не пише "Хрунь" а нехай конечно титулує милозвучним Wielmożny Pan Dobrodziej "Хрунь"...
И зїхались "добродзєї" з сїл: Борашковець, Більовець, Трубчина, Окопів, Бабинець над Збручем, Звенигорода, Пановець, (читальники, слухайте!) Кудринець, Волковець, Дзвинячки, Кривча, війт і жиди з Устя, з Шупарки (кромі честного Михайла Дуплавого), Скали, Турильча, Іванкова, Худиковець, Єрмаківки, Бурдяковець і Тарнавки — всї "добродзєї" їхали на кошт громадскій.
Почалось торжество відправою в костелї. Першій відслужив литургію о. Соневицкій з Волковець, а опісля почалася парадна вотива з Те Deum. Костел був повний людей, а на передї в ґалі п. Павло Горбачевскій з Кудринець гремів потягаючи за органистою: Ite missa est. Наконець відправа скінчилася і всї поспѣшили до графского парку, де вже столи, бременні всякого рода снїдами, найпаче "свиньскаго заколенія" аж угиналися. Було то в середу, тож ех-виборцеви в ґалі здаєсь щось нечемного шепнула совість, бо він, звернувшися до правобічного сусїди, сказав: "Na pana hrabiego imieniny, chociaż to środa, wolno jeść świninę..." Пожди-ж братчику! проголоднїєш, заким прийде розговіня час, бо нема ще п. адюнкта Кивяровского і всї ждуть єго, як жиди рабина в судний день, і то з двох причин: Раз п. адюнкт К—ій найбільше зі всїх агитаторів заслужився при минувших виборах, а друге, п. адюнкт яко Sodalis Маrіаnus і старїйшина мельницкого братства Терціяріїв мав своїм приміром, посягаючи за скромну ковбасу, доказати скрупулянтам, що супротив графских именин і середа в кут... Доперва коло 1-ої години по полудни громогласно "гурра!" дало знати, що нетерпеливо дожиданий старшина прийшов — і почався бенкет.
Горївку розносили самі панни графянки а помагали им один тілько медик, син о. Савчиньского з Єрмаківки. Свиняча печеня і сир — от і вся гостина їдою. Не раді були виборці з Тарнавки: шість миль їзди в лїтну спеку, та ще на рахунок громади, а за то лиш кусок свинини та трошки cиpa — се хиба на глум! але за то вже душу закропити — було чим і на сїм поли заслужили собі аранжери бенкету на повне признанє у "добродзєїв". Пійшла охота як za króla Sasa. О. Савчиньскій з Єрмаківки з найстаршою панною графянкою кружачи довкола столів, заохочував бенкетуючих до "без женади"...
Згодї почались тоасти. Першій промовив пан граф Войтїх Дїдушицкій ось як: "З-під Чорної гори, з над скалистих берегів бистротекучого Прута прибув я сюда, люде добрі, щоби бути свідком радости Вашої і мого друга пана посла Борковского. Тїшить мене дуже, що бачу любов сполучаючу Вас з Вашим паном і батьком і т. д. Пью здоровлє всїх тих, що графа Борковского вибрали послом. Многая лїта! О. Савчиньскій погратулював графови Дїдушицкому дару краснорїчивости, а п. Павло Горбачевскій заінтонував пачкарске "Многая та-та-та в fisz-mol."
Потім підвівся п. Рибчак з Звенигорода тай промовив: "Що тато, то тато наш пан грабя! Він нас і з банку ратує (як? най вгадує, хто хоче), він і дороги робить і зіпсовані поправляє, а що вже він вас любить, то хиба той знає, хто єго (пана графа) не знає. Він наш посол..." а Рибчак залився сльозами та бебевх графови в ноги. Підняв Рибчака п. граф, а він сердечний дальше своє плете як... не мирований. Побачив п. адюнкт Кивяровскій, що Рибчакови зібралося na miłość, то кивнув на п. почмайстра Добряньского, а сей на музику. Музика заграла: Jeszcze Polska nie zginęła, потім Боже буди покровитель, а на кінци коломийки. Хтось вівкнув, панни графянки конець стола почали танцювати, а лице о. Савчиньского яснїло з превеликої радости.
Утихла музика, вилїз на ослін п. Церковняк з Голубічка. Всї цікаво ждали промови п. Церковняка, бо кождому ще в свіжій памяти були єгo слова на борщівских передвиборчих зборах, де би він сказав: "Менї все одно, най буде послом Русин чи Поляк, а хотьби і Турок, коби тілько хлоп a не пан". Тепер п. Церковняк змінив фронт: славив пана графа Борковского другом Русинів і всїх хлопів тай висказав надїю, що п. граф як доси, так і на "многая лїта" буде щиро послувати Борщівщинї. Чи не штудер той наш пан Церковняк? Поки не добився ранґи, мав демократичні mrzonki, а коли ласка пана графа відзначила єго, забув на хлопів Русинів, Поляків і Турків, тай пристав на пана.
По п. Церковняку промовив п. Павло Горбачевскій. "Я-я-я люблю-ю пана графа, тому заспіваймо єму і єго пани супрузї і графянкам і ще кому Многая та-та-та!" Де-хто псикнув, але п. Павло не дався збити з пантелику, вхопився за потилицю війта з Олексинец та як загуде своє пачкарске, аж фарба від стїн графскої палати облїтала. Люде кажуть: від коли знесено контумацію в Окопах, не чути було в Мельницкім такого концерту...
Finita la comedia! — препленталися виборці, як хто міг, дехто помагаючи ногам руками, до ніг пана графа. Перший ударив поклін Матїй Штангрет з Пищатинець (агитатор, не виборець), опісля Каміньскій з Новосїлки, за ними других богато. Аж затряслась земля свята від сих поклонів. Небо покрилося пітьмою-хмарами, немов хотїло закрити ясне сонця око від сорому людского. Заревіли за хмарами громи, — се Бог правди святої пригадав людям всесвітний закон: "Я Бог твій, що вивів тебе з тяжкої неволї, Мені єдиному поклонися та моїй правдї святій." Розбіглися честні виборці домів, хрестячись з перепуду, а кому попалося їхати по-при Вільховець, Пилипче або Залїсє, почув здоровканє: "Ковбаснику! за кусок стерва неню продаєш..."
Маланчин.
24.09.1889