Хід і результат вчерашних виборів.

У Львові дня 21 червня (3 липня) 1889.

Заким розберемо основнїйше хід і результат вчерашних виборів з селяньскої курії до сойму краєвого, хочемо бодай коротко висказати, яке перше вражінє зробив результат тих виборів. Результату того чекала вся галицка Русь з горячковим майже непокоєм: він міг, ба мусїв мати важний вплив на нашу дальшу политику, при сих виборах мало показатися... не то, чи правительство заняло супротив Русинів инше становище як доси, — бо яка-небудь зміна системи була-би в цілім поведеню правительства обявилась, — але то, чи ми крїпшаємо, чи поступаємо наперед, чи може стоїмо на місци або подаємося ще взад? яку отже надїю ми можемо мати на нашу близшу і дальшу будучність?

Признаємо отверто, що результат показався значно гіршим, як сподївалися оптимисти межи Русинами, але і трохи лїпшим, як боялися песимисти. Оптимисти, судячи після заходів, які робили наші патріоти в акції виборчій, після розбудженої свідомости народу, декотрі також після загально голошених вістей, що краєве правительство має припорученє припустити більше число Русинів до сойму, як і після розличних місцевих або случайних обставин, сподївалися, що бодай з яких двацятьпять послів виберуть собі Русини. Так н. пр. надїялися вибору руского посла в Бережанах, де польскій комитет центральний поставив дуже слабого кандидата в особі п. Туржаньского, а скарб гр. Потоцких мав сим разом вздержатися від давнїйше практикованої агитації. Так надїялися вибору Русина в Чешанові, де гр. Володислав Сапіга, білий крук межи польскими панами, не приймив кандидатури з причини, що Русини поставили там вже свого кандидата. Треба було сподїватися вибору руского посла в Равскім повітї, котрий уважаєся за оден з найлучших повітів виборчих в Галичинї а при остатних виборах до ради державної дав знамениту більшість на руского кандидата. Так само в Гусятинї, де перед шістьма роками вибраний був русскій посол, в Самборї, де кандидував той сам посол, що на остатну каденцію там був вибраний, в повітї єсть добре знаний і взагалї поважаний. Подібні надїї можна було мати і о кількох инших повітах.

Правда, що против тих надїй підносились і оправдані сумнїви. Ціла акція виборча показувала, що правительство свого становища супротив Русинів зовсїм не зміняло, що правительственні функціонери і за нового намістника поступають зовсім не лїпше, а декуди може і гірше, як за давнїйших. Голошеної прихильної неутральности не видко було нїгде, окрім хиба одного Стрия, за те дуже часто видко було старанє заховувати бодай в части позори безсторонности при очевидній неприхильности для руского кандидата, а в многих округах не дбано навіть зовсїм о захованє позорів, і рускій Комитет головний мусів удавати-ся з жалобами не тілько до намістника, але аж до министра. Поступованє Поляків супротив руских кандидатів також в нїчім не змінилося. Хотя ще не маємо донесень з повітів о самих виборах, однак вже тепер можемо сказати, не боячися зробити великої помилки, що віче міст і голошені ним засади справедлившого поступованя при виборах не були в практиці переведені. Окрім двох князів Сапігів, Льва і Володислава (синів князя Адама), не видко було безсторонности, не то зичливости у Поляків, навіть у демократів і навіть против таких руских кандидатів, котрих они сами признавали за симпатичнійших. Поляків вязала солидарність, бодай солидарність супротив Русинів. А польскі кандидати і польскі комитети уживали і тепер давних випробованих штучок. А притім і тепер они мали не тілько сильну опору на властях автономичних, але і протекцію ц. к. правительственних органів. Знайшлася навіть власть духовна руска, котра далася звести декотрим особистостям польским, удававшим зичливість для Русинів, щоби протегувати певних кандидатів, правда Русинів родом, але против волї руского народу. Сподїваємося, що побачивши, як нарід умів свою волю і переперти, не дадуться більше наклонити до подібного кроку, котрий тілько им самим мусить виходити на шкоду.

З горячковим непокоєм ожидали Русини именно результату вибору в Калуши, Самборї, Долинї і Сокали. На жаль, тілько з першого з тих округів прийшла потїшаюча відомість о світлій побідї руского кандидата, світлїйшій навіть, нїж надїянося. В дальших трох самі пораженя, хотя борба, именно в Сокальскім повітї, була дуже завзята і хотя не випала щасливо, але не випала безславно.

На всякій спосіб буде Русь тепер мати шіснацять своїх послів, більше число не тілько як в остатній, але як і в передостатній каденції соймовій. Се вже-ж знак, що ми двигаємся, що ми идем на перед. А межи тими послами суть і досвідчені вже тай заслужені борці, і нові а надїйні сили. Маємо право сподїватися, що нова репрезентація наша заступить достойно справи руского народу в галицкім соймі. Длятого хотя з жалем за пропавшими в кількох повітах нашими надїями, але в загалї таки з піднесеним чувством і бодрим духом витаємо результат сегорічних виборів до сойму з руских громад.

[Дѣло]