Опартійнення галицькості

Український П’ємонт, осердя українськості, рафінований патріотизм. Галичина так всерйоз перейнята власною месійністю, що не хоче помічати, в яку себе сама загнала пастку. З одного боку, постава галичан щиро дратує решту регіонів України – з якої рації хтось на Великій Україні має визнати свою вторинність?! А з іншого – ставить саму Галичину у виразно мазохістичну позицію. Рятуючи українців з-за Збруча, наставляючи їх на путь істинний, галичани практично офірують власні інтереси, перманентно і консеквентно трактуючи їх як такі, що можуть почекати. А тим часом справи самої Галичини йдуть все гірше: корумпованість, непотизм, нездатність домовлятись між собою та будувати чітку нормотворчу систему, а ще й банальне хрунівство – це те, з чим ми все частіше асоціюємося назовні. І, будьмо чесними, небезпідставно. Логічно було би подивитися спершу на те, що робиться у нас під носом, навести в тому лад, а потім вже навертати до істини інших. І частина Галичини тепер, на третьому десятку української державності, зріє саме до такої логіки. Днями у Львові презентували Українську Галицьку Партію (УГП), гасло якої – слова Андрея Шептицького «Будуємо рідну хату!».

Засновники УГП – відомі галицькі інтелектуали. Серед них Богдан Панкевич, Орест Друль, Ігор Мельник, Віктор Кімакович, Василь Полуйко

«Працювати будемо над тим, щоби забезпечити кращу якість життя в Галичині. І це буде найкращим аргументом, аби довести свою кращість», – коротко сформулював задачу нової партії один з членів її політради Василь Полуйко. Офіційно ж задача поставлена схоже, але гостріше: «Модернізація Галичини, яка мусить стати локомотивом, щоб втягнути Україну в ЄС і НАТО».

Насправді УГП пройшла довгий шлях до своєї інституалізації. Установчі збори відбулися ще два роки тому – у час, коли режим попередньої – януковичевої влади переживав часи свого «розквіту». Потім була низка бюрократично обґрунтованих і необґрунтованих відмов у реєстрації з боку Мінюсту, остання з яких – остаточна відмова – з'явилася в останній день роботи старих кадрів в управлінні реєстрацій. Нова влада Мінюсту взялась перевіряти документи наново, але таки зареєструвала УГП, і тепер вона, партія, переходить на наступний етап – формування місцевих осередків й підготовки до першого партійного з’їзду.

«Одна з наших засадничих проблем полягає в тому, що місцеві ідентичності офіційним Києвом сприймаються як ворожі, а не як доповнюючі», – так пояснює появу перепон в справі реєстрації партії ще один засновник УГП Орест Друль.

Прикметно, що ця місцева ідентичність «ріже око» не самим лише столичним можновладним. Реакцією на презентацію партії зі словом «галицька» у назві, ілюструючи тезу про наш месіанський мазохізм, стали перелякано саркастичні коментарі у соціальних мережах з локацією в Галичині. Мовляв, рятуйте, мали-сте досі ДНР і ЛНР, а тепер і ГНР готується. Власне така реакція, а не сама презентація партії стала інформаційним приводом для ворожо налаштованих російських ЗМІ. «Во Львове заговорили о сепаратизме из-за Галицкой партии» – не забарився заголовок у виданні «Вести». «Не розгойдали південь, то розгойдають Галичину», – цитує одного із наших диванних «патріотів» російське видання. Ініціатори ж створення УГП, звісно, відкидають підозри у сепаратистськості своїх настроїв, однак рвати на собі сорочку, доводячи чистоту намірів не будуть. «В Галичині єдиною підставою сецесії – і це десятки років показували соцопитування – могло бути добровільне приєднання негалицької України до Росії; варто зазначити, що така загроза була реальною (вибрала ж вона — ця Україна — Януковича, могла і за Митний союз проголосувати). – пояснює Орест Друль. – Але "завдяки" Путіну ця небезпека зникла, отже і зник суспільний ґрунт для сецесійних ідей в Галичині».

Інформаційний шум стишиться, натомість залишаться справи, які напланувала собі ця партія. На що вони будуть скеровані, окреслили власне під час презентації.

«В сучасній Україні нам не подобається низка речей: наростаюче домінування російськості; несправедливість; неповага до людської гідності; непрацюючі соціальні ліфти; відсутність прогнозованих правил гри, що в тому числі унеможливлює стратегічне планування, – сформулював болючі для спільноти точки Орест Друль і продовжив. – Відтак наша візія України є держави такої: неросійської, справедливої, безпечної, креативної і прогнозованої».

Є й розуміння за рахунок чого втілюватиметься така візія. Й цього разу не йдеться про звиклу боротьбу із зовнішнім злом. Радше ходить о вдосконалення самих себе. «Ми, як носії певних цінностей, маємо спершу стати успішними. Українське має стати престижним. Освіта має стати драйвовою, суспільні умови мають включити креативність. Держава має забезпечити безпеку – вступом, зокрема, у НАТО. Земля як суспільний ресурс має бути включена у виробничі відносини, вона має бути відновлюваним ресурсом, що приносить користь всьому суспільству. Правила мають стати прозорими і мають забезпечувати прогнозованість», – декларують кінцеві цілі партійці.

УГП вдається до такого планування своєї роботи, яке буде оперте на галицькі світоглядні принципи: «ними ми окреслюємо коридор, в якому пролягатиме наш шлях», – пояснює Василь Полуйко.

Тепер про речі більш приземлені й прагматичні. У найближчих парламентських виборах, кампанія яких триває зараз, УГП участі не бере. Однак, не виключає такої можливості на майбутнє, хоч каже, що концентруватиметься радше на органах місцевого самоврядування, оскільки головний її інтерес – спільноти галицьких сіл, містечок та міст.

Діяльність Галицької партії, обіцяють, лежатиме виключно у політичній площині. «Ніякої гречки не роздаватимемо, дитячих майданчиків перед виборами не будуватимемо. Натомість шукатимемо людей моральних, прогресивно мислячих, інтелектуальних й добре проситимемо їх проявити себе в політиці і владі», – говорить один із засновників УГП Богдан Панкевич.

«Мета – дати можливість проявити себе тим, хто до цього часу в політику не йшов. Створити такі умови в партії, коли не буде домінуючого лідерства, коли відбуватиметься періодична ротація керівництва на усіх рівнях», – пояснює член політради УГП Віктор Кімакович.

Наразі ж окрім, власне, політради, партія ще немає жодної іншої сформованої структури й перейнята відбором людей, готових до спільної роботи в усіх трьох галицьких областях – Івано-Франківщині, Львівщині та Тернопіллі. Щойно ця робота буде завершена, спланують і перший з’їзд. І про його перебіг «Z» неодмінно поінформує.