Отже, на сьогодні загинуло 722 українських військових. 2625 поранено. Українська армія продовжує повільно, але невпинно просуватись вперед; проросійські терористи, як виявляється, зазнали важких втрат; у боях задіяні російські регулярні війська Росії; російський "гуманітарний конвой", скоріше за все, вивіз в Росію устаткування з декількох пограбованих військових заводів; і, 25-го серпня, на північ від Азовського моря, російські танки зайшли на територію України.
23 серпня канцлер Німеччини Ангела Меркель відвідала Київ, де вона висловила підтримку України. Деякі українці були незадоволені тим, що її підтримка не була сильнішою, але вони повинні пам'ятати, що сама її присутність в Україні напередодні святкування Дня Незалежності є потужним сигналом для Владіміра Путіна, не конституційно обраного президента Росії.
Чи Путін вирішить звернути увагу це повідомлення, чи ні, це інше питання. Якщо він розумний, він зверне. Жодна країна не може протистояти всьому світу. Сполучені Штати, намагались, коли все ще були "гіперпотугою", ви знаєте, чим це закінчилося. "Бельгія з бомбою" і великою кількістю газу на продаж, граючи роль світового розбишаки, діє нерозумно, якщо вона думає, що це може зійти їй з рук.
Путін, на жаль, все більше і більше скидається на пса, який зірвався з ланцюга, ірраціонального лідера, який реагує на власних внутрішніх демонів, а не щось, що нагадує логіку, чи національний інтерес. Варто зазначити, що коли німецький журналіст попросив Меркель пояснити, «що хоче Путін», вона не могла цього зробити, замість відповіді вона видала складний аргумент на користь необхідності політичного рішення.
Візьмемо цей "гуманітарний конвой". От що він довів? Те, що Росія може вдертись в Україну? Але вона робить це вже протягом двох місяців, і всі це знають. Те, що Росія є гуманітарною? Але якщо це так, для чого всі ці трюки? Те, що Росія може діяти жорстко? Але якщо це так, то для чого вся гуманітарна тяганина? Єдине, що конвой не довів, це те, що Росія є надійним партнером. Замість цього, вся ця історія з конвоєм виставила Росію і Путіна як підступних шмаркачів.
Російські терористи в Україні також, все більш і більше нагадують Путіна. У неділю 24 серпня по головній вулиці в Донецьку вони провели колону українських полонених. На аматорському відео, яке я бачив (згодом "видалене користувачем") показали натовп з декількох сотень, або декількох тисяч людей які злісно, знущаючись волали: "на коліна!" Це був один постійний рефрен. Що ж, марш солдат через цей "коридор ганьби", як його назвали терористи, це було досить зле (Human Rights Watch припустив, що це було порушенням Женевської конвенції), але дідько з ним, вони вихваляються своєю здобиччю. Вони намагаються демонструвати силу. Це, квазі - зрозуміло.
Що дійсно жахливе і непростиме, сталося після того, як пройшла колона. Кілька пожежних машин слідували за нею поливаючи вулиці водою. Гучномовець оголосив, що це вони чистили, змивали «бруд». Натовп зустрів це вітанням. Нікому, очевидно, не спало на думку, що терористи адаптували нацистську методику, перетворивши захоплених українців в «брудних євреїв». Ні терористам, ні їх шанувальникам в Донецьку, не прийшло до голови, що вони взяли участь в дивній інверсії «брудних євреїв»: щоб очистити тротуари нацисти використали брудних євреїв; терористи в Східній Україні чистили вулиці після того, як пройшли брудні українці.
Отже, що ж хоче Путін? Ніхто не знає. Як можна вести переговори з тим, хто не каже вам, що він хоче, і продовжує діяти так, ніби хоче вас знищити? Меркель має рацію в тому, що потрібно знайти політичне рішення війни. Але політика, яку практикує вона, стосується компромісу, дати-і-взяти, а політика, яку практикує Путін, стосується панування. Для Меркель, інших західних лідерів, а також президента України Порошенка, політика є грою з позитивною сумою, в якій всі можуть бути переможцями. Для Путіна, це гра з нульовою сумою, в якій можливий тільки один переможець: він. Гірше того, навіть не зовсім зрозуміло, що Путін вважає перемогою.
Насправді, всі ми знаємо, що Путін і його війська роблять дві речі: вбивають українців, як озброєних так і неозброєних, як етнічних українців, так і росіян, руйнуючи інфраструктуру та економіку Донбасу — не як побічний результат війни, а навмисний. Судячи з його заяви наприкінці лютого, що його первинна мета, пам'ятаєте, захист російськомовного населення в Україні, все, що можна сказати на це, це те, що Путін вибрав дивний спосіб демонстрації своєї любові.
Говорячи про смерть загиблих українців, я повинен згадати одного солдата, зокрема українсько-американця Марка Паславського. 55-річний випускник Вест-Пойнту, колишній інвестиційний банкір пішов добровольцем у батальйон Донбас і 19 серпня, в битві під Донецьком, він був убитий. Я згадую Паславського з двох причин.
Насправді, я зустрічався з ним в середині червня, коли мав честь відвідати табір під Києвом, де проходив навчання батальйон «Донбас». Жоден з солдат не представився своїм справжнім ім’ям, тому я поняття не мав, хто він такий. Між нами відбулась коротка розмова, і я запитав його, звідки в нього така чудова англійська. Він сказав, що він українець, але протягом багатьох років жив в Нью-Джерсі. Потім у своїй колонці, я зазначав, що, говорячи з солдатами, які, можливо, скоро загинуть, почувався трохи дивно: що сказати солдатам добровольцям, які незабаром будуть відправлені в Східну Україну і протягом декількох днів можуть загинути? Я був зворушений, збентежений і не знав, що казати. Я говорив про це абстрактно. Ніколи не думав, що добросердечний, сивий чоловік з нерівною ходою буде одним з них.
Друга причина, чому я згадую Паславського, — це те, що він був, зрештою, українським американцем. Вбивши його — і тут немає жодних сумнівів: Путін вбив його — Путін зробив своїм ворогом, на додаток до всього світу, українську діаспору в Америці. Він, напевно, думає, що це жарт. Але вбивши українського американця, він зробив війну в Україні особистою справою українських американців. Їх інтелектуальні, матеріальні, і політичні ресурси набагато більші, ніж може собі уявити Путін. Тебе попередили, Vlad: діаспора нічого не забуває. І ця діаспора не дасть спокою тобі і твоїм апологетам в Росії і на Заході.
(англійська версія: World Affairs blog)
31.08.2014