Немало часу минуло з тих пір, як Буш побачив добрі наміри, дивлячись в очі Путіна. А також відтоді, коли кілька років по тому пані Клінтон вирішила «перезавантажити» стосунки між Сполученими Штатами і Росією, вивівши їх на новий рівень, більш відкритий і здатний до діалогу. Російський керівник став заслуговувати на довіру, і перефразовуючи Тетчер після знайомства з Горбачовим, він став людиною, з якою можна мати справу.
Утім, сьогодні для більшості західних керівників Путін є шулером. Мало хто скаже це на публіці, але за зачиненими дверима одностайна думка є такою, що він є крутієм, лицеміром. Навіть ті політики, які через обачність чи економічні інтереси не хочуть погіршити ситуацію, переконані у тому, що людина в Кремлі дала добрий урок цинізму в питанні України: багато демонстрацій пацифізму, багато закликів до діалогу між повстанцями та урядом, багато заперечень своєї причетності, коли вже є очевидною не лише його мета дестабілізувати Україну, але й то факт, що повстанці постійно отримують велетенську кількість російського озброєння. Постійні твердження, що повстанці знаходять зброю у «вільному продажу», після замаху на малайзійський літак звучать як жорстока насмішка.
Ракети, якими з дивовижною частотою управляють заколотники і які якраз вчора збили два нові українські винищувачі, не легко знайти у вільному продажу: їх або було викрадено в Україні, або їх надала Росія, а танків нема у продажу і їх не було викрадено в Україні. Вони є безсумнівно російськими. І доказів цього є чимало.
Для Заходу, політиків і коментаторів, драма з малайзійським літаком зірвала з Путіна покрови. Його декларації доброї волі відійшли у небуття. В центрі уваги зроблена ним кілька років тому заява про те, що розвал Радянського Союзу був одним з найбільших політичних лих ХХ ст., стає очевидним, що в менталітеті російського можновладця присутній непогамовний іредентизм, здатний використати перший-ліпший претекст для захисту росіян, де б вони не жили, аби створити проблеми країнам, які він хоче повернути у сферу свого впливу. Згадують, що увесь український конфлікт розпочався в ту мить, коли попередній київський уряд, який не був антиросійськи налаштований, зробив спробу помітно зблизитися з Європейською Унією.
Одним словом, всередині своєї країни Путін здобув популярність через свій крайній націоналізм, це завжди знаходить відгук в російській душі, і офіційний медійний апарат одностайно сповіщає про лиходійства Заходу, який з усіх сил намагається взяти Росію в облогу (російські мас-медіа навіть дійшли до того, що повідомили про те, що малайзійський літак вилетів з Амстердаму з трупами на борту і мав чіткий наказ ввійти в зону, контрольовану повстанцями, аби їх можна було звинуватити), але в Сполучених Штатах та країнах ЄУ його авторитет – на даний момент і на превеликий жаль тих, хто хотів би дивитись в інший бік, - є нульовим.
Це не означає, що педаль санкцій натиснуть до упору. Росія може і далі постачати танки Т16, ракети, гармати і т.п. заколотникам. Американці навіть стверджують – у них є докази, яких вони не оприлюднюють? – що точність пострілів ракет повстанців може бути досягнута лише при прямій допомозі експертів та розвідувальних служб Москви, але Європа і далі розривається між тим, аби реагувати на підлість з літаком, який летів рейсом MH17, і станом її гаманців. Багато європейців говорили, що Сполучені Штати можуть дозволити собі застосовувати санкції проти Росії з огляду на їх енергетичну незалежність, у них є інші джерела постачання і бітумні сланці на їх території є їх велетенською енергетичною полегкістю. Зараз, коли збили цивільний літак, починаються взаємні докори в середовищі самих європейців – між тими, хто хоче торгівельних дій проти Росії, і тими, хто наполягає на розважливості (позавчорашня зустріч міністрів ЄУ – приклад того, як гора породила мишу). Ті, хто прагне дій – Велика Британія, Швеція, Польща, балтійські країни, - показують пальцем на Францію, яку можна назвати фарисейкою, оскільки вона має контракт на постачання Росії двох вертольотоносців, здатних транспортувати 45 гелікоптерів, 58 військових транспортних засобів, 900 чоловік тощо… І все це за кругленьку суму в 1 млрд. 200 млн. євро.
У відповідь Олланд вже сказав, що перший вертольотоносець буде поставлено, але відповідно до того, як поводитиметься Росія, треба буде переглянути питання щодо другого. Утім, французи пішли у контратаку. Міністр закордонних справ Фабіус заявляє, що англійцям варто було б поклопотатися про те, аби в Лондоні не було стільки російських олігархів, на Лондонській біржі котируються понад 100 російських компаній, а керівник партії соціалістів Жан-Крістоф Камбаделі також штрикає британців тим, що вони так само продавали зброю Росії, хоча у меншому масштабі. Голуби Європейської Унії викривають подвійні стандарти Кемерона, який, мабуть, боїться того, що Лондон почне втрачати свою вагу як фінансова столиця.
Одним словом, Путін цілком втратив свою непорочність, дехто в марних сподіваннях говорить про те, що йому не треба дозволяти організовувати чемпіонат світу з футболу 2018 р., але європейці, незважаючи на роздратування, викручуються. Попри те, що їм доведеться щось робити, російський газ продовжує багато важити.
Іносенсіо Аріас, колишній постійний представник Іспанії в ООН, автор блогу «Записки відставного дипломата»
Inocencio Arias
Putin al desnudo
El Mundo, 24.07.2014
Зреферувала Галина Грабовська