Путінські білі «КамАЗи» вже під кордонами України. З миром вони йдуть до нас чи з війною, допомога чи замасковане вторгнення – ключові питання, на які зараз ніхто не має відповіді, а отже, ніхто й не знає що робити. Впускати чи ні? Якщо впускати, то на яких умовах? Наразі справа зависла у дипломатичній площині, а тим часом провідні українські оглядачі стверджують, що українська панівна верхівка (принаймні чимала її частина) змирилася з тим, що вторгнення буде. Ба більше, українська панівна верхівка сподівається на це вторгнення як на такий розвиток подій, що виведе ситуацію на сході з глухого кута, в якому вона начебто зараз опинилася.
Детально з логікою таких міркувань ознайомлює в «Деркалі тижня» Сергій Рахманін.
Натомість «Z» обговорює з іншими експертами те, як у такому разі розвиватиметься українсько-російська криза.
Євген МАГДА,
керівник Центру суспільних відносин:
Спокуса піти легким шляхом зазвичай обертається важкими втратами, про це відомо здавна. Сподіваюсь, що українське керівництво усвідомлює, що відмова від Донбасу під будь-яким соусом спричинить геополітичну ґанґрену нашої держави. В Кремлі не волатимуть «Донбаснаш», а оперативно перетворять реґіон на чинник дестабілізації на сході і півдні нашої держави, на це Росія не шкодуватиме жодних ресурсів, бо добре усвідомлює перспективність такого варіанту порівняно з військовим вторгненням. В умовах важкої економічної ситуації капітуляція української влади на Донбасі спроможна спричинити «ефект доміно» аж до перевороту у Києві.
Володимир Путін, відомий в Україні як «Х.йло», прагне переломити на свою користь ситуацію після катастрофи малазійського «Боїнґа-777» на Донбасі. В Кремлі не стали чекати висновків міжнародної комісії та перейшли у «гуманітарний» контрнаступ. Простір для маневру офіційного Києва звужений тим, що формально Росія та Україна лишаються стратегічними партнерами, а світова спільнота пильно спостерігає за можливими гуманітарними проблемами.
В цій ситуації єдиний для України вихід – у чіткому дотриманні за підтримки західних партнерів норм міжнародного гуманітарного права та продовженні АТО. Саме зараз наша держава повинна поєднувати військові та дипломатичні зусилля, наголошуючи на недопущенні вторгнення Росії, яке може призвести, як мінімум, до загальноєвропейської катастрофи.
Андрій ОКАРА,
директор Центру східноєвропейських досліджень (Росія)
Будь-які розмови про недоцільність перебування Донбасу у складі України та інше – це частина інформаційної війни, яку ведуть проти України. Це питання апріорі – поза обговоренням в публічному просторі. Це питання має екзистенційний вимір, тому раціональні арґументи виглядають кволо, а часто і недоречно. От спробуйте пояснити Миколі Березовому, чоловіку Тетяни Чорновол, який народився у Горлівці і загинув під Іловайськом у складі батальону «Азов», що Донбас треба віддати – чи то Росії, чи то ДНР/ЛНР.
Також слід пам'ятати, що Донбас – це вкрай важлива частина економіки України, без якої українська економіка повноцінно існувати не зможе.
Щодо ситуації з «гуманітарним конвоєм» РФ може вирішити одночасно декілька питань:
1) позиціонуват себе (Росію) як прихильника миру, миротворця, заступника за всіх несправедливо скривджених;
2) позиціонувати Україну як ненадійного партнера, аґресора, що знущається з власного «неправильного» донбасівського населення;
3) за певних обставин перейти до активної фази плану і використати учасників «гуманітарного конвою» як активну воєнну силу, а самі машини – як засіб перевезення спецвантажу воєнного призначення;
4) ситуація може бути використана для організації провокації, результатом чого може стати пряме вторгнення в Україну. Для України ситуація також містить низку різних сценаріїв:
- позиціонування на Заході як жертви російської аґресії,
- отримання гуманітарного вантажу під егідою Червоного Хреста для мирних жителів,
- запобігання розвитку російської експансії,
- мобілізація західного політикуму проти російських планів, російського керівництва (Кремля) і Росії як такої.
Віктор УКОЛОВ,
політичний консультант, Народний депутат України VI скликання
Росія ловить нас на гачок. Якщо ми відмовимось впускати гуманітарний конвой, то фактично передамо окупований Луганськ в руки Москви. Вони розвернуть свої білі Камази і поїдуть через дірку в кордоні, але роздавати будуть допомогу бойовики. І це буде виключно російська допомога, а Україна буде виглядати як країна, що полишила напризволяще своїх громадян. Якщо ми пропустимо без зміни водіїв і перезавантаження гуманітарну допомогу через Харківську область – ми ризикуємо легалізувати нове вторгнення. Це досить складна дилема, яку має вирішувати Президент. Порошенку не позаздриш, і наразі ми маємо підтримати свого Президента, протилежне – в інтересах Москви.
Думки експертів зібрав Ярослав ЮРЧИШИН
14.08.2014