Слїдами православя.

Наша сьвітска інтелїґенция, а також всї сторонництва, орґанїзациї і товариства повинні тямити, що поборюючи православну пропаґанду, ломлять силу москвофільства. І то силу чинну, бо лише в сїм напрямі може русофільство виказати успіхи. Нинї хиба розпоряджаємо вже конечними засобами в людях, в справній орґанїзацийній машинї і виробило ся в нашій суспільности почутє безпроволочного усуваня всякого лиха, яке робить шкоди нашому национальному орґанїзмови.

Не буде мабуть нїкого навіть між найкрайнїйшими радикалами і вільнодумцями, хто не розумів би небезпеки православної пропаґанди, коли вже не для релїґійної, то для национальної справи.

На жаль, наш відпір росийско-православним забаганкам перейшов на плечі одиниць. Суспільність як цілість чи не розуміє, чи не хоче розуміти небезпеки сих забаганок. На найнебезпечнїйших полосах росийско-православної пропаґанди, т. є на Лемківщинї, майже нїчого не робить ся. Весь тягар боротьби з русофільством спочиває на одиницях з поміж сьвященьства і учительства і декого з поміж сьвітскої інтелїґенциї: До нинїшної днини нема нї одного адвоката Українця на Лемківщинї, нї одного лїкаря, нї взагалї нїкого з незалежних молодих людий. Се використовують русофіли і завчасу укріпляють Лемківщину своїми амбасадами в видї адвокатских канцелярий, бурс і кас.

Вправдї повстала при тов. "Просьвіта" у Львові комісия для справ Лемківщини, але єї дїяльність обмежує ся на висиланю видавництв до наших людий на Лемківщинї. А що наших людий там небогато, тому та ціла робота — мимо доброї волї — не приносить значнїйших успіхів.

Час найвисший зрозуміти, що на Лемківщинї потреба живих людий, живого слова і з посьвятою виконуваної праці на місци. Так, там треба на місци дїяльних ідеалїстів, але при тім людий такту, війскової ориєнтациї і незломного характеру. Треба — і то як найскорше — наших адвокатів в Сяноці, Новім Санчи, Риманові, Горлицях і Яслї. Рівночасно треба там лїкарів, добре ведених україньских бурс і власних позичкових кас. На Лемківщину годї пригадувати собі лише підчас виборів і падькати над тим, що там виходять в посли ряні русофіли. "Народний Комітет", коли хоче стати осередком справдїшної народної орґанїзациї і муравлиної, буденної, важкої праці, повинен був давно перенести велику пайку своїх заходів саме на загрожену Лемківщину.

Не штука лаятись і бороздити своїм власним людям, а більша штука побивати справдїшного ворога. Коли би енерґія деяких послів йшла з таким самим завзятєм проти московскої киринї на Лемківщинї, як проти християньских суспільників, то вже видно би було успіхи. Коли би всї менші і більші агітатори і інспектори "Народного Комітету" вибрали точкою свого напору Лемківщину, то з русофільскої язви були би там лише слїди.

Говоримо і пишемо се длятого, щоби пригадати народним орґанїзациям їх обов’язком пильнувати не лише певної східної Галичини, але й непевної західної.

Погляньмо на Поляків, з яким завзятєм боронять они своїх "zachodnich kresów", кілько гроший збирають рікрічно на те, щоби не втратити почви на Шлезку, а навпаки придбати для Польщі непевні під национальним зглядом живла. А ми преспокійно дивимо ся на наші "zachodnie kresy", на Лемківщину, позволяємо тамошному рускому народови московщити ся і висилаємо туди своїх людий хиба за кару. Так не може бути! Так не сьміє бути!

Треба чим скорше оснувати всенародний комітет, чи навіть окреме товариство для оборони Лемківщини. Треба з послїдного потягнути ся, щоби придбати потрібні фонди на розведенє широкої осьвідомляючої і орґанїзуючої праці. В тій ціли належало би видавати добре редаґований тижневник для народа в лемківскім нарічу. Належало би видавати окремі книжочки і брошури осьвідомляючо-патриотичного змісту також в лемківскім нарічу. Побіч того могли би появляти ся книжочки і брошури для Лемків в лїтературній мові, щоби призвичаїти їх до книжки і национальної ідеї. Треба вкінци найти людий, які з книжкою, брошурою,  часописию трафили би до Лемка, дали єму їх в руки, людий розумних, енерґічних і повних посьвяти для народної справи.

Се мусїло би ся робити спільними силами цілої суспільности, всїх сторонництв, орґанїзаций і товариств.

Очевидно, що ті всї наші люди, які сидять постійно на Лемківщинї, повинні промощувати шлях до просьвіченя Лемків, а коли ціла суспільність займе ся сею запущеною окраїною, можуть стати дуже помічними робітниками і помічниками.

Ще одно в справі Лемківщини. Як звісно, велика часть Лемків виїздить рік-річно до Америки на заробітки і ту, не знати чому, підпадає під впливи росийского православя. Де тамошнї народнї орґанїзациї? Чому не протидїлають сему? Цікаво би було знати відповідь на се питанє.

Ми нарочно займили ся так широко пляном піддвигненя Лемківщини, бо она являє ся осередком, в якім росийско-православна пропаґанда звила собі безпечне кубельце, з якого ширить ся їдь також на схід.

А й самий схід не такий певний, як декому здає ся. Певні є хиба такі новіти: тернопільский, гусятиньский, рогатиньский, стрийский, залїщицкий, станїславівский, надвірняньский, товмацкий, богородчаньский, снятиньский, коломийский, косівский, городеньский, борщівский, бучацкий, теребовельский, чортківский і збаражский. В сих повітах росийско-православна пропаґанда не маєщо робити. Нарід там в своїй масї сьвідомий, нашої інтелїґенциї, яка вийшла з народа, досить, русофільство числить ся там на пальцях. Майже певні повіти се: дрегобицкий, калуский, перемиский. В инших повітах, хоч маємо більшість, але є там ще села з русофільскими читальнями, парохами, юношами ітд. В таких повітах (для приміру: львівский, зборівский, сокальский, радехівский, золочівский ітд.) мусять наші орґанізациї ще добре попрацювати, щоби звідтам зникло русофільство і щоби росийско-православна пропаґанда була в них виключена. А вже зле стояли повіти: Камінка струмилова, Рава руска, Брідщина, Турчанщина і Жовківщина. Сих пять повітів східної Галичини мусимо цілковито опанувати, коли хочемо бути безпечні у східній Галичинї. До того треба праці всїх чинників.

Коли зі сторінок "Прикарпатскої Руси" падають вже заклики до всіх русофілів, щоби взяли ся за дїяльне ширенє православя, то одинокою нашою відповідию, успішною відповідию може бути той плян праці, який ми начеркнули в 149. ч. нашої часописи для церковної орґанїзациї, а тепер для всіх наших народних сторонництв.

Не претендуємо до неомильности. Може хто виробить кращий плян борби з москвофільско-православною пропаґандою. Та нашим обовязком уважали ми звернути увагу цілої нашої суспільности на небезпеку, щоби не було за пізно. Бо краще поборювати лихо на початку, нїж викорінювати єгo, коли оно вїло ся в народний орґанїзм.

[Руслан]