Нові санкції ставлять Путіна перед дилемою: або зробити в Україні крок назад, щоб обмежити збитки, чи навпаки – зробити упор на її дестабілізацію
Нарешті Європа, узгодивши це з Вашингтоном, вирішила розширити свої санкції проти Росії через роль останньої у тому, що відбувається в Україні. Є два міркування, які позбавили Європейську Унію нерішучості, яку вона демонструвала впродовж місяців, і які зводять стосунки з Москвою до найнижчого рівня за кілька десятиліть: постійне блокування доступу до уламків малайзійського літака, збитого проросійськими сепаратистами, і той факт, що Кремль і далі ввозить в Україну важке озброєння для підтримки заколотників.
ЄУ та США націлилися на фінансовий, енергетичний та збройний сектори. Їхньою метою є усунути Росію з ринків європейських та американських капіталів і завадити тому, аби її нафтопереробній промисловості, яка є джерелом могутності країни з найбільшими у світі комплексними покладами газу та нафти, дістались передові технології. Утім, Європа врахувала свої видатки. Збройне ембарго не застосовуватиметься до уже діючих контрактів; технологічні обмеження виключатимуть газову промисловість, від якої ЄУ значною мірою залежить.
Відколи розпочалася українська криза, Путін перемежав обмани та фальшиві обіцянки. Трагедія з пасажирським літаком, збитим російською ракетною батареєю, якою, можливо, керували російські експерти з позицій, контрольованих повстанцями в Донецьку, стала останньою краплею в ескалації моральної неохайності та політичного цинізму. Також вона радикально обмежила спроможність шефа Кремля роз'єднувати Європу та США.
Україна є важливим сигналом ігнорування Путіним міжнародних норм, але це не одиничний випадок його недопустимого дрейфу. Путінський режим за останній час вже показав своє справжнє обличчя. В Росії – посилено придушуючи свободи чи, як показує справа Юкоса, у будь-який спосіб знищуючи своїх політичних суперників. За межами країни нема нічого показовішого, ніж його ідилія з Башаром аль-Асадом, який здійснює в Сирії політику геноциду. Москва, як ми тепер знаємо, також порушила договір про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності від 1987 р., ключову угоду в завершенні холодної війни.
Нові санкції ставлять Путіна перед дилемою: або зробити в Україні крок назад, щоб обмежити збитки, чи навпаки – зробити упор на її дестабілізацію. Перший шлях не легкий для того, хто привів у рух несамовиту антизахідну кампанію і чия популярність всередині країни злетіла до небес через його безчинства в сусідній країні. Для Заходу прийшов час усвідомити, що Путін віддає перевагу конфронтації. І зробити з цього своєчасні висновки.
Редакційна стаття
Acoso a Putin
El País, 31.07.2014
Зреферувала Галина Грабовська