Ст. Сірополко

(В роковини смерти незабутнього проф. д-ра Степана Смаль Стоцького).

 

17. серпня минає рік, як відійшов від нас навіки проф. С. Смаль Стоцький, що все своє життя присвятив одній меті — відродженню української державности.

 

Ще замолоду проф. С Смаль Стоцький цілковито віддався науці і політично-громадській діяльности. 26-літній молодий професор чернівського університету С. Смаль Стоцький стає заступником голови Товариства "Руський Народній Дім" у Чернівцях, де відразу гаряче береться за переведення в життя ухвали Товариства — забезпечити "Народній Дім" власною домівкою. Не минуло й року, як проф. С. Смаль Стоцький, закриваючи загальні збори того Товариства дня 8. лютого 1887 р., мав приємність звернутися до українського громадянства з закликом гуртуватися при новій домівці, вступати в члени "Народнього Дому" та підтримати усіма силами ту Інституцію.1) А на 28-му році свого життя проф. С. Смаль Стоцький стає на чолі новозаснованого за його найближчою участю Товариства "Руська Школа" в Чернівцях (від 1908 р. Т-во прибрало назву "Українська Школа").

 

Саме в Товаристві "Українська Школа" проф. С. Смаль Стоцький особливо розвинув свою діяльність. Вистачить згадати, що лише завдяки його невсипущій праці українське шкільництво на Буковині добилося заведення від 1895-96 шк. р. фонетичного правопису. Товариство "Українська Школа" уже 1895 р. вшанувало проф. С. Смаль Стоцького за його великі заслуги вміщенням в салі "Народнього Дому" його портрету роботи проф. Юстина Пігуляка. Проф. С. Смаль Стоцький постійно закликав українське учительство Буковини підтримувати українську справу та вести перед у національній роботі, бо українське вчительство було тоді на Буковині майже єдина наша інтеліґенція. В той час він і не зупинявся перед гострим докором тій українській інтеліґенції, що стояла осторонь культурно-освітньої праці. Наведу тут уривок зі знаменитої його промови на загальних зборах того Товариства дня 2. жовтня 1910 р.: "У наших людей таке переконання, що їм не треба нічого робити, бо на те є інші, наприклад, посли, інспектори, уряд, що мають все зробити. І так у всім. Та так не може бути! Часи змінялися. Тепер усе залежить від нас самих, від загалу. Що зробимо, то будемо мати... Ми самі мусимо про все подбати! Але не лиш маємо потрібне придбати, але мусимо також боронити й того, що маємо, бо й не загрожене... З того загального у нас застою роботи на всіх полях народнього життя, і того, то наші люди не беруться до праці, а ждуть, щоб інші все за них зробили, — маю вражіння, що наша інтеліґенція та взагалі нарід наш не доросли ще до того, щоб правили самі собою. Наш загал все дивиться ще вгору й жде чогось від когось, жде якогось кнута, а він, той кнут, уже не далеко, він уже за дверима! Отже одне з двох: або той кнут, або до праці, до такої праці, щоб той кнут оминув нас і не гуляв по наших спинах!...2)

 

Характерні риси своєї вдачі — невпинне шукання наукової правди в науці української мови і взагалі українознавства, крізь гущавину всяких наукових забобонів, упереджень, гіпотез, аксіом3) та активна участь у політично-громадській роботі все для єдиної, заповітної мети — проф. С. Смаль Стоцький зберіг до кінця свого життя.

 

Як посол до буковинського сойму, а згодом до австрійського парляменту, та як заступник маршалка Краєвого Виділу Буковини, проф. С. Смаль Стоцький, безперечно, відіграв першорядну ролю в національному пробудженні Буковини. Отже цілком справедливо заслужив він імя "пробудника Буковини", як це читаємо в грамоті Товариства "Український Народній Дім" в Чернівцях з нагоди обрання проф. С. Смаль Стоцького в почесні члени Товариства дня 29. березня 1936 р.4)

 

Не мало прислужився проф. С. Смаль Стоцький українській справі підчас світової війни, як доглядач над культурно-освітньою працею в таборі полонених вояків-українців з російської армії у Фрайштадті, а згодом як голова Боєвої Управи Українських Січових Стрільців.

 

1921 р. проф. С. Смаль Стоцький знов вертається до наукової праці, стаючи професором Українського Університету в Празі, але й тут знаходить час для громадянської праці в українських орґанізаціях. В останніх роках свого життя проф. С. Смаль Стоцький цілковито віддався праці в Товаристві "Музей Визвольної Боротьби України", на чолі якого стояв від 8. квітня 1935 р. аж до дня своєї смерти.

 

І тут, як 50 років передтим у Чернівцях, проф. С. Смаль Стоцький гаряче взявся за здійснення давньої мрії Товариства — забезпечити Музей власною домівкою. Про те, як він болів інтересами Товариства, може свідчити такий факт: ледви одужавши після одного з тяжких нападів своєї затяжної хвороби, проф. С. Смаль Стоцький тремтячою рукою пише статтю для вміщення її у "Вістях Музею" (ч. 14) під характеристичною назвою "Одна ясна думка, одна мета", де він вмовляє українське громадянство обєднатися навколо одної думки: "щоб усе, що хтонебудь з нас робить, зводилося до цієї одної ідеї — здобути та забезпечити для України державність", а також закликає усіх до пожертви на Музей Визвольної Боротьби України: "Хто з нас не визнає ціни та значіння памяток для визвольної боротьби країни, хто в Музеї Визвольної Боротьби України не добачає першого важного кроку до нового успішного визвольного зриву, той своїми думками ще дуже далекий від найвищого народнього ідеалу — даржавности України, той ще не доріс до того, щоб жити на волі". І як утішений був проф. С. Смаль Стоцький, що ще за свого життя вдалося йому завершити справу з придбанням дому для Музею! На великий жаль, не судилося йому дожити до свята відкриття Музею у власній домівці.

 

Минув рік від дня смерти проф. С. Смаль Стоцького, а скільки за той час в житті українського народу сталося важливих подій, з приводу яких так хотілось би почути глибоку думку досвідченого політично-громадянського діяча проф. С. Смаль Стоцького,

 

На жаль, ми її не почуємо, але кожний з нас може її відчути, якщо візьметься за студіювання теорії і промов покійного, де багато знайдеться його думок, що ще й сьогодні залишаються актуальними та можуть служити нам дороговказом на життєвому нашому шляху для здійснення тої мети, яку завше мав перед собою незабутній проф. С. Смаль Стоцький.

 

1) Ілюстрована Хроніка Т-ва "Український Народний Дім" у Чернівцях 1884—1934. Чернівці, 1934. 68 стор. Див. 16-у стор.

2) Микола Гарас. Ілюстрована історія Т-ів "Україїнська Школа" в Чернауць 1887—1937. Чернауць 1937. 149 стор. Див. 70-у і 71-у стор.

3) Степан Смаль Стоцький. Найважніший момент в історії України. "Літер.-Науковий Вістник", 1931 р. стор. 803-й.

4) Грамота зберігається в Музею Визвольної Боротьби України в Празі.

 

[Діло]

17.08.1939