Кажуть, що Анґлійці великі мандрівники. Давнїйше вони подорожували по цілім сьвітї, шукаючи нових країн, тепер вони задовольняють ся робленєм відкрить в близше до них положених країнах. Недавно вони відкрили Україну, але при сьому стрінула їx велика несподїванка! Boни знайшли, що Україна знайшла ся сама для себе.
Коли я приїхав до Львова, я не опинив ся в окруженю, чужім для підданого короля Юрия: я був, наче в себе, а подекуди почував себе красше, ніж у себе. Правда, я не говорю українською мовою, але стільки Українців говорить мовою француською й навіть анґлійською, що незнанє мови не перешкаджало мені. Я бачив усе, що я хотїв бачити, я розумів усе, що хотїв зрозуміти.
Насамперед я хочу сказати, яке гарне вражінє зробило на моїх приятелів і на мене принятє, яке нам зроблено. Ми нїколи не бачили нічого подібного, і память про принятє на завсїгди лишить ся у нас. Ми можемо сказати нашим краянам, що в гостинности і способі прийманя своїх гостий Українці не потребують бояти ся порівнаня з иншими нациями. Ті з Анґлїйців, що мало подорожують, з недовірєм ставлять ся до чужинців. Тому я дуже хотїв би мати можливість показати їм, як приймають Українці своїх гостий!
Що сказати з приводу столїтного ювилею уродин великого поета і патріота Шевченка? Що можу я сказати? Менї слів за мало, щоби висловити почуваня, які я пережив підчас концерту минулої суботи. Як се гарно було чути молоді й сьвіжі голоси, надихані палким патріотизмом. Як то було гарно чути богатий і дзвінкий голос п. Менцінського. Менї неможливо оцінити як слїд пань і панів, які є не лише великими артистами, а й великими патріотами і особливо великими трудівниками. Менї приємно думати, що незабаром ми будемо бачити їх у Льондонї. Вони покажуть там, що таке українська пісня, і се зробить для України більше, нїж всї ґазетні статї й дискусиї. Вони покажуть Анґлїї, що Україна се нация зі своєю національною піснею, зі своєю національною вдачею, з усїм розмахом, який потрібний, щоби країна стала національною.
Що сказати про похід і вправи, що були в недїлю? Що за чудовий вид! Сї тисячі мужчин, жінок і молодих людий, перейнятих одною ідеєю. Ах, ось секрет! В наших часах се ідеї мають силу. Я дуже богато міг би написати про чудову карність і величезну вправність, яку я бачив у всїх рухах і еволюциях, які виконували ваші Сїчи, Соколи і ваші молоді Сокілки. Україна може пишати ся своїми дїтьми, але вона мусить бути ще більше гордою, думаючи про ту патріотичну ідею, яка зібрала стільки людий до Львова, яка змусила їх кинути свої поля і хати, щоби показати свою любов до батьківщини.
Я дуже бою ся, щоби моє писанє не було занадто довге, але мушу сказати ще кілька слів. Анґлїйці поки що мало знають Україну (вони будуть знати її), але злучене королівство вже дало дещо Україні, несьвідомо для себе — се "boy scouts". Сї скавти добрі горожани й добрі патріоти; рух сей має практичний і демократичний ідеал. Дбайте про сей рух! Молодїж живе в царстві уяви. Коли се царство основане на чесности, правдї, розумі й патріотизмі, тодї нема чого бояти ся за будучність.
Як чужинець я позволю собі висловити своє повіншованє з приводу того, що ви зробили і що ви ще зробите. Ви не лише окружили нас своєю ласкою, але й глибоко схвилювали нас сьвятами, які показують добре, чим є Україна. Порив усїх був як би порив одного чоловіка... і що за чоловіка! Ми Анґлійці маємо богато національних кличів, але одного нам бракує. Може Україна дасть нам його — "В школї наша будучність".
H. Julian Fuller, М. es. А. Oxford, адвокат у Льондонї.
