75 років тому, у ніч з 23 на 24 серпня 1939-го у Москві підписали "Угоду про ненапад між Німеччиною та Радянським Союзом". Її ще називають Пактом Молотова-Ріббентропа.
На час підписання у Москві вже почалося 24 серпня, а в Берліні все ще було 23-го. Але на відміну від другої капітуляції Німеччини, підписаної у Потсдамі під кінець дня 8 травня, коли в Москві вже настало 9 мая, що стало "Днем побєди", історики погодилися вважати датою підписання Пакту Молотова–Ріббентропа 23 серпня.
Цю угоду, яка стала прелюдією ІІ Світової війни, підписували в Кремлі міністр закордонних справ Німеччини Йоахім фон Ріббентроп і тодішній голова Ради Народних Комісарів, народний комісар закордонних справ СРСР В'ячеслав Молотов у присутності генерального секретаря ЦК ВКП(б) Йосипа Сталіна й інших представників обох держав.
Друга світова війна почалась у 1939 році. Щодо точної дати різні історики мають свої міркування. Переважна більшість вважає початком війни ранок 1 вересня, коли німецькі війська перетнули кордони Польщі. Дехто схиляється до думки, що світова війна почалася 3 вересня 1939 року, коли для оборони Польщі оголосили війну Німеччині Британія та Франція, перетворюючи німецько-польський конфлікт у ґлобальний, який тривав до вересня 1945 року.
Деякі українські дослідники намагаються довести, що ІІ Світова війна почалась у ніч на 14 березня 1939 року з нападом Угорщини на Карпатську Україну. Тоді карпатські січовики першими вчинили збройний опір агресії. Але мадярська анексія Карпатської України була подарунком Гітлера не стільки угорському реґенту Мікльошу Горті, скільки Москві.
«Характерним є вереск, який підняла англо-французька і північно-американська преса з приводу Радянської України. Діячі цієї преси кричали до хрипоти, що німці йдуть на Радянську Україну, що вони мають тепер в руках так звану Карпатську Україну, що нараховує близько 700 тисяч населення, що німці не далі як весною цього року приєднають Радянську Україну, яка має 30 мільйонів населення, до так званої Карпатської України. Виглядає на те, що цей підозрілий шум мав на меті підняти лють Радянського Союзу проти Німеччини, отруїти атмосферу і спровокувати конфлікт з Німеччиною без видимих для цього підстав», – говорив 10 березня 1939 року генеральний секретар Йосиф Сталін на XVIII з’їзді Всесоюзної комуністичної партії (більшовиків).
Адольф Гітлер зрозумів натяк Кремля і за три дні, здійснюючи окупацію Чехії та Моравії, дозволив мадярам окупувати «Угорську Русь». Німцям дали зрозуміти, що Сталін не заперечуватиме проти запровадження «нового порядку» у Європі, якщо і Москва матиме у цьому свій власний інтерес. Саме з весни 1939 року Німеччина почала висувати ультимативні вимоги до Польщі щодо Ґданська та прокладення через її територію екстериторіального транзитного сполучення зі Східною Пруссією.
Щоправда, розігрувалася й «українська карта». Спочатку Гітлер не мав наміру повністю окупувати Польщу. Йшлося про повернення територій, що належали Німецькому райху до 1914 року та створення васальних держав на рештках ІІ Речі Посполитої, зокрема, й у Західній Україні.
Але, коли Сталін натякнув, що й сам готовий взяти участь у поділі Центрально-Східної Європи, Галичину і Волинь віднесли до зони інтересів Москви.
«В разі територіальних і політичних перетворень в областях, що належать Польській державі, сфери впливу Німеччини та СРСР будуть розмежовані приблизно по лінії рік Нарев, Вісла і Сян», – йшлося у секретному додатковому протоколі до «Угоди про ненапад між Німеччиною та Радянським Союзом», підписаної у Москві 23 серпня 1939 року В.Молотовим і Й.Ріббентропом. Секретний протокол передбачав також включення до зони радянських інтересів Фінляндії, Естонії, Латвії та Бессарабії. Хоча у Москві до 1992 року заперечували існування цього протоколу, події 1939–1940 років підтвердили, що Москва та Берлін загалом дотримувалися цих домовленостей (див. ДОДАТОК).
Влітку 1939 року московське керівництво провадило паралельні перемови як з Німеччиною, так і з Англією та Францією. Сталін на той час ще не визначився, з ким йому "дружити". Але Лондон і Париж стояли на позиціях непорушності кордонів Польщі, Фінляндії та Балтійських держав. Натомість Гітлер запропонував Москві поділ Польщі та свободу дій в інших "зонах радянських інтересів". Тому Сталін погодився тимчасово прийняти німецькі пропозиції, бо розраховував у майбутньому підкорити й саму Німеччину, яка була б ослаблена війною з Англією та Францією.
Німці почали воєнні дії в Польщі 1 вересня. СРСР мав би атакувати зі сходу кілька днів пізніше. Але Москва зволікала, особливо після 3 серпня, коли у війну формально вступили Британія та Франція. Та, зважаючи на пасивність західних союзників Польщі, таки відважилась.
У Москві довго шукали формального приводу для своєї агресії. З цією метою нарком іноземних справ В.Молотов кілька разів радився зі своїми колегами в Берліні. Спочатку хотіли “врятувати Східну Польщу від загрози з боку Німеччини”. Німцям це не сподобалося, бо “планований радянським урядом привід містив у собі вирази, прикрі для німців”. Проте Молотов просив, щоби “такі дрібниці не ставали на їхньому шляху”.
Тоді німці порадили згадати про національні меншини. Хоча німецький посол у Москві Шуленберґ 16 вересня в телеграмі своїм зверхникам зауважив: “Радянський уряд, на жаль, не бачив іншого приводу, бо до цього часу Радянський Союз не турбувався про свої меншини в Польщі і повинен був так чи інакше виправдати за кордоном своє теперішнє втручання”. Тим паче, що між СРСР та Польщею 1932 року було підписано пакт про ненапад, чинний до 1945 року. Тож виглядає, що думку про «возз’єднання» нав’язали Сталіну німці, щоби створити видимість леґітимності радянської агресії.
На світанку 17 вересня 1939 року, виконуючи секретний протокол пакту Молотова-Ріббентропа, радянські війська перетнули кордон ІІ Речі Посполитої. За дві години до переходу Збруча радянськими військами польському послу в Москві Ґжибовському було вручено ноту, у якій зокрема говорилось, що “радянський уряд віддав розпорядження головному командуванню Червоної армії дати військам наказ перейти кордон і взяти під свій захист життя та майно населення Західної України та Західної Білорусії”.
Польське військо, заанґажоване в боях із німцями, не чинило значного опору, за окремими винятками, східним наїзникам. Проти Польщі почали бойові дії з’єднання спеціально створених Українського та Білоруського фронтів загальною кількістю до 1600 тисяч осіб. Поляки диспонували на східних кресах військом, чисельність якого сягала 400 тисяч вояків, які хоч і чинили опір у деяких осередках, проте не могли зупинити навали зі сходу. Головнокомандувач польського війська Ридз-Сміґли віддав наказ не чинити опору, а “домовлятись у справі виходу гарнізонів до Угорщини або Румунії”. А сам він разом із урядом залишив 17 вересня свою країну напризволяще, перетнувши румунський кордон у Кутах над Черемошем.
Це було вже третє у ХХ столітті вторгнення московських армій у Галичину. Перше, у серпні-вересні 1914 року, закінчилось утворенням Галицького генерал-губернаторства, що проіснувало де-факто менше року, хоча його залишки тішили загарбницькі апетити Російської імперії до її скону. Друге, влітку 1920-го, коли “за волею трудящих” була навіть утворена Галицька СРР. Хоч цей дивний витвір проіснував кілька тижнів, його створення засвідчило, що всякі байки про возз’єднання українського народу совєти мають десь. Бо не йшлося про приєднання Галичини до вже існуючої УСРР, а про творення окремого квазідержавного витвору.
28 вересня 1939 року СРСР і Німеччина підписали “Договір про дружбу та кордони”, згідно з яким Сталін власноруч відкраяв від українських земель своєму “другові” Холмщину, Надсяння та Підляшшя, помінявши їх на Литву. А 26-28 жовтня Народні збори у Львівській опері “проголосували” за приєднання Західної України до УРСР.
1939 року Йосифові Сталіну випала виняткова нагода: залишаючись нібито збоку, здійснити силами Адольфа Гітлера свій принциповий політичний план анексії Фінляндії, Естонії, Латвії, Литви, половини Польщі та частини Румунії. Це йому вдалось реалізувати майже повністю, за винятком Фінляндії, яка єдина спромоглась вчинити опір московській навалі.
Згодом Сталін планував війну між Німеччиною, Британією та Францією, у якій би ці країни себе взаємно знищували. Тоді СРСР виступив би проти німців і став “визволителем” усієї Європи. Історія розсудила трохи інакше, і Сталіну вдалося здійснити цей план 1945 року лише наполовину.
Парламентська Асамблея ОБСЄ 3 липня 2009 року ухвалила Резолюцію «Заохочення прав людини та громадянських свобод у регіоні ОБСЄ в XXI столітті», у якій 23 серпня названо "Загальноєвропейським Днем пам'яті жертв сталінізму та нацизму" в ім'я збереження пам'яті жертв масових страт і депортацій.
Московське керівництво не визнає цього рішення. Очевидно, колись буде встановлено і «День пам'яті жертв путінізму». Дай Боже, щоби цих жертв було якнайменше!..
ДОДАТОК
Секретний додатковий протокол
При підписанні "Угоди про ненапад між Німеччиною і Союзом Радянських Соціалістичних Республік" нижчепідписані уповноважені обох сторін обговорили в суворо конфіденційному порядку питання про розмежування сфер обопільних інтересів у Східній Європі. Це обговорення призвело до наступного результату:
1. У випадку територіально-політичної перебудови областей, які входять до складу Прибалтійських держав (Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва), північний кордон Литви одночасно є межею сфер інтересів Німеччини і СРСР. При цьому інтереси Литви щодо Віленської області визнаються обома сторонами.
2. У випадку територіально-політичної перебудови областей, які входять до складу Польської держави, межа сфер інтересів Німеччини і СРСР буде приблизно проходити по лінії рік Нарви, Вісли і Сяну.
Питання, чи є у взаємних інтересах бажаним збереження незалежної Польської держави і якими будуть кордони цієї держави, може бути остаточно з'ясованим лише протягом подальшого політичного розвитку.
3. Стосовно Південно-Східної Європи з радянської сторони підкреслюється зацікавленість СРСР у Бесарабії. З німецької сторони заявляється про її повну політичну незацікавленість у цих областях.
Цей протокол зберігатиметься обома сторонами в суворій таємниці.
Москва 23 серпня 1939.
За уряд Німецького Райху Й. Ріббентроп
За уряд СРСР В. Молотов.
23.08.2014