Сьогодні розпочався фестиваль електроакустичної музики Vox Electronica. Вже третій рік ГО «НУРТ» в спілці з кафедрою композиції ЛНМА ім. М. В. Лисенка та Мистецьким об'єднанням «Дзига» організовують цю подію у Львові. Організатори фестивалю спрямовують свої зусилля на розвиток сучасної української музики, а також на актуалізацію її в контексті європейської музики. Західніше від України живі виступи електронних музикантів, експерименти зі звуком чи обладнанням, не завжди музичним, чи щоденні імпровізаційні зустрічі і сейшени є звичною справою, тоді, як у переважної більшості мешканців України термін «електронна музика» асоціюється виключно з ді-джеями. А про «електроакустичну музика» пересічний громадянин знає не більше, ніж про астрофізику. Про те, що спостерігатимемо на «зоряному небі» цьогорічного фестивалю, я розпитав в засновника мистецького об'єднання «НУРТ» та директора фестивалю Vox Electronica – Остапа Мануляка.
– Остапе, кілька слів про цьогорічну програму.
– На перший день фестивалю заплановане урочисте відкриття студії. З одного боку, студія ще ніби й не обладнана (тобто обладнання є, але його треба ще підключати), але з іншого – навіть той мінімум, який підключений, ще з весни уже виконує свою функцію. Двоє студентів нашої студії вже виконують тут свій проект. Саме на другий день фестивалю, 6 вересня, буде презентований їхній проект, який вони тут розробляли. А ще в студії планується проведення лекцій та майстер-класів.
Щодо майстер-класів. З Києва приїде Алла Загайкевич, вона розповідатиме про історію електро-акустичної музики в Україні і про відкриття студії в Києві. Вона повернулась зі стажування в IRCAM'і (це дослідницький інститут, який займається питаннями електроакустичної музики у Парижі – авт.), захоплена тими ідеями, їй вдалося вибити грант від Фонду Відродження і зробити студію в Києві. Алла також запропонувала провести майстерню, на якій розповідатиме, зокрема, про основи синтезу звуку.
З Норвегії приїде Йон Маріус Аарескйольд; з ним ми, власне, підключатимемо частину студійного обладнання – паралельно з фестивалем, бо він привезе кілька специфічних кабелів, яких в Україні неможливо знайти і, що найважливіше, ліцензійний аудіо-софт. На фестивалі презентуватиметься його твір, базований на звучанні північного сяйва, і він буде проводити майстер-клас із музичного продюсування. Йон Маріус Аарескйольд дуже крутий звукач, він працює з топовими поп-виконавцями, його прізвище можна часто зустріти в альбомах таких співачок, як, наприклад, Rihannа...
З Латвії приїде Ренате Стівріна — дуже цікава композиторка, яка зараз вчиться у Кракові. Я би хотів, щоб вона розповіла про електроакустичну музику в Латвії, бо я, чесно кажучи, не знаю, що там відбувається, а це цікава країна з цікавими традиціями. Думаю, всім вартує дізнатися більше про латвійську музику.
З Варшави приїде Войцех Квапісінський. Засновник незалежної студії звукозапису «Wytwórnia Element». Музикант із Варшави, який вже більше ніж десять років влаштовує там музичні зустрічі імпровізаційної електроакустичної музики.
Якщо продовжувати говорити про гостей, які їхатимуть до нас з-за кордону, то можемо долучити сюди Марину Фрідман. Вона зараз на стипендії Gaude Polonia в Кракові. Спостерігаючи за анонсами, я бачу, що її твори виконуються чи не в кожному концерті, який там проводиться. Марек Холонєвський анонсує дуже багато подій: кожного тижня в них щось діється, і, фактично, в кожному концерті звучать її твори, тобто вона працює досить плідно. На фестивалі гратимемо її твір для струнного квартету і плівки, який вона записала на Gaude Polonia.
8-го ж числа ми проведемо зустріч на Клубі Т.А.М., який продовжить свою роботу після літніх канікул. Зустріч планується в форматі вільної дискусії між учасниками та слухачами клубу.
Якщо описати програму, то перші три дні виглядатимуть так: зранку лекції, ввечері концерти, у понеділок і вівторок концертів не буде, лише лекції та майстер-класи, хіба що протягом фестивалю на студійній майстерні в когось народяться якісь твори, які можна буде презентувати, – тоді ми проведемо додатковий концертик у вівторок. Більшість подій буде зосереджено в приміщенні студії.
– Оскільки ти згадав про студію, розкажи, як вдалося її обладнати у Львові?
– Вийшло дуже цікаво. Два роки тому в Консу приїхали гості з Норвегії. Ходили, придивлялися. Їх цікавив якийсь український ВНЗ, щоб налагодити співпрацю. Вони були в Києві, їздили в Одесу, але зупинили свій вибір на Львові. Гості були з факультету музики та мистецтва Університету в місті Тромсе: колись він був консерваторією, але пізніше їх приєднали до Арктичного університету Норвегії. Цей факультет отримав грант на розвиток освіти. У Норвегії кидають шалені гроші на розвиток освіти, збирають найкращих викладачів з усієї Європи... результати відчуваються.
Отож, ми порозмовляли з ними, щоби з'ясувати, чим можемо бути корисні одні одним. Вийшла така картина – в нас непогано розвинене виконавство музики ХІХ-ХХ ст., у них же – виконавство давньої музики. В нас є студентський симфонічний оркестр і оркестр оперної студії, а в них не назбирується людей на оркестр. У результаті, їхні студенти не мають можливості пограти в оркестрі, а композитори не можуть почути звучання власних творів у виконанні оркестру. В них немає композиції, як такої, тож ми їздили до них і допомагали з розробкою програм. І, врешті, електроакустична музика в них надзвичайно розвинена, Норвегія є одним з потужних центрів такої музики. Відповідно, в рамках обміну, їхні студенти зможуть виконувати свої твори в оркестрі нашої оперної студії, їхні викладачі періодично приїжджають і навчають наших студентів грати давню музику, і ще одним пунктом проекту було обладнання студії. Вони дали кошти на закупівлю обладнання і всіляко консультували нас при його виборі.
Процес обладнання був дуже тривалим. Першою проблемою, з якою ми стикнулися, був вибір приміщення. Адже навіть не говорячи про брак класів у Консерваторії, була потреба розмістити студію над великим концертним залом, щоб можна було записувати концерти. Студенти постійно виконують твори українських композиторів, але, якщо є потреба почути ці творі, знайти їх в Інтернеті, то – жодного сучасного запису. Наприклад: Людкевича, Нижанківського, Барвінського – ніде немає. Тож для студії ми вибрали приміщення старої фонотеки. Воно доволі мале для такої мети, але його вдалося правильно обладнати в акустичному плані, окрім того, на композиторсьокому в нас вчиться не більше трьох студентів, тому для них місця буде достатньо; зрештою, випробуємо місткість студії під час фестивалю. Щодо шумопоглинаючого оформлення – ззовні набиті дерев'яні планки, які розсіюють звук, внизу – звукоізоляційні матеріали, підлога – на спеціальних вібропоглинаючих кріпленнях. Грошей на цей етап було виділено дуже мало, тому до фінансування долучилася сама Консерваторія, забезпечуючи будівельників і найпростіші матеріали, а всі спец-матеріали оплатили норвезькі партнери. Таким чином, хоч приміщення мале і не надто надавалося для студії, але його вдалося витягнути завдяки акустичному обладнанню. Коли я переслав фото готового приміщення норвежцям, то їхня реакція була дуже позитивною: «Та у вас виходить краща студія, ніж у нас!». Знаючи, що працюють із країною пострадянського простору, де всі звикли красти або нераціонально використовувати кошти, вони насторожено ставилися до всього, що було пов'язане з фінансовим боком проекту. Проте коли побачили, що ми ставимося до їхніх коштів так, наче то наші власні, кровно зароблені гроші, заспокоїлися і процес пішов швидше.
Закупівлі припали на час Майдану. Гривня стрімко падала, й ціни на товари постійно мінялися. Було дуже складно пояснювати норвежцям, чому ціна на товари зростає. Але це – робочі моменти. З ними було легко працювати, бо їхній темп роботи кардинально відрізняється від нашого. В Україні працюється в холеричному темпі, в результаті виникають якісь промахи, а вони, натомість, працюють дуже розмірено: задають прямі і чіткі питання, радяться, шукаючи найоптимальніші рішення.
– Яке обладнання вже є і буде в студії?
– Маємо три комп'ютери Apple, до кожного – професійна аудіо-карта і навушники Shure SRG 440 плюс міді-клавіатури CME: дві на чотири октави і одна на вісім октав із молоточковою механікою, обладнані безпровідним міді. Є набори різних мікрофонів, для різного типу запису – динамічні, конденсаторні, різного розміру. Чотири штуки моніторів фірми Behringer, ми їх узяли для того, щоб обладнати квадрозвук. І я переконав норвежців, що потрібно взяти Arduino. Ми придбали цілий набір книжок, в котрих описані базові проекти. Тепер можна реально побачити, як програмується цей міні-комп'ютер, який можна використовувати для безлічі музичних проектів.
Таким чином, ми отримали досить потужну студію, в якій одночасно може вчитися весь курс композиторів, одразу повторюючи на машинах те, що розповідає викладач. Наголошу – раніше не всі студенти мали доступ до професійного аудіо-обладнання, не у кожного був потужний комп'ютер, не кажучи вже про дім, тому вони не могли виконувати всіх завдань. Складно було також пояснювати теми на одному комп'ютері, завжди хтось із студентів чогось недобачив чи недочув, і протягом тижня вони каскадом ходили і перепитували, а як зробити те, чи інше? При наявності такої студії навчальний процес, маю надію, буде ефективнішим.
Що ж до студії як інструменту для звукозапису, то потрібно ще перебороти кілька бар'єрів, пов'язаних із акустикою концертного залу: кабелі, комутація туди вже проведені, і можна буде писати концерти. Ми вже підключили HD Omni – це спеціальний аудіо-інтерфейс для програми Pro Tools. З його допомогою можна реєструвати цілий симфонічний оркестр, коли кожен інструмент записується на окрему доріжку з додаванням безлічі ефектів на кожну з них, і все – в режимі реального часу.
– Здається, ти казав, що буде аналоговий синтезатор?
– Так, у списку є ще Korg MS-20 Mini, але невідомо, коли він до нас надійде.
– А якісь синти, чи драм-машинки потрапили до списку?
– Ні. Різноманітна апаратура такого плану розрахована на виконавський процес, а студія, все таки, більше орієнтована на процес навчальний. Тому ми вибрали саме те, що вибрали. Наші погляди й погляди норвезьких партнерів у даній ситуації збіглися.
– Ок. А як з доступом до студії? Там матимуть право працювати тільки студенти консерваторії?
– Доступ до неї досить обмежений. Четверо людей мають ключі. Без них, відповідно, сюди ніхто не зайде. Студенти самі тут ніколи не залишаються. Якщо хтось зі студентів хоче тут попрацювати, то доступ, звісно, відкритий; проте хтось повинен постійно сидіти з ними. Кілька років тому, пам’ятаю, був випадок, що серед білого дня з Краківської музичної академії винесли мікрофонний преамп... Всюди є люди, які можуть собі щось привласнити. Прийшов тут один комп'ютерник настроювати систему і, побачивши безпровідні мишки, каже: «У вас тут безпровідні мишки!? Якби мене тут лишили самого на кілька хвилин, то я б її точно забрав: хочу таку собі додому, а нашо вона студентам? Для студентів можна і звичайну на кабелі купити» (сміється)...
– А якщо музиканти-любителі захотіли б щось записати, то змогли б вони тут попрацювати?
– Думаю, що особливих проблем з цим не повинно би було бути, але очевидно, що потрібно було б писати до керівництва Академії і йти офіційним шляхом. Я тільки ЗА. Якщо це хтось, кого знаю я, чи хтось, із ким ведеться співпраця, то, мені видається, що проблем не повинно бути. Якщо ж це буде людина з вулиці, котру ніхто не знає, то, найімовірніше, це буде важко організувати. Головне, щоб такі побічні проекти не перетиналося з лекціями, чи іншими заняттями.
05.09.2014