Багато авторитарних урядів маскують під неурядові організації та цивільні рухи свої збройні сили, свою політичну поліцію та репресивні органи
Хто окупував Крим? Цивільні громадяни. Хто захоплює державні офіси і поліцейські відділки на сході України, дестабілізуючи цей регіон? Цивільні громадяни. Хто воює проти Башара аль-Асада в Сирії та Нурі аль-Малікі в Іраку? Цивільні громадяни. Хто протистоїть венесуельським студентам, які протестують проти уряду? Активісти цивільної громади.
Такими є офіційні відповіді, що їх дають ті, хто зацікавлений замаскувати дійсність. Деякі з цих відповідей є грубою брехнею, інші є лише частково правдивими. Жодна з них не є чесною. Ті, хто окупував Крим, були російськими військовими, одягнутими в уніформу без знаків розрізнення та інших опізнавальних знаків, які би їх ідентифікували. Також вони стерли або прикрили абревіатури своїх танків (та на жаль, подекуди через декілька днів прикрите розкрилося). Не мало значення, що Ангела Меркель нагадала Владіміру Путіну, що дана практика є явним порушенням правил війни, що їх людство домовилось дотримуватись, уклавши Женевську конвенцію. Багато з проросійських «ополченців», які намагаються зробити некерованими з Києва східні області України, є організовані, координовані та фінансовані Кремлем.
Це ті самі виверти, які ми бачили на вулицях Каракаса, Гавани і Тегерану. Коли люди виходять на вулиці протестувати проти влади, вони наражають на жорстокий спротив груп «цивільних, які симпатизують режиму». В Ірані їх називають басидж, а повна їх назва «Мобілізація пригноблених». На Кубі «Бригади швидкої відповіді» є групами, яким доручено жорстоко лупцювати тих, хто наважується марширувати вулицями, критикуючи диктатуру. Ця недобра політична технологія була успішно експортована у Венесуелу, де групи цивільних, які карають опозицію, називають себе «колективами». Орвелл не міг би бути більш креативним, вигадуючи назви, під якими приховується справжня природа цих організацій.
Реальністю є те, що ці неурядові групи, рухи та організації є придатками режимів, які маскують під цивільних громадян свої збройні сили, свою політичну поліцію та інші репресивні органи. Лідери та учасники цих облудних «неурядових організацій» є ніким іншим, як військовими, агентами безпеки та найманцями, яким платять уряди, які не хочуть в очах усього світу постати порушниками міжнародних конвенцій та людських прав, котрі нищать опозицію і врешті-решт є тими, ким насправді є: жорстокими автократіями.
Іншим, більш складним виявом цього феномену є повстання проти сирійської диктатури та прошиїтсьского уряду аль-Малікі в Іраку. Ці заворушення розпочалися як спонтанні народні протести прошарків цих суспільств, яким набридли заборони та репресії. Та невдовзі ці протести вибухнули, перетворившись на криваві конфлікти, в яких збройні сили цих країн воюють з цивільними, проте озброєними громадянами. Хто їх озброїв? Джерела озброєння та фінансування цих повстань є такими ж неясними, як і їх організаційна структура та лінії керування. Утім, є очевидним те, що повстанці зуміли дістати зброю, гроші та бійців у кількостях, які є можливими лише завдяки підтримці інших урядів. Реальність є такою, що емірати Перської затоки та Саудівська Аравія з одного боку та Іран з іншого перебувають у військовому протистоянні в Сирії та Іраку.
Вони не роблять це прямо, при допомозі власних збройних сил, а через групи, які через брак термінів, які викривають їх справжню природу, мас-медіа називають повстанцями, ополченцями, активістами чи заколотниками. Звісно, вони є усім цим. Але також вони є збройними силами, які не носячи уніформу жодної країни, є бійцями першої лінії в конфлікті, який забрав найбільше життів у цьому столітті: у війні між сунітами та шиїтами. І на цьому сюрпризи не закінчуються: сунітська група, яка називає себе Ісламською державою Іраку та Леванту (ІДІЛ), щойно захопила деякі з головних міст Іраку і погрожує дійти до Багдаду і скинути шиїтський уряд. Ситуація є непевною і містить багато ризиків. Та сумнівів нема в одному: просування ІДІЛ засвідчують, що з’явилася «неурядова організація», яка в останні три десятиліття мала найбільший вплив на планеті – Аль-Каїда, найбільш граничний вияв озброєної цивільної громади.
Moisés Naím
Sociedad civil... y armada
El País, 14.06.2014
Зреферувала Галина Грабовська
25.06.2014